ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 [email protected] _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
01 квітня 2019 року Справа № 913/155/19
Провадження №19/913/155/19
Суддя Косенко Т.В., розглянувши матеріали
за позовом заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області (вул. ім. Д.І. Менделєєва, 65, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області (вул. Миру, 23, м. Новодружеськ, м. Лисичанськ, Луганська область, 93193)
до Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича (АДРЕСА_1)
про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 30990 грн 70 коп.
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.10.2017 по 10.12.2018 за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: вул. Миру, 16 а, м. Новодружеськ, Луганська область, у розмірі 30990 грн 70 коп.
При зверненні з цим позовом в інтересах держави заступник керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області зазначив, що Новодружеська міська рада Луганської області, не вживала будь-яких заходів для повернення безпідставно збереженого майна в судовому порядку.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).
Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.
Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Прокурором при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не надано доказів того, що Новодружеська міська рада Луганської області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
У листі №184 від 18.03.2019 Виконавчий комітет Новодружевської міської ради повідомив заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури, що Новодружеська міська рада Луганської області до Господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.10.2017 по 10.12.2018 за користування земельною ділянкою не зверталася. Причиною стала відсутність у штаті виконавчого комітету фахівця - юриста, який би міг скласти відповідний позов та брак грошових коштів на сплату послуг юридичного характеру сторонній організації.
Доказів вищезазначеного до матеріалів позовної заяви не надано. Як і не надано доказів того, що Новодружеська міська рада Луганської області взагалі не має наміру звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви №1889вих19 від 25.03.2019 та доданих до неї документів заступнику керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області.
Керуючись ст.ст.174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Повернути позовну заяву №1889вих19 від 25.03.2019 та додані до неї документи заступнику керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області.
Додаток (тільки заявнику): позовна заява №1889вих19 від 25.03.2019 з додатками на 102 арк.
Ухвала набрала законної сили 01.04.2019 відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.В. Косенко
Ухвала № 81334808
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
УХВАЛА
про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду
23 квітня 2019 року Справа № 913/155/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Склярук О.І.
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області, м. Лисичанськ (вх. №1292 Л/1-18)
на ухвалу господарського суду Луганської області від 01.04.2019 року у справі №913/155/19, постановлену в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Косенко Т.В.), повний текст якої складено 01.04.2019 року
за позовом заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області, м. Лисичанськ в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області, м. Новодружеськ
до Фізичної особи - підприємця Анопченка Дмитра Вікторовича, м.Новодружеськ
про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 30 990, 70 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.04.2019 року у справі №913/155/19 повернуто позовну заяву №1889 (вих.№19) від 25.03.2019 року та додані до неї документи заступнику керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області, з додатками на 102 арк.
Заступник керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Луганської області від 01.04.2019 року скасувати та передати справу для розгляду до господарського суду Луганської області; у судове засідання викликати представників сторін; про час та місце розгляду справи повідомити Лисичанську місцеву прокуратуру Луганської області та прокуратуру Харківської області.
Одночасно апелянт просить поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги, оскільки оскаржувану ухвалу отримав лише 03.04.2018 року.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992 року).
Розглянувши подане заявником апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з метою недопущення порушення прав особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін суд апеляційної інстанції вважає, що строк ним пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим він підлягає поновленню.
Апеляційна скарга позивача відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Відповідно до вимог статті 262 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 913/155/19. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Керуючись ст.ст. 119, 234, 254, 256, 258, 262 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
1.Клопотання заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на подання апеляційної скарги.
2.Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 01.04.2019 року у справі №913/155/19.
3.Відповідачу-Фізичній особі-підприємцю Анопченку Дмитру Вікторовичу встановити строк до 15.05.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Призначити справу №913/155/19 до розгляду на "22" травня 2019 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115.
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Склярук