ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 80464662

Озвучення тимчасово недоступне

Номер провадження: 22-ц/813/667/19

Номер справи місцевого суду: 520/5745/18

Головуючий у першій інстанції

ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Маслову Р.Ю.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

від відповідача державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4 – не з’явились,

від відповідача комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» - не з’явились,

від відповідача ОСОБА_5 – не з’явились,

переглянувши справу №520/5745/18 за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4, комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області», ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2018 року у складі судді Салтан Л.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 14 травня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4 (з відкриттям розділу), індексний №40810707 від 25 квітня 2018 року, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на домоволодіння, розташоване за адресом: Одеська область, м. Одеса, вул. Тимірязєва, будинок 62/А, за суб’єктом: ОСОБА_5 (а.с.2-7).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2018 року відкрито провадження у справі (а.с.36-37).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2018 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на домоволодіння, розташоване по вул. Тимірязєва, 62/А в м. Одесі (а.с.38).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2018 року (описку виправлено ухвалою від 20 вересня 2018 року) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу про забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року справу призначено до розгляду.

Справу з апеляційного суду Одеської області передано до Одеського апеляційного суду у зв’язку з ліквідацією.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року справу прийнято до провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу про забезпечення позову скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність ухвали з підстав порушення норм процесуального права полягає у пред’явленні вимоги немайнового характеру, що виключає забезпечення шляхом накладення арешту на майно; у не спірності підстави для набуття права власності на майно в порядку реалізації застереження в іпотечному договорі; у не застосуванні зустрічного забезпечення; у неправильності посилання на судову практику тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 як власник домоволодіння має об’єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову; що намір ОСОБА_5 продати домоволодіння підтверджено заявою про надання дозволу на продаж предмета іпотеки; що накладення арешту на домоволодіння є співмірним із заявленими позовними вимогами, а необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення у разі задоволення позову.

Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Між ОСОБА_2 та ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6» було укладено Кредитний договір №106/06ф від 3 липня 2006 року, на виконання зобов’язань за яким на підставі Іпотечного договору, посвідченого 18 липня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №Д-312, передано в іпотеку домоволодіння №62/А по вул. Тимірязєва в м. Одесі. Згідно укладеного між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_6» та ОСОБА_5 Договору від 2 лютого 2018 року купівлі-продажу (відступлення) майнових прав за іпотечним договором, ОСОБА_5 набув прав іпотекодержателя та скористався правом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження.

Тобто, ОСОБА_5 домоволодіння як іпотечне майно набуто у власність на підставі іпотечного застереження у відповідності до Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень»; іпотечний договір та відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке стало підставою для набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не є спірним.

ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогами до державного реєстратора та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5

Вимоги ОСОБА_2 є вимогами немайнового характеру.

За загальним правилом немайновий характер вимоги обумовлено тим, що така вимога не підлягає вартісній оцінці; відсутність майнового характеру вимоги виключає її забезпечення шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві. Застосування до вимог немайнового характеру виду забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України не відповідає визначеному цивільним процесуальним законодавством принципу співмірності заявлених вимог обраному способу забезпечення та не узгоджується з роз’ясненнями пунктів 3, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Таким чином, вимоги ОСОБА_2 не носять майнового характеру, відтак, підстави для забезпечення таких вимог із застосуванням виду забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України відсутні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз’яснення пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

У даній справі зміст позовних вимог вказує на те, що вжиття заходів забезпечення позову арештом домоволодіння не є правильним; існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора є недоведеним; у разі задоволення позову рішення стане самостійною підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; щодо ОСОБА_5 то до нього як до відповідача вимог не заявлено.

Крім того, відповідно до положень статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Дана вимога щодо внесення заявником пропозицій з приводу зустрічного забезпечення не виконана, суд першої інстанції не вимагав від ОСОБА_2, як особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача ОСОБА_5, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), відповідно, й не вирішував питання зустрічного забезпечення, незважаючи на те, що в справі відсутні докази того, що майновий стан ОСОБА_2 дозволить їй відшкодувати збитки, спричинені забезпеченням позову у випадку відмови у позові.

Ухвалу про забезпечення позову постановлено без дотримання принципу співмірності заявлених вимог обраному способу забезпечення, без вирішення питання зустрічного забезпечення, що має наслідком скасування ухвали та прийняття апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову із застосуванням передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України виду забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2018 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4, комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області», ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі №520/5745/18 шляхом накладення арешту на домоволодіння під №62/А загальною площею 121,5 кв.м, житловою площею 56,5 кв.м, розташоване по вул. Тимірязєва в м.Одесі, кому б воно не належало - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 березня 2019 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_8