**ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**
Справа № 826/15378/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
  24 квітня 2019 року м. Київ
 
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
  головуючого - судді: Собківа Я.М.,
  суддів: Шурка О.І., Файдюка В.В.
  за участю секретаря: Рагімової Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА\_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна,-
**ВСТАНОВИВ:**
Позивач ОСОБА\_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 6901-17; податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 79240-13; податкову вимогу від 29.07.2016 № 1119-17; рішення про опис майна у податкову заставу від 29.07.2016 № 262.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА\_2 задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог даного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального права.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити у її задоволенні посилаючись на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА\_2 є власником транспортного засобу марки Land Rover, реєстраційний номер НОМЕР\_1, об'єм двигуна 4999, рік випуску 2012, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР\_2 (а.с.44).
ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено нарахування транспортного податку та сформовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 6901-17, яким позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
Оскільки позивачем не було сплачено вказане зобов'язання, податковим органом прийнято податкову вимогу від 29.07.2016 № 1119-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.07.2016 № 262.
Також, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено нарахування транспортного податку та сформовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 79240-13, яким зобов'язано позивача сплатити податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон України № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: **транспортний податок**, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Згідно із п. 10.2 ст. 10 ПК України, у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи**», ** місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Отже, встановлення податку на майно, зокрема, щодо транспортного податку, є обов'язком місцевої ради, який виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
Разом з тим, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування *до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін* (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. При цьому, вказана норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Так, кожен із цих періодів має самостійне правове значення. Такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону України № 71-VIII набрали чинності **з 01.01.2015**, з огляду на що **лише** в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише з 01.01.2015 місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, у 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Плановим періодом відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради, тобто 2016 рік.
При цьому, факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону України № 71-VIII, а так само обов'язковість для місцевих рад впровадити транспортний податок, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено п. 10.2 ст. 10 ПК України.
Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.
Зазначене також узгоджується і з п. 4 Прикінцевих положень Закону України № 71-VIII, в якому органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Отже, прикінцеві положення Закону України № 71-VIII рекомендували встановити місцевим радам транспортний податок на 2015 рік у 2015 році.
Разом з тим, такі рекомендація суперечать пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку.
Таким чином, прийняті на рекомендацію Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.
Відповідно до п. 12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, з огляду на що рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням п. 10.2 ст. 10 ПК України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.
Враховуючи вищезазначене, для конкретної правової ситуації період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження транспортного податку - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов'язку встановити транспортний податок.
Як уже зазначалося, законодавчою перешкодою для нарахування транспортного податку у 2015 році є саме приписи пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, з огляду на що плановим періодом є виключно 2016 рік, а отже транспортний податок не міг справляться раніше вказаного періоду, тобто у 2015 році.
Зазначене підтверджується також і тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.
В такий спосіб Верховною Радою України змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.
**Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 у справі № 826/11232/16 (провадження № К/9901/48381/18).**
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визначення ОСОБА\_2 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням ПК України, з огляду на що податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.06.2015 № 6901-17 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, судом першої інстанції вірно було встановлено, що податкову вимогу від 29.07.2016 № 1119-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.07.2016 № 262 прийнято податковим органом у зв'язку із несплатою позивачем узгоджених сум грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2015 № 6901-17. Однак, зважаючи на те, що судом встановлено протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок його скасовано, прийняті на його підставі податкова вимога від 29.07.2016 № 1119-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.07.2016 № 262 є також протиправними та підлягають скасуванню.
Аналізуючи податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 79240-13, яким позивача зобов'язано сплатити транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.
Як уже зазначалося, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким ст. 267 ПК України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
У відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
За приписами п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни до ст. 267 Кодексу «Транспортний податок», які набрали чинності з 01.01.2016.
Зокрема, положення пп. 267.2.1 п. 267.2 викладено в редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
Пунктом 2 зазначеної методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Згідно пункту 14 даної Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Положеннями статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII установлено з 01.01.2016 мінімальну заробітну плату у розмірі 1378 грн.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що правовою підставою для оподаткування транспортного засобу транспортним податком у 2016 році є одночасна сукупність наступних умов:
1\) його середньо ринкова вартість перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на 01.01.2016, тобто 1378 х 750 = **1 033 500,00 грн.**;
2\) з року випуску транспортного засобу минуло не більше 5-ти років.
Як зазначалося раніше, податкове повідомлення-рішення № 79240-13 прийнято відповідачем 30.06.2016, тобто вже після внесення змін до ПК України стосовно транспортного податку, згідно з якими, об'єкт оподаткування визначається, виходячи з середньоринкової вартості транспортного засобу.
Проаналізувавши матеріали даної справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що зазначений показник враховувався при прийнятті такого податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим органом не надано будь-яких розрахунків, відомостей Мінекономрозвитку, як того вимагає ст. 267 ПК України.
Разом з тим, наявна у справі інформація Мінекономрозвитку щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, що була долучена апелянтом до матеріалів апеляційної скарги, *не містить даних щодо пробігу транспортних засобів*.
Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази приналежності наведеного вище автомобіля до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо протиправності нарахування позивачу зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб, визначеного податковим повідомленням рішенням від 30.06.2016 № 79240-13.
Отже, аналізуючи обставини даної справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
  Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
**ПОСТАНОВИВ:**
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
  Головуючий суддя Собків Я.М.
 
  Суддя Шурко О.І.
  Суддя Файдюк В.В.
 
Повний текст постанови виготовлено - 25.04.2019р.
** **
** **
****
** **
****
** **