ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 81498436

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

Дата документу 02.05.2019 Справа № 334/452/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/452/18 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М.

провадження № 22-ц/807/1107/19 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Білою І.В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту), упущеної вигоди, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту), упущеної вигоди, моральної шкоди.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь суму 39 759,29 грн. коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 1957986, яка складається з недоплаченої суми тіла депозиту та процентів за користування ним, 3% річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції. Також просив стягнути упущену вигоду за період з 1 травня 2015 року по 1 листопада 2018 року в розмірі 19677,48 грн. та на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 26 червня 2014 року між ним та ПАТ «Комерційний банк «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 1957986, оформлений в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+» (далі Договір), відповідно до якого він передав, а відповідач прийняв на вкладний рахунок 4500 доларів США строком на 6 місяців, з процентною ставкою 12,5 % річних. Строк дії договору закінчився 26.12.2014р., але повернення коштів та нарахованих відсотків не відбулось, хоча він завчасно звернувся з заявою про припинення договору та виплату вкладу із відсотками.

06.02.2015 року у Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію, а 21.04.2015 року йому виплачено кошти за вкладом згідно суми відшкодування, що гарантується Фон-

дом гарантування вкладів фізичних осіб, в розмірі 85 457,47 грн., що є гривневим еквівале-

нтом вираженої в доларах США суми вкладу та відсотків. При розрахунку гривневого ек-

віваленту суми відшкодування Фонд керувався курсом НБУ 17,999763 грн. за 1 долар США, який діяв до 14.00 год. 6 лютого 2015 року, в той час як мав бути врахований законодавчо врегульований курс 23,130580 грн. за 1 долар США.

За таких обставин, позивач вважав, що має право на повернення недоплачених коштів по вкладу з невиплаченими за договором станом на 21.04.2014 року відсотками, та на отримання передбачених договором процентів за використання депозитних коштів за період з дня витребування вкладу до дня запровадження тимчасової адміністрації, а також на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за цей же період.

Крім того, позивач просив стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення з 1 травня 2015 року по 1 листопада 2018 року, що становить 39 759,29 грн., відшкодувати збитки (упущену вигоду) відповідно до ст. 22 ЦК України за цей період по фактичним процентам, встановленим по новим договорам депозитів розмірі 19 677,48 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача ОСОБА_4 за договором № 1980579 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформленого в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+» від 26 червня 2014 року - 25 150,64 грн. в рахунок недоплаченої суми вкладу та процентів за договором та 254,11 грн. - суму 3% річних за прострочення повернення вкладу за період з 26.12.2014 року по 05.02.2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2018р. виправлено описку у вказаному рішенні в частині номеру договору: замість помилкового зазначеного «№ 1980579» виправлено на «№ 1957986».

Позивач ОСОБА_4 рішення суду щодо відмови йому в частині позовних вимог не оскаржив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на чисельні допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу на вказане рішення суду подано також Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який також наголошує на порушеннях судом норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в задоволенні позову, про що і просить апеляційний суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ст. 274 ч. 1, п.1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справа-

ми є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають

розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями

відноситься до категорії малозначних.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи в їх межах, врахувавши заперечення позивача, колегія дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних скарг з огляду на такі обставини.

Судом встановлено, що 26 червня 2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» укладено договір № 1957986 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках «Новий ПУ «Базовий+», відповідно до якого позивач передав, а банк прийняв на вкладний рахунок 4500 доларів США строком на 6 місяців, з процентною ставкою 12,5 % річних (а.с. 9, 10).

Позивач звернувся до Банку з письмовими заявами від 17.12.2014р. та від 26.12.2014р. з вимогою про виплату вкладу та відсотків, але банком ці вимоги та умови договору виконані не були (а.с. 11,12).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра».

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23 лютого 2012 року, який у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками (кредиторами), є спеціальним.

Отже, до правовідносин, які склалися між сторонами, застосовуються спеціальні норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

21.04.2015 року позивачу ФГВФО було видано гарантовану суму відшкодування як вкладнику ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 85457,47 грн. (а.с. 15).

