ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2019 року
Львів
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Сапіга В.П.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м.Рівне, проголошено 10:57:35) у справі №817/567/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування запису –
В С Т А Н О В И В:
11.04.2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування запису в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7473513) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 27.12.2012.
Позов обгрунтований тим, що між позивачем та ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір та договір іпотеки щодо придбання нерухомого майна. Позивачу стало відомо про внесення 27.12.2012 відповідачем (нотаріусом) до Державного реєстру іпотек запису про зміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012. Позивач вказує, що вчинення таких реєстраційних дій нотаріусом здійснено з перевищенням повноважень, оскільки такі дії нотаріус як реєстратор мав право вчиняти виключно після 01.01.2013. Також, позивач вказує, що нотаріус не мав правових підстав для внесення запису на підставі лише договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, оскільки жодних додаткових угод чи угод про зміну умов за кредитним договором та іпотечним договором, укладених між позивачем та ПАТ «Сведбанк», не укладалося.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилась. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 провадження у справі закрито.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 без змін.
Постановою ОСОБА_3 Верховного Суду від 04.04.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1704/0608/45-016 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості) від 27.06.2008, за умовами якого банк надав позивачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 30000,00 доларів США на строк по 27.06.2028 зі сплатою процентів за користування кредитом (Договір №1704/0608/45-016). На забезпечення виконання зобов’язань за Договором №1704/0608/45-016 між сторонами правочину укладено також іпотечний договір від 27.06.2008 №1740/0608/45-016-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №3714 ( Договір №1740/0608/45-016-Z-1). В іпотеку передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2.
27 червня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 накладено заборону відчуження майна до припинення чи розірвання договору №1740/0608/45-016-Z-1.
25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (Договір купівлі-продажу прав вимоги), відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги до боржників по кредитних договорах, в тому числі по Договору №1704/0608/45-016 та Договору №1740/0608/45-016-Z-1. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внесено відомості до Державного реєстру іпотек від 27.12.2012 про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
В Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 04.04.2016 міститься наступна інформація:
- відомості про об’єкт нерухомого майна реєстраційний номер майна: 1328469; тип майна: квартира: адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3; номер запису: 136-44356 в книзі 160;
- відомості про права власності дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 02.07.2008; дата внесення запису: 02.07.2008; ПІБ: ОСОБА_1; РНОКПП: НОМЕР_1; дата народження: 09.12.1971; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВКО №488730 р №3710, 27.06.2008, Приватний нотаріус ОСОБА_4 Рівненського міського нотаріального округу;
- відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 7475660; зареєстровано: 27.06.2008 16:43:01 за №7475660 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_4, 33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соломії Крушельницької, 54, (0362) 26-17-62; підстава обтяження: Іпотечний договір, 3714, 27.06.2008, ОСОБА_4; об’єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3 номер РНВН: 1328469; власник: ОСОБА_1, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_4; заявник: ВАТ «Сведбанк»;
- відомості з державного реєстру іпотек: реєстраційний номер обтяження: 7473513; тип обтяження: іпотека; зареєстровано: 27.12.2012 21:43:28 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_2, 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 37/14, кім. 102-106, 272-22-57; підстава обтяження: Договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», 1306, 25.05.2012, Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5; об’єкт обтяження: квартира, адреса: область, АДРЕСА_5, номер РПВН: 1328469; іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк», код 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; іпотекодавець: ОСОБА_1, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_4; розмір основного зобов’язання: 30000,00 доларів США; строк виконання: 27.06.2028; заставна: немає.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) ( Закон України №1952-IV). Порядок реєстрації нотаріусами іпотек нерухомого майна та внесення змін було врегульовано Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410 (Порядок №410).
Абзацом п’ятим частини першої статті 2 Закону України №1952-IV визначено, що обтяження заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (частина перша статті 3 Закону України №1952-IV).
Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 3 Закону України №1952-IV). Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію (абзац четвертий частини першої статті 16 Закону України №1952-IV).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05.06.2003 (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) ( Закон України №898-IV), обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
За правилами частин першої-третьої статті 3 Закону України №898-IV, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.
Пунктом першим Порядку №410 встановлено, що державна реєстрація іпотек здійснюється з метою: реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження. Державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру (пункт четвертий Порядку №410). Абзацом п’ятим пункту другого Порядку №410 визначено, що реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
Нотаріус, як спеціальний суб’єкт, здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону (абзац другий пункту дев’ятого частини другої статті 9 Закону України №1952-IV).
Відповідно до пункту першого Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» №5037-VI від 04.07.2012 (Закон України №5037-VI), цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1 і 3 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року, та абзаців четвертого - шостого підпункту 12 пункту 4 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року.
Колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про те, що у відповідача не було повноважень для вчинення реєстраційної дії щодо зміни іпотекодержателя, є безпідставними. Висновки щодо застосування норм права з аналогічного питання викладені в Постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №815/6360/16, адміністративне провадження №К/9901/732/18.
Щодо запису внесеного на підставі неналежних документів колегія суддів вважає, що у даному випадку мав бути укладений договір про внесення змін до Договору №1740/0608/45-016-Z-1 або додаткова угода про внесення до нього змін, договір купівлі-продажу прав вимоги не є документом, на підставі якого можливо вчиняти реєстрацію змін обтяження.
25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги до боржників по кредитних договорах, в тому числі по Договору №1704/0608/45-016 та Договору №1740/0608/45-016-Z-1.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №898-IV, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 24 Закону України №898-IV).
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (абзац перший частини першої статті 18 Закону України №898-IV). Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша статті 654 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на виконання вимог статті 24 Закону України №898-IV, ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали та нотаріально посвідчили Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, відповідно до якого, до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Предметом даного договору є речове право на іпотечне майно, зокрема, право вимоги на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором, яке перейшло від продавця (ПАТ «Сведобанк») до покупця (ПАТ «Дельта Банк»). Пунктом 20 Порядку №410 визначалося, що внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи до якого, зокрема, подається текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору (договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором або передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної), документ про плату за внесення змін і додаткових відомостей до запису. Отже, Порядком №410 передбачалася можливість подання нотаріусу не лише документу у вигляді змін до іпотечного договору, а і договору, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором.
Колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були наявні усі правові підстави для внесення запису щодо зміни іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» саме на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, оскільки у даному випадку укладання будь-яких додаткових угод до Кредитного договору чи Договору іпотеки не є необхідністю. Здійсненням такої державної реєстрації відповідачем не обмежено право власності іпотекодавця. Підписуючи договір іпотеки, іпотекодавець добровільно погоджується на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об'єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому доводи апелянта слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 817/567/16 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
ОСОБА_6
судді
ОСОБА_7
ОСОБА_8
Повне судове рішення складено 29 березня 2019 року.