ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2790/19 Справа № 199/236/18
Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 53
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря – Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», третя особа: арбітражний керуючий, розпорядник майна ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
15 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», третя особа: арбітражний керуючий, розпорядник майна ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати та моральної шкоди (а.с. 1-4).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року провадження у вищезазначеній справі закрито на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 185).
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с. 189-190).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», третя особа: арбітражний керуючий, розпорядник майна ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
У судовому засіданні в суді 1 інстанції третя особа заявила клопотання про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд 1 інстанції виходив з того, що в провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа про банкрутство ТОВ “Валок”, а тому, враховуючи п. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважав, що вимоги позивача мають розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство з врахуванням особливостей процедури, передбаченої законом про банкрутство, а отже, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду 1 інстанції.
Так, частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому, якщо спір у справі пов'язаний з майновими вимогами до сторони, щодо якого порушено справу про банкрутство, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Учасники у справі про банкрутство - це сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Всі перелічені особи в той чи інший спосіб є учасникам певних правовідносин, у яких бере участь безпосередньо боржник.
Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно п. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Дані положення Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України в теперішній редакції діють з 15.12.2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.12.2012 року порушено справу про банкрутство ТОВ “Валок”. Наразі справа №5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ «Валок» перебуває у провадженні Господарського суду Київської області.
Враховуючи дату порушення справи про банкрутство, суд 1 Інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження по справі.
При цьому суд не врахував позицію, висловлену у Листі ВССУ № 709/0/4-13 від 07.05.2013 року, в якому зазначено наступне. У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1 1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення пункту 1 1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р.
Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 р., не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: