ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 81435042

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16 квітня 2019 року

Справа № 926/19/19

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут»

про стягнення 43226251,28 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Лунгул І.О.

Представники:

від позивача – не з’явився

від відповідача – ОСОБА_1

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» завернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов’язання у сумі 43226251,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між сторонами 28.10.2016 року укладено договір № 16-459-Н купівлі-продажу природного газу (далі - договір), на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1424490502,66 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Позивач стверджує, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. Позивач вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 22483590,28 грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 15196889,77 грн., загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 5545771,23 грн., а всього, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 43226251,28 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10 січня 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 24 січня 2019 року.

Ухвалою від 24 січня 2019 року відкладено підготовче засідання на 20 лютого 2019 року.

Представником відповідача 12 лютого 2019 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки ним не доведено порушення з боку відповідача при проведенні розрахунку за встановленими НКРЕКП нормативами розподілу коштів. Відповідач стверджує, що він може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок товариства, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача. Відповідач вказує, що здійснення розрахунків за спільними протокольними рішеннями свідчить про зміну порядку і строків проведення розрахунків за отриманий природний газ відповідно до договору, тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами строку, встановленого спільними протокольними рішеннями. Таким чином, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

19 лютого 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов’язань, зокрема шляхом перенесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Також позивач вказує, що спірним договором передбачено, що сплата природного газу за договором шляхом підписання спільних протокольних рішень не впливає на строки й порядок розрахунків, жодних застережень щодо настання у відповідача обов’язку оплатити спожитий природний газ виключно після надходження коштів з державного бюджету, договір не містить. Позивач стверджує, що спільні протокольні рішення не змінюють умови спірного договору купівлі-продажу газу, а лише встановлює джерело коштів, за рахунок яких буде погашена заборгованість за природний газ. Таким чином, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 20 лютого 2019 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 04 березня 2019 року.

04 березня 2019 року ухвалою суду було оголошено перерву до 13 березня 2019 року.

Ухвалою від 13 березня 2019 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03 квітня 2019 року.

02 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що його вина в проведенні несвоєчасних розрахунків перед позивачем відсутня повністю, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

03 квітня 2019 року у судовому засіданні при розгляді справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

03 квітня 2019 року у судовому засіданні при розгляді справи по суті було оголошено перерву до 16 квітня 2019 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 16 квітня 2019 року заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві та письмових запереченнях.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» (покупець, відповідач) укладено договір № 16-459-Н купівлі-продажу природного газу.

За умовами п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 договору).

За цим договором може бути переданий природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) (п. 1.3. договору).

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01.10.2016 по 31.10.2017 (включно) природний газ обсягом до 281810,000 тис. куб. метрів.

Відповідно до п. 3.2 договору, приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

За приписами п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем, купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в і абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, має бути здійснений до закінчення 90 - денного строку і відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків , коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 p. N 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

У пункті 6.3 договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує, кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Відповідно до умов договору позивач, за актами приймання-передачі природного газу протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року передав, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 240420,338 тис.куб.м. на загальну суму 1424490502,66 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року на суму 90300720,90 грн.; від 30.11.2016 року на суму 225668188,66 грн.; від 31.12.2016 року на суму 280327184,63 грн., від 31.01.2017 року на суму 359021180,10 грн.; від 28.02.2017 року на суму 274331576,40 грн.; від 31.03.2017 року на суму 194841651,97 грн.

Розрахунки за отриманий природний газ проведені відповідачем в повному обсязі в розмірі 1424490502,66 грн., що відображено в довідці про сальдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» за період з 01.10.2016 року по 28.02.2018 року та в довідці про операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» за період з 01.10.2016 року по 28.02.2018 року.

Протягом періоду постачання природного газу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» (як постачальником природного газу) та УПСЗН Вижницького району, Герцаївського району, Глибоцького району, Заставнівського району, Кельменецького району, Кіцманського району, Новоселицького району, Сокирянського району, Сторожинецького району, Хотинського району, міста Чернівці, міста Новодністровськ було підписано зведені реєстри актів звірки заборгованості за природний газ станом на 01.11.2016 року, на 01.12.2016 року, на 01.01.2017 року, на 01.02.2017 року, на 01.03.2017 року, на 01.04.2017 року.

