Справа № 199/7250/17
(4-с/199/29/19)
УХВАЛА
іменем України
23.04.2019 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.,
за участю секретаря Столяренко А.І.,
за участі учасників справи – представника заінтересованої особи ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу Громадської організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація» на захист прав члена організації ОСОБА_2, на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року до суду надійшла вищезазначена скарга.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2019, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Подорець О.Б. у зв’язку з перебуванням судді Скрипник О.Г. у відрядженні.
10 квітня 2019 року до суду надійшла заява Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій вони просять суд залишити скаргу без розгляду, оскільки її подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності з огляду на правову позицію ОСОБА_5 Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14.
У судовому засіданні 10 квітня 2019 року було оголошено перерву, вручено заявнику заяву про залишення скарги без розгляду та відзив на скаргу і надано час для ознайомлення.
В судове засідання 23.04.2019 заявник ОСОБА_2 не з’явився, повідомлений належним чином.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 в судовому засіданні 23.04.2019 заяву підтримала і просила її задовольнити.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, приходить до наступних висновків.
Так, з матеріалів справи випливає, що скарга подана Громадською організацією «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені в Законі України «Про громадські об’єднання».
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1 цього Закону, громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
При тлумаченні положень зазначеного Закону, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року вказав на те, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що Громадська організація «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація» утворена без статусу юридичної особи, а отже, її статутними документами, відповідно до об’єднання, є протокол установчих зборів його засновників.
Водночас, витяг з протоколу № 1 від 15.09.2014 Установчих зборів засновників Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» засвідчує факт утворення громадської організації, але не містить повноважень на здійснення представництва інтересів своїх членів в суді та наявності обсягу процесуальних прав і обов'язків, встановлених ЦПК України.
Отже, відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання», Громадська організація «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація» може мати право захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, але лише у випадку, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах, проте, матеріали справи не містять доказів того, що її статутними документами передбачено право звернення до суду за захистом прав чи інтересів членів своєї організації, а також того, що така організація наділена обсягом процесуальних прав і обов'язків, встановлених ЦПК України.
Крім того, з метою забезпечення інтересів правосуддя, виконання завдання цивільного судочинства, ЦПК України не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, оскільки таке право належить лише адвокатові, законному представникові, а у спорах, що виникають з трудових відносин, та у малозначних спорах - фізичній особі, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність. Ці вимоги законодавства щодо представництва у цивільному процесі є чіткими і передбачуваними для Громадської організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація» і його члена, в інтересах якого поданий позов.
Тобто, Громадська організація «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація» не має повноважень на звернення до суду зі скаргою в інтересах свого члена і ведення справи від імені свого члена.
Зокрема до аналогічних висновків прийшла ОСОБА_5 Верховного Суду в своїй постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс 19).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
За таких обставин, враховуючи, окрім іншого, вищевказаний правовий висновок ОСОБА_5 Верховного Суду, суд вважає необхідним залишити без розгляду дану скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Скаргу Громадської організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація» на захист прав члена організації ОСОБА_2, на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 – залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя О.Б.Подорець