ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2816/18 Головуючий у 1 інстанції: Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
УХВАЛА
17 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про стягнення судових витрат у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 27 лютого 2018 року № 58 Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 27 лютого 2018 року № 58 Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області. Стягнуто на користь ОСОБА_5 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року заяву ОСОБА_5 про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. В задоволенні заяви на інші суми - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Головне управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року - без змін.
28 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_5 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що заяву про про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято 20 березня 2019 року, заява про повернення судових витрат подана 25 березня 2019 року, а отже позивачем дотримано строк звернення до суду із заявою про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, на підтвердження понесених витрат, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 18 березня 2019 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг з зазначенням їх вартості; копію прибуткового касового ордеру №1-25-03/19.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога надавалася позивачу адвокатом Кириченко Романом Юрійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія НОМЕР_1 від 23.04.2015 року), на підставі договору від 18.03.2019 б/н, яким передбачено вартість наданої адвокатом правової допомоги, виходячи з погодинної ставки у розмірі 3200,00 грн.; остаточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2019 р. до вказаного договору, види наданої позивачу правової (правничої) допомоги, кількість витраченого адвокатом часу, вартість кожного виду правової допомоги є детальними і пов'язуються з консультаціями та роз'ясненнями правових питань щодо доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області. Сукупний обсяг наданої допомоги складає 7 годин, загальна вартість - 22400,00 грн.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання судової колегії, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Враховуючи складність справи (розгляд справи №810/2816/18 в суді апеляційної інстанції відбувся без участі позивача та його адвоката); обсяг наданих адвокатом послуг (консультації та роз'яснення правових питань щодо доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області не потребує значних витрат часу, оскільки щодо даного предмету позову є усталена судова практика); ціну позову (податковими повідомленнями-рішеннями, на підставі яких було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, що оскаржується позивачем у даній справі, грошові зобов'язання визначені на загальну суму 27 243,25 грн.); значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (22400,00 грн.), колегія судів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, буде 4000,00 грн.
Такий висновок, на переконання колегії суддів, повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, зважаючи на предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг та обсяг таких, колегія суддів вважає, що сума 22400, 00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку, що справедливою та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу позивачу буде 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_5 про стягнення судових витрат задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні стягнення решти суми відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М. Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2019 року