Між позивачем, відповідачем та органами виконавчої влади було укладено ряд Спільних протокольних рішень (далі – СПР) про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: № 2811 від 17.11.2016 року на суму 45308296,71 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 28 від 20.12.2016 року), № 2810 від 17.11.2016 року на суму 18691703,29 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 27 від 18.11.2016 року), № 392 від 19.01.2017 року на суму 70000000,00грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 2 від 25.01.2017 року), № 390 від 19.01.2017 року на суму 80000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 3 від 25.01.2017 року), № 391 від 19.01.2017 року на суму 50000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 1 від 25.01.2017 року), № 732 від 06.02.2017 на суму 50000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 9 від 13.02.2017 року), № 733 від 06.02.2017 року на суму 60000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 5 від 09.02.2017 року), № 734 від 06.02.2017 року на суму 50000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 6 від 09.02.2017 року), № 1312 від 20.02.2017 року на суму 35000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 18 від 09.08.2017 року), № 1310 від 20.02.2017 на суму 40000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 17 від 05.07.2017 року), № 1314 від 20.02.2017 року на суму 35000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного № 19 від 10.05.2017 року), № 1313 від 20.02.2017 року на суму 50000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 15 від 09.03.2017 року), № 1311 від 20.02.2017 року на суму 57741279,22 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 14 від 09.03.2017 року), № 1858 від 20.03.2017 року на суму 53000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 31 від 12.09.2017 року), № 1857 від 20.03.2017 року на суму 60000000,00грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 30 від 08.09.2017 року), № 1859 від 20.03.2017 року на суму 87000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 28 від 21.08.2017 року), № 1856 від 20.03.2017 року на суму 11275208,46 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 27 від 21.08.2017 року), № 2486 від 21.04.2017 року на суму 50000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 36 від 20.12.2017 року), № 2484 від 21.04.2017 року на суму 50000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення № 32 від 05.10.2017 року), № 2485 від 21.04.2017 року на суму 50000000,00 грн. (сплачено згідно платіжного № 34 від 31.10.2017 року).

Крім того, у відповідності до Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 р. з позивачем були проведені розрахунки в сумі 89171432,96 грн. згідно платіжного доручення № 2 від 31.01.2018 року.

Згідно п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Приписами п. 7.2. договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем вартості поставленого газу позивач, на підставі п. 7.2 договору, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 22483590,28 грн. пені.

Крім того на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення з відповідача 5545771,23 грн. 3% річних та 15196889,77 грн. інфляційних втрат.

Згідно розрахунку, позивачем за зобов’язаннями листопада 2016 року нараховано пеню на борг без пільг/субсидій/ компенсацій в сумі 7460,30 грн. та 3% річних на суму 1598,63 грн.

За зобов’язаннями грудня 2016 року нараховано пеню на борг без пільг/субсидій/ компенсацій в сумі 21940,18 грн. та 3% річних на суму 4701,47 грн.

За зобов’язаннями січня 2017 року нараховано пеню на борг по пільгам/субсидіям/компенсаціям в сумі 1481658,08 грн., пеню на борг без пільг/субсидій/ компенсацій в сумі 263158,04 грн. та 3% річних на суму 407228,36 грн.

За зобов’язаннями лютого 2017 року нараховано пеню на борг по пільгам/субсидіям/компенсаціям в сумі 8735194,15 грн., пеню на борг без пільг/субсидій/ компенсацій в сумі 849540,17 грн. та 3% річних на суму 2294828,88 грн.

За зобов’язаннями березня 2017 року нараховано пеню на борг по пільгам/субсидіям/компенсаціям в сумі 11124639,36 грн. та 3% річних на суму 2837413,89 грн.

Інфляційні втрати заявлено за зобов’язаннями січня 2017 року в сумі 934722,19 грн., за зобов’язаннями лютого 2017 року в сумі 6180015,20 грн., за зобов’язаннями березня 2017 року в сумі 8082152,38 грн.

Так, оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2016 року між сторонами укладено договір № 16-459-Н купівлі-продажу природного газу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з умов договору, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (яка була чинною на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 16-459-Н від 28.10.2016 року) згідно Додатку 1 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут», як на постачальника природного газу, покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 14 даної Постанови, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» (яка була чинною на час існування правовідносин між сторонами), зокрема визначено, що споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов’язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, 15 червня 2015 року відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 1282/17 (у національній валюті) з уповноваженим банком, що обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30 вересня 2015 року «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - постанова КМУ № 792).

У відповідності до Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов'язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.

Крім того постановою КМУ № 792 від 30.09.2015 року затверджено порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до умов вказаного Порядку, цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці).

Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.

У разі коли у платіжному дорученні/касовому документі реквізити рахунка за природний газ не відповідають реквізитам поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого газопостачальним підприємством, доведеного до відома банку (підприємства поштового зв'язку), що обслуговує споживача природного газу, обслуговуючий банк (підприємство поштового зв'язку) повертає такий документ платнику без виконання.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:

1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.

У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.

У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2516 від 30 вересня 2015 року (в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору) затверджено «Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки», відповідно до якого, цей алгоритм установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (далі постанова НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015 року).

Згідно з пунктом 4 Алгоритму, газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій «населення» та «ТКЕ – населення», згідно з положеннями цього Алгоритму.

Відповідно до пункту 6 Алгоритму споживачі, які відносяться до категорій «населення» та «ТКЕ – населення» оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

З огляду на вищевикладені норми права суд дійшов висновку, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Тим самим у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3 % річних та інфляційних.

Статтею 7 ГК України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз».

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок).

Так, вказаним Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

З Порядку вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку позивачу.

Аналогічні положення вміщені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 року, згідно п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

З наведеного вбачається, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Як вже встановлено судом, оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов п. 6.1 та ч. 1 п. 6.2. договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень.

Спільні протокольні рішення, що містяться в матеріалах справи підписані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації , ТОВ «Чернівцігаз збут» та НАК «Нафтогаз України».

Розділом 3 даних спільних протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації Спільного протокольного рішення Сторони зобов'язуються:

забезпечити подання до органів Державної казначейської служби належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року № 493/688;

перерахувати кошти наступній Стороні, а остання Сторона - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;

оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення;

забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 СПР визначено, сторони, що підписали СПР, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 року № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за СПР про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 5.2 СПР вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними.

З урахуванням умов спільних протокольних рішень вбачається, що підписавши зазначені протокольні рішення, сторони спору по суті погодили зміну порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги по Договору № 16-459-Н купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 року.

Підписавши спільні протокольні рішення, сторони договору погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного суду від 18.04.2018 року № 906/790/16 та постанові Верховного суду від 03.04.2019 року № 906/278/18.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що розраховуючи пеню, 3% річних та інфляційні, позивач необґрунтовано заносив в рахунок погашення заборгованості за природний газ без надання пільг/субсидій та компенсацій кошти, які надходили в результаті підписання СПР.

Натомість, уся вартість поставленого природного газу, погашена за рахунок коштів державного бюджету.

Вказане дає підстави вважати, що розрахунок не відповідає первинним документам.

Разом з тим, щодо посилань позивача, що договір купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 року № 16-459-Н, який є предметом спору, укладено на підставі Примірного договору, затвердженого постановою КМУ від 29.04.2016 року № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» і не містить умову щодо впливу спільних протокольних рішень на порядок та умови проведення розрахунків суд зазначає, що твердження позивача є помилковими, оскільки на момент укладення між сторонами договору діяла постанова КМУ від 13.07.2016 року № 444 «Про затвердження Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій».

За умовами даного примірного договору передбачалось, що оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005 року № 20.

Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Умови договору, які сторонами передбачені в договорі купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 року № 16-459-Н щодо порядку оплати природного газу на підставі СПР, були внесені до Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій згідно з Постановою КМУ від 26.10.2016 року № 853 та в даній редакції примірний договорі почав діяти лише з 07.12.2016 року, тобто після укладення сторонами договору.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові повністю

У судовому засіданні 16 квітня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 26 квітня 2019 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок