ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 81367675

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Справа № 906/829/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідач 1: не з'явився

відповідач 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.2019 р. у справі №906/829/18, постановлена суддею Шніт А.В., повний текст складено 18.01.2019 р.

за позовом ОСОБА_2

до 1) ОСОБА_3

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське"

про розірвання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі та скасування в частині рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформлене протоколом №1 від 27.04.2018

ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_3 із позовними вимогами про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське", укладений 27.04.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №50 та скасувати рішення Загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформлене протоколом №1 загальних зборів СТОВ "Бондарівське" від 27.04.2018 в частині включення до складу його учасників ОСОБА_3 та перерозподілу на її користь частки у розмірі 16 800,00грн, що становить 40% статутного капіталу товариства.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не виконано умови договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське" від 27.04.2018 в частині проведення розрахунку із позивачем.

Рішенням господарського суду Житомирської області 10.01.2019 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі та скасування в частині рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформлене протоколом №1 від 27.04.2018.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області від 10.01.2019 року, ОСОБА_2 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження по справі №906/829/18, рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.2019 р. у справі №906/829/18 скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та вирішити питання про продовження дії заходів забезпечення позову в порядку ст.145 ГПК України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, помилковим є висновок суд першої інстанції, що позивачем не доведено наявність шкоди, завданої йому внаслідок порушення відповідачем 1 умов договору; не доведено істотну різницю між тим, на що він міг розраховувати, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він зміг отримати; не доведено наскільки він позбавився того, на що зміг розраховувати; не доведення позивачем вжиття ним заходів щодо отримання заборгованості за договором, зокрема позивачем не надано реквізитів банківського рахунку, на який відповідач 1 мав сплатити обумовлену договором плату. Помилковим є висновок суду, що внесення відповідачем 1 грошей в депозит нотаріуса після спливу строку, встановленого договором, не свідчить про порушення відповідачем 1 його умов. Суд першої інстанції не застосував норми ст. ст. 525, 526, 530, 651, 653, 691, 694 ЦК України, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, разом з тим застосував норми ст. 212, 613 ЦК України.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 15 лютого 2019 року в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.2019 р. у справі №906/829/18 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 22.04.2019 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить задоволити вимоги апеляційної скарги, а рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.2019 року у справі №906/829/18 - скасувати.

Відповідач 1 та відповідач 2 - не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання 22.04.2019, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2018 ОСОБА_2 (позивач, продавець) та ОСОБА_3 (відповідач, покупець) уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору продавець передає у власність покупця частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України: 03743486), що складає 40 % статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське", та становить 16800,00грн, а також пов'язані з цією часткою корпоративні права (надалі - Частка), а покупець приймає у власність цю частку та сплачує за неї обговорену грошову суму на умовах даного Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість частки становить 16800,00грн. Зазначену в цьому пункті ціну продажу частки продавець і покупець вважають прийнятною і вигідною для них, її розмір повністю їх задовольняє і жодним чином не спричинений збігом якихось тяжких для них обставин.

Розрахунок між Сторонами за Договором буде здійснено після підписання та нотаріального посвідчення цього Договору, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий/картковий рахунок Продавця, протягом 95 (дев'яносто п'яти) календарних днів з дня державної реєстрації змін до Статуту Товариства, що пов'язані з відчуженням частини частки у статутному капіталі Товариства за цим Договором. Розрахунок між Сторонами буде підтверджуватись відповідним банківським платіжним дорученням (п.2.2. Договору).

Покупець зобов'язаний здійснити всі дії, необхідні для державної реєстрації змін до статуту товариства, що відображають перехід частки від продавця до покупця, шляхом викладення статуту товариства у новій редакції (п.3.1. Договору).

Згідно п.3.2. Договору покупець (або його уповноважений представник) зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів з дня укладення цього Договору звернутися до компетентних органів про проведення державної реєстрації змін до статуту товариства, що відображають перехід частки від продавця до покупця. За невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.7.1. Договору).

Зміна або розірвання цього договору допускається лише за взаємною згодою сторін; вчиняється в такій самій формі, що й цей договір (п.8.2., п.8.3 Договору).

Спори, що можуть виникнути після укладення цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами у порядку, передбаченому чинним законодавством. Якщо спір не можна вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку (п.8.4. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (п.8.5. Договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев’янко В.В. 27.04.2018 та зареєстровано в реєстрі за №503.

Водночас, 27.04.2018 відбулись загальні збори учасників СТОВ "Бондарівське" (відповідач 2), оформлені протоколом №1 від 27.04.2018, на яких були присутні ОСОБА_2 (позивач), яка володіла 100% частки статутного капіталу СТОВ "Бондарівське", а також запрошені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 (відповідач 1) та ОСОБА_7.

Порядок денний загальних зборів учасників:

1. Про обрання голови і секретаря загальних зборів загальних зборів, оформлення та підписання протоколу загальних зборів;

2. Про вхід до складу учасників Товариства на підставі укладених договорів купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариств;

3. Про перерозподіл часток в статутному капіталі товариства;

4. Про приведення статуту Товариства до вимог чинного законодавства;

5. Про затвердження статуту товариства в новій редакції;

6. Про звільнення та призначення нового директора Товариства;

7. Про приведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в тому числі змін до установчих документів товариства.

За результатами вказаних загальних зборів було вирішено, зокрема, включити ОСОБА_3 до складу учасників Товариства (п.2), перерозподілити частки у статутному капіталі Товариства та визнати за ОСОБА_3 частки в статутному капіталі Товариства вартістю 16 800,00грн, що складає 40% статутного капіталу Товариства (п.3), затвердити Статут в новій редакції (п.5) та провести державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі (п.7).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004367652 від 29.08.2018 державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи відбулася 04.05.2018, внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах відбулося 04.05.2018.

Також в матеріалах справи знаходиться копія розписки від 28.03.2018 р., в якій зазначено, що позивачу через її чоловіка ОСОБА_8 передано 20 000дол. США за продаж корпоративних прав СТОВ "Бондарівське", про що надала копію розписки ОСОБА_3.

Після відкриття провадження у справі відповідачем 1 внесено на депозитний рахунок нотаріуса 16 800,00грн з метою виконання умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське", що підтверджується квитанцією №2 від 04.10.2018.

Окрім того, ОСОБА_3, в порядку ст.88 ГПК України, до матеріалів справи додано заяву свідка ОСОБА_9 (реєстраційний №2516 від 20.11.2018), згідно якої свідок вказує, що 28.03.2018 на виконання доручення ОСОБА_3 у м.Києві ним передано гр.ОСОБА_8 для його дружини ОСОБА_2 20 000 дол. США як завдаток за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське".

Однак, позивач наголошує, що відповідачем не виконано умови договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське" від 27.04.2018 щодо проведення розрахунків із позивачем у передбаченому договором порядку і розмірах, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом.

Рішенням господарського суду Житомирської області 10.01.2019 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі та скасування в частині рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформлене протоколом №1 від 27.04.2018.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для її задоволення , враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Оскільки договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, не зважаючи на специфічність предмета договору, відповідає у повній мірі ознакам купівлі-продажу, висновок про істотний характер умови про ціну є правильним.

Приписами ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. розірвання договору.

Судом встановлено, що сторонами в договорі купівлі-продажу від 27.04.2018 не погоджені умови, за якими можливе розірвання договору та повернення переданої частки продавцю. Апелянт наполягає, що позовна вимога про розірвання договору грунтується на нормах закону, закріплених у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, застосування яких не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності відповідної умови договору.

За загальним правилом, яке міститься статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Натомість, до кола питань, які досліджувались судом у цій справі, входить саме оцінка наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу за частиною 2 статті 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.

В кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідні висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі №910/23976/16, від 10.10.2018 №910/319/18, від 20.11.2018 №910/1768/18.

При цьому, принцип справедливості вимагає, щоб було враховано при оцінці істотності порушення також і саму поведінку боржника, що порушив договір; яким чином ним було порушено вказаний договір; наскільки його дії чи бездіяльність розходяться з цілями, які ставила перед собою сторона у момент укладання договору.

Водночас, слід зазначити, що істотним є таке порушення умов договору, в результаті якого сторони не досягають цілей, обумовлених самим договором. Разом з цим, порушення умов договору не може вважатися істотним, якщо таке порушення може бути усунуте боржником.

Як зазначалося раніше, згідно умов договору купівлі-продажу від 27.04.2018 вартість частки у статутному фонді СТОВ "Бондарівське" становить 16 800 грн., а розрахунок між сторонами за договором повинен бути здійснений після підписання та нотаріального посвідчення цього договору, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий/картковий рахунок продавця протягом 95 календарних днів з дня державної реєстрації змін до статуту товариства.

Тобто кошти, ОСОБА_3, повинен був перерахувати позивачу до 07.08.2018, проте, посилаючись на відсутність відомостей щодо розрахункового або карткового рахунку продавця, кошти у визначений договором строк не сплатив. Водночас, після відкриття провадження у справі ОСОБА_3, з метою виконання умов договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 27.04.2018 для передачі позивачу грошових коштів в розмірі 16 800,00 грн., сплачено відповідну суму у депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев'янко В.В., що підтверджується квитанцією №2 від 04.10.2018.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 не відмовився від виконання умов договору в частині оплати вартості частки статутного капіталу Товариства, а відтак розірвання угоди , укладеної сторонами, з підстав неможливості однієї з сторін отримати належне за договором від другої сторони і взагалі втрати такої можливості у значній мірі , не відповідає встановленим у справі обставинам.

Також вбачається , що позивачем під час розгляду справи не доведено наявність шкоди, завданої йому внаслідок порушення відповідачем-1 умов договору (у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди), розмір якої не дозволив отримати позивачу очікуване при укладенні договору (прострочка в сплаті склала 58 днів).

Договір купівлі-продажу від 27.04.2018, що вбачається з його змісту, не містить умов, які передбачали можливість для продавця повернути продану частку статутного капіталу, така можливість не передбачена і наведеними вище нормами права. В свою чергу, за умовами договору відповідач-1 набув право власності на частку (п.6.1 договору).

Апеляційним судом оцінюється критично посилання апелянта на наявність істотної різниці між тим, на що мав право розраховувати позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він отримав, виходячи з того, що оплата за договором не проведена на 100 %. Апеляційний суд вбачає у цьому випадку помилкове тлумачення апелянтом норми частини 2 статті 651 ЦК України, оскільки апелянт посилається на повну відсутність виконання зобов'язання як кваліфікаційну ознаку наявності тих обставин , настання яких має наслідком розірвання договору, оскільки в цьому випадку кредитор значною мірою позбавляється того, на що він розраховував, укладаючи договір. Якщо ступінь невиконання зобов'язання за договором була би меншою (незначною), підстав для розірвання договору не було б у наявності. На думку апеляційного суду неналежне виконання умов договору (за змістом статті 526 ЦК України) є підставою для захисту прав кредитора, проте не є достатньою підставою для вимоги про розірвання договору і не свідчить про втрату кредитором можливості отримати усе належне від боржника.

Щодо скасування рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформленого протоколом №1 загальних зборів СТОВ "Бондарівське" від 27.04.2018 в частині включення до складу його учасників ОСОБА_3 та перерозподілу на його користь частки у розмірі 16 800 грн., що становить 40% статутного капіталу товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

З аналізу змісту наведеної норми вбачається, принаймні два самостійних висновки щодо встановлених судом обставин, а саме відсутність підстав для повернення відповідачем одержаної за договором частки статутного капіталу , на яку на підставі п.6.1 договору вже набуто право власності, а також відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів СТОВ «Бондарівське».

Апелянт вважає, що вимога позовної заяви про скасування рішення загальних зборів є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки випливає з вимоги про розірвання договору і є похідною від неї, та такою, що забезпечує повернення позивача у попередній стан, тобто відновлення права на частку в статутному капіталі товариства і участь у товаристві.

З огляду на положення статті 653 ЦК України, правові наслідки, які випливають з факту розірвання договору в судовому порядку, виникають для сторін договору після прийняття судом відповідного рішення і діють у часі на майбутнє, що , на думку апеляційного суду, дає підстави вважати, що ефективним способом захисту порушеного права учасника товариства, яке потребує захисту, у цих обставинах було б спонукання господарського товариства до прийняття загальними зборами нового рішення про відновлення позивача у складі учасників.

Також враховується апеляційним судом і позиція Пленуму ВГСУ в цьому питанні, наведена у п. 2.12. постанови пленуму №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути, зокрема, невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Указана правова позиції грунтується на твердженні про необхідність при розгляді судом питання стосовно недійсності рішення загальних зборів учасників господарського товариства встановлювати та доводити наявність таких обставин, з яких випливає недійсність прийнятих рішень. У справі, яка розглядається, на час скликання і проведення загальних зборів СТОВ «Бондарівське», оформленого протоколом №1 загальних зборів СТОВ "Бондарівське" від 27.04.2018, таких обставин не встановлено.

Щодо інших доводів апеляційної скарги суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.2019 р. у справі №906/829/18 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/829/18 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "24" квітня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.