27.04.2015р. ОСОБА_4 спрямував заяву до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якій, серед іншого, просив правильно визначити гривневий еквівалент вкладу, який ним внесено у доларах США, тобто за курсом 23,13 грн. за 1 долар США, який діяв на день введення тимчасової адміністрації 06.02.2015р., а не за курсом 17,99 грн./долар США, який діяв з попередньої доби 05.02.2015р., що суперечить чинному законодавству ( Т. 1 а.с. 18-19).

Проте Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за його заявою таких перерахунків та доплат не здійснено.

21 січня 2018р. ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, у якому саме розрахував гривневий еквівалент вкладу та відсотків, які виражені в доларах США, за курсом 23,13 грн./дол. США, та відрахувавши сплачену частину вкладу, просив стягнути недоплачену суму, яка разом з інфляційними втратами і 3 % річних складає 39759,29 грн., а також просив стягнути упущену вигоду в сумі 19677,48 грн., яку прирівнював до сум нарахованих відсотків за ставками нових депозитів при розміщенні недоотриманих коштів як нових вкладів. Та на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 3000 грн.

Задовольняючи позов у частині стягнення недоплаченої суми вкладу та недоплачених на цій підставі відсотків з розрахунку курсу долара США 23,13 грн./дол. США, встановленого 06 лютого 2015р. після 14.00 год., суд першої інстанції входив із того, що положенням пункту 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено застосування курсу іноземних валют на початок дня процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, що додатково врегульовано постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003р., порядок застосування якої роз»яснено листом НБУ № 19-012/14290 від 03.04.2014р. у спосіб взяття як базового для розрахунку курсу гривні до іноземних валют, який діятиме з часу його встановлення, тобто встановленого у цей день

після 12.00 год.

Також суд вважав, що, оскільки банк не виплатив позивачу належну суму вкладу і відсотків на наступний день після спливу строку дії договору вкладу, то за період з дати закінчення дії договору 26.12.2014р. по день введення тимчасової адміністрації у банку 05.02.2015р. позивач має право на застосування відповідальної до банку за положеннями ст. 625 ЦКУ у вигляді 3 % річних на суму заборгованості, тому стягнув визначену суму у розмірі 254,11 грн.

В решті позову суд відмови з підстав необгрунтованості заявлених позивачем вимог.

Рішення суду оскаржується апелянтами та переглядається в частині задоволених вимог позивача, в решті рішення апеляційному перегляду за положеннями ст. 367 ЦПК України не підлягає.

В обох апеляційних скаргах, насамперед, апелянти посилаються на чисельні допущені судом порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 3 вказаної норми передбачені такі порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а саме, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Також згідно з вимогами статті 377 ЦПК України обов»язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення є порушення судом правил юрисдикції загальних судів.

Так, в скарзі, поданій від імені банку уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», зазначається про порушення судом правил юрисдикції, оскільки спори вкладників з Фондом з приводу гарантованого державою відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду відносяться до компетенції адміністративних судів.

У цій справі позивач як вкладник звернувся до суду до банку, який не виплатив йому вклад та відсотки за договором вкладу, строк якого закінчився 26.12.2014р., тобто за 2,5 місяця до введення у банку тимчасової адміністрації. А отже, через зволікання банком у виконанні умов договору з повернення вкладу вкладник опинився у ситуації, коли банк самостійно вже не міг виконати умови договору через введення тимчасової адміністрації, у період дії якої розрахунки з владниками відбувають на підставі ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

У такому разі правовідносини мають багатоаспектний характер, оскільки банк не звільняється від виконання зобов»язання з повернення вкладу, але в силу запровадження тимчасової адміністрації цей обов»язок за нього в межах відповідної гарантованої суми виконується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

З правових позицій щодо юрисдикції спорів вкладників з Фондом, на які посилається уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», вбачається, що у тих справах, у яких прийняті вказані правові позиції, вкладники визначали відповідачем саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до якого звертались з вимоги про виплату вкладу в межах гарантованої суми.

У цій справі позивач визначив відповідачем саме банк, в інтересах якого діє Фонд гарантування вкладів, та до банку спрямував вимоги, що випливають з неправомірності його дій щодо несвоєчасної сплати вкладу та відсотків у періоді з 26.12.2014р. по 05.02.2015р., тобто до введення тимчасової адміністрації, тому на ці суми позивачем було нараховано 3 % річних та подальші відсотки до часу запровадження тимчасової адміністрації.

Та позивач пов»язує подальші вимоги саме з такими діями банку, оскільки курс долара змінився саме через зволікання банку у виплаті вкладу з відсотками, але був, на думку позивача, неправильно застосований для визначення гривневого еквіваленту його вкладу у доларах США.

Зважаючи на те, що Фондом гарантування вкладів позивачу вклад вже був виплачений 21.04.2015р., то мається спір з приводу його розміру, з нарахуванням на недоплачену суму за весь період з 01.05.2015р. по 18.11.2018р. індексу інфляції та 3 % річних. Також наявні вимоги про упущену вигоду та відшкодування моральної шкоди.

В такому разі як за суб»єктним складом, так і за характером правовідносин цей спір є матеріально-правовим, а не публічно-правовим, який належить розглядати за правилами ци-

вільного судочинства.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія вважає, що підстав для закриття провадження у справі за чисельними клопотання відповідача у суду не малось.

Те, що судом не вирішено клопотання відповідача про закриття провадження у справі за вказаних обставин, коли воно визнано апеляційним судом необґрунтованим, то таке порушення, допущене судом, не тягне за собою обов»язкового скасування рішення суду.

Також в обох скаргах зазначено, що суд не визначився із належним відповідачем у справі, розглянувши її з визначеним позивачем відповідачем - ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З цього приводу колегія зазначає, що вже було наведено вище, та про це неодноразового в заявах по суті справи зазначав позивач, зокрема про те, що він саме позивається до банку, який порушив умови договору, спрямувавши вимоги щодо порушення строків виплати вкладу та покладення відповідальності у зв»язку із цим, з усілякими похідними від цих порушень вимогами, але, оскільки банк з часу запровадження тимчасової адміністрації, а в подальшому порушення процедури його ліквідації, позбавлений можливості відповідати грошима за своїми зобов»язаннями, то банк має нести відповідальність в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Так заявлені вимоги позивача не суперечать положенням ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Колегія зважує також на те, що ФГВФО не є правонаступником неплатоспроможного банку, а фактично є технічним виконавцем, який не відповідає за зобов'язаннями банку, а лише виплачує вкладникам гарантоване законом відшкодування, а тому, на погляд колегії, виниклий спір має вирішуватись саме в заявленому суб»єктному складі.

На додаткове підтвердження цих доводів вказує постанова Верховного Суду України від 11 жовтня 2017р. у справі за № 6-1297цс17, за позовом вкладника до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якій висловлено правову позицію щодо застосування ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині застосування курсу валют при виплати вкладу у іноземній валюті, відступу від якої новим Верховним Судом на час вирішення цієї справи не відбулось.

А стягнута з банку сума в особі ФГВФО має фактично виплачуватись Фондом як це й унормовано спеціальним законом.

В скарзі уповноваженої особи ФГВФО від імені банку вказується, що суд не дотримався норм матеріального права, не врахувавши, що після запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації стягнення коштів за договорами вкладів не може бути проведено в інший спосіб, ніж це встановлено спеціальним ЗУ ««Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Між тим, ці доводи є неспроможними, оскільки суд саме і базував свої висновки на цьому спеціальному законі, а тому задовольнив вимоги лише частково.

Так, судом враховано, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспромо- жного банку ПАТ «КБ «НАДРА», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 85 від 23 квітня 2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «НАДРА» до 05 червня 2015р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «НАДРА» до 05 червня 2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015р. № 356 «Про відкли-кання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05 червня 2015р. № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків строком на 1 рік з 05 червня 2015р. до 04 червня 2016р. включно.

