ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 79958266

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Справа№ 910/2720/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання: Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.08.2018

у справі №910/2720/18 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Банк "Фінанси та Кредит"

до Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-

американське підприємство з іноземною інвестицією

"Фінанси та Кредит"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит", в якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8242982,34 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобілі:

- марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2;

- марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4, шляхом передачі їх у власність Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" за визначеною вартістю 755685,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником умов укладеного з позивачем договору про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів № 3623ТС/0814 від 13.09.2014.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що обсяг його відповідальності як заставодавця визначається первинними документами про видачу позичальнику кредитних коштів згідно умов договору про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, однак належних документів, які б підтверджували видачу ОСОБА_2 будь-яких кредитних коштів за цим договором, позивачем суду не надано, внаслідