ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 81938755

Озвучення тимчасово недоступне

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа №907/730/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Скрипчук О.С.

Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", б/н від 15.03.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/1990/19 від 15.03.2019)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 (суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі №907/730/18

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (надалі ТзОВ "Термінал"), м. Тячів, Закарпатська область

до відповідача: фізичної особи - підприємця Закуреного Володимира Володимировича (надалі ФОП Закурений В.В.), м. Рахів, Закарпатська область

про стягнення суми 169800,00 грн

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Термінал" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Закуреного В.В. про стягнення суми 169800,00 грн заборгованості за надані послуги щодо доставки митних вантажів за період з 21.02.2016 по 21.03.2016.

21.12.2018 відповідач до Господарського суду Закарпатської області подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам, оскільки діяльність фізичної особи - підприємця Закуреного Володимира Володимировича як суб`єкта господарювання припинена 02.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження в даній справі, оскільки така підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства. У

вказаній ухвалі зазначено, що провадження у справі судом першої інстанції було відкрито помилково.

При цьому суд посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/559/17 згідно з яким, якщо стороною господарського спору є громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату прийняття судового рішення втратив цей статус, то зміна статусу, що відбулася після відкриття провадження у справі, не зумовлює наслідків у вигляді зміни юрисдикції такої справи і відповідно - закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТзОВ "Термінал" подало апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 незаконною, винесену з порушення норм процесуального права, просить її скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у даній справі й прийняти нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також скаржник просить застосувати до представника відповідача - адвоката Стецяк Тетяни Іванівни заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що місцевий господарський суд не з`ясував, що заявлені позовні вимоги стосуються заборгованості, яка виникла в період з 21.02.2016 по 21.03.2016, коли відповідач здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, тобто, до 02.02.2017 - моменту припинення відповідачем підприємницької діяльності, відтак, зазначає скаржник, спір в даній справі підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Також позивач звертає увагу, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/559/17 (провадження №12-113гс18), на яку покликається місцевий господарський суд, не може бути врахована в даній справі, оскільки в ній зроблено висновок про застосування норм права щодо правовідносин, які є відмінними від тих, які є предметом розгляду в даній справі.

Позивач через канцелярію суду подав клопотання (зареєстроване за вх. № ЗАГС 01-04/3212/19 від 21.05.2019), у якому просить здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника ТзОВ "Термінал", за наявними у ній доказами.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними в справі доказами.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про закриття провадження в справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а предметом апеляційного перегляду - наявність/відсутність підстав для закриття провадження в справі із зазначених в цій ухвалі правових підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 в справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) зроблено наступний висновок про правильне застосування норм права щодо визначення юрисдикційності спору в аналогічних правовідносинах:

"З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем".

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права та обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №552/6381/17. Зокрема, у п.

38 та 39 якої зазначано: « Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц(пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц(пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4)). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо суд відкрив провадження за позовом, який подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Апеляційним господарським судом встановлено, що звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв`язку з невиконанням взятого на себе згідно публічного договору обов`язку зі сплати послуг місця доставки митних вантажів стосовно транспортних засобів та товарів згідно яких проводились митні формальності за період з 21.02.2016 по 21.03.2016.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо наявності або відсутності правових підстав для стягнення заборгованості, яка виникла з публічного договору, який за своєю правовою природою є господарським.

Таким чином, висновок суду попередньої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.

З огляду на вказане обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відсутність правих підстав для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, суд першої інстанції при задоволенні заяви відповідача про закриття провадження в справі належним чином не з`ясував характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, а також не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.06.2018 в справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) та від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18), що потягло за собою безпідставне закриття провадження по справі.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з подальшим направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стосовно вимог апеляційної скарги про застосування до представника відповідача заходів процесуального примусу, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для їх застосування, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 280, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 у справі №907/730/18 скасувати.

3. Справу №907/730/18 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Решту вимог апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" залишити без задоволення.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

6. Справу скерувати на адресу Господарського суду Закарпатської області

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О. С. Скрипчук

Б.Д. Плотніцький