У Х В А Л А
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 452/970/17
Провадження № 14-157 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула клопотання Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі також - дочірнє підприємство) про розгляд у судовому засіданні касаційної скарги ОСОБА_1 (далі також - позивач) на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року
у справі за позовом позивача до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - дочірнє підприємство) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарного стягнення та відсторонення (усунення) від виконання обов`язків директора і
в с т а н о в и л а:
у серпні 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року, постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.
19 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження.
27 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
28 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою прийняла до розгляду справу № 452/970/17 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
22 травня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання дочірнього підприємства (вх. № 440/0/255-19), у якому воно просить розглядати касаційну скаргу позивача у судовому засіданні. Мотивує необхідністю надання пояснень, а також тим, що воно має право на публічний розгляд цієї справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. І лише у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Велика Палата Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції] (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany, заява № 8273/78, § 25).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Аксен проти Німеччини», § 28).
Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino» проти Португалії» (Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду створила учасникам процесу у справі № 452/970/17 належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
З огляду на вказане, а також беручи до уваги те, що касаційна скарга позивача розглядатиметься без повідомлення та виклику учасників справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання дочірнього підприємства про розгляд справи у судовому засіданні.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Відмовити Дочірньому підприємству «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у задоволенні клопотання від 22 травня 2019 року про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Д. А. Гудима
Судді:
Н. О. Антонюк
Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна
Н. П. Лященко
В. В. Британчук
О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов
В. В. Пророк
М. І. Гриців
Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна
О. М. Ситнік
О. С. Золотніков
В. Ю. Уркевич
В. С. Князєв
О. Г. Яновська