Та суд, враховуючи вимоги спеціального закону і те, що з 06.02.2015р. у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, стягнув 3 % річних за несплату вкладу лише з дати закінчення дії договору - 26.12.2014р. по 05.02.2015р. - дату введення тимчасової адміністрації, а у решті періоду у стягненні нарахованих відсотків, інфляції та 3 % річних відмовив саме за цими підставами, передбаченими цим законом, зокрема, пославшись на пп. 3, 5 ч. 5 ст. 36 ЗУ ««Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В поданій від імені банку скарзі уповноваженої особи ФГВФО зазначається також, що судом неправильно застосовані вимоги ст.ст. 26, 36 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Дослідивши ці доводи, колегія визнає їх неспроможними з огляду на таке.

В скарзі з цього приводу зазначається, що у випадку, коли строк договору вкладу закінчився до запровадження або під час дії тимчасової адміністрації, то грошові кошти ви-

плачуються на підставі статті 36, а не статті 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Але колегія вважає, що відбувається з боку апелянта помилкове тлумачення вказаної норми. Крім того, береться редакція цих статей, яка діє на теперішній час, а не на час виникнення спірних правовідносин у 2015р., що також є неправильним.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції ЗУ № 1586-УІІ від 04.04.2014р., чинній на час виникнення у позивача права на виплату вкладу, відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Стаття 26 цього закону знаходиться у розділі V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами».

Вбачається, що вказана норма відсилає до положень ст. 36 цього Закону, яка більш розширено врегульовує порядок дій під час запровадження тимчасової адміністрації. Тобто ці статті пов»зані між собою, та не можуть виключати одна одну у застосуванні, як помилково вважає апелянт.

У відповідності до ч. 6 статті 36 цього Закону, під час тимчасової адміністрації ФГВО за зобов'язаннями банку має виплатити кошти за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Фактично положення ч. 5 ст. 26 дублюються п. 1 ч. 6 статті 36 вказаного Закону.

А тому колегія вважає, що обидві норми у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, поширюються на правовідносини сторін у цій справі. Та саме ці дві норми правильно застосовані судом при вирішенні спору.

Застосування статті 26 вказаного спеціального закону, на думку апелянта, стало підставою для визнання судом обґрунтованими вимог позивача про визначення курсу долара 23,13 грн./дол. США для перерахунку вкладу позивача, замість правильного значення курсу 17,99 грн./дол.. США.

Проте, апелянт знову ж таки помиляється, оскільки суд, застосувавши статті 26, 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проаналізував і нормативні акти НБУ з цього питання, та врахував надані останнім роз»яснення.

Порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів визначає Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, затверджене постановою Правління НБУ № 459 від 12.11.2003р., на виконання статей 7, 15 та 36 ЗУ «Про Національний банк України».

Відповідно до п. 2 Положення офіційний курс гривні до долара США установлюється щоденно.

Пунктом 3 Положення передбачено, що офіційний курс гривні розраховується до долара США - як середньо виважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ.

Згідно з пунктом 11 Положення інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів розміщується в міжнародній комп»ютерній мережі Інтернет.

Згідно з пунктом 9 вказаної постанови Правління НБУ № 496 ( ред. від 14.04.2014р.), офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення.

Та саме цей пункт роз»яснювався листом НБУ № 19-012/14290 від 03.04.2014р.

Відповідно до Листа НБУ № 19-012/14290 від 03.04.2014р. передбачено, що офіційний курс гривні до долара США визначатиметься Національним банком України на поточний робочий день як середньозважений курс продавців і покупців, що склався цього ж дня на міжбанківському валютному ринку України. Офіційний курс гривні до іноземних валют та курс банківських металів встановлюватиметься Національним банком України після 12:00 і діятиме з часу його встановлення.

Відповідно до чинного законодавства України, сайт НБУ - це офіційне джерело інформації для визначення курсу на конкретний день, де міститься історія курсів на кожен минулий день. Так, згідно з дослідженим у судовому засіданні витягом з сайту НБУ, що містить інформацію про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів, розміщену в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет, офіційний курс гривні до долару США 06.02.2015 року становив: 2313.0580 грн. за 100 дол. США.

В правовій позиції ВСУ, викладеній у постанові від 11 жовтня 2017р. у справі № 6-1297цс17, зазначено, що перерахування суми вкладу в іноземній валюті, зокрема, в доларах США, здійснюється за офіційним курсом гривні до цієї іноземної валюти, який установлений НБУ у той робочий день, на який припав початок процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

В цій правовій позиції зазначено, що питання, зумовлене дією в різний час, але протягом одного й того самого робочого дня, двох різних курсів гривні до долара США, установлених НБУ в різні дні (цього робочого дня і напередодні), слід вирішувати з урахуванням визначеного законом і підзаконними актами НБУ порядку (процедури) встановлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів, що відображає економічну природу установленого офіційного курсу гривні. Якщо іншого законом не передбаченого, в ситуації, коли в період чинності Положення в редакції постанови Правління НБУ від 31.03.2014р. № 180 в один і той же день діють два різні курси гривні до долара США, правило пунктів 2, 3 Положення про щоденне встановлення офіційного курсу гривні до долара США зумовлює необхідність застосовувати курс, установлений саме в цей поточний день за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України, проведених цього ж поточного дня. При цьому, не має самостійного правового значення той факт, що такий курс починає діяти не з початку, а лише з 14.00 год. того дня, коли він був установлений. Цей факт також не дає підстав для застосування при перерахунку вкладу того офіційного курсу гривні до долара США, який був установлений НБУ в інший день, напередодні, незважаючи на те, що цей курс продовжує діяти певний час у першій половині поточного робочого дня до моменту оприлюднення нового, актуального на цей поточний день.

Отже, судом було правильно застосовані норми ст..ст. 26, 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вимоги постанова НБУ № 496, а також враховано вищенаведену правову позицію ВСУ, та на їх підставі правильно було визначено, що Фондом було неправильно застосовано курс долара 17,99грн./дол. США 06.02.2015р. в день введення у ПАТ «КБ «Надра» тимчасової адміністрації для перерахунку вкладу позивача з доларів США у гривню замість 23,13 грн./дол. США, та, відтак, обґрунтовано стягнуто недоплачену суму вкладу та відсотків.

Ствердження у скарзі уповноваженої особи ФГВФО про те, що день починається з початку доби, а тому курс мав визначатись станом на початок дня 06.02.2015р, а не станом на 14.00 год., з огляду на вищезазначений ретельний аналіз чинних нормативних актів, які діяли станом на день введення у банку тимчасової адміністрації, та наведену правову позицію, не заслуговує на увагу.

Всі решта доводів апеляційних скарг про те, що не відбулось слухання справи у режимі відеоконференції, про прийняття уточненого позову від 14.05.2018р. поза встановленими строками ст. 49 ЦПКУ, про не направлення ухвали від 14.05.2018р. про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви позивача, не є такими, що впливають на рішення суду та спростовують його, а також не є обов»язковими підставами для його скасування, якщо справу вирішено правильно.

В скарзі представника Фонду в особі адвоката Сидоренко Ю.А. зазначається також, що ФГВФО не може відшкодовувати ані збитків, ані упущено вигоди, як просив позивач, але суд і не задовольняв вимог позивача в цій частині, а тому не малось сенсу посилатись на їх незаконність у скарзі.

Зазначення в скарзі, що Фондом не допускалось порушення своїх зобов»язань щодо виплати вкладу позивачу, а тому не може бути застосовані і відповідальність за положеннями ст. 625 ЦК України, також є безпідставним.

Адже суд не встановлював обставин порушення ФГВФО таких зобов»язань, зазначивши про зворотнє, а лише встановив, що обов»язок порушено саме банком, яким не сплачено кошти одразу після закінчення строку дії договору, чим і викликано задоволення вимог про стягнення 3 % річних у періоді до введення тимчасової адміністрації. Та жодних грошових вимог по сумах, нарахованих позивачем після введення тимчасової адміністрації, судом не задоволено.

Зважаючи на все вищенаведене, колегія не знаходить підстав для задоволення обох апеляційних скарг, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України вони підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Постанову прийнято, складено та підписано 02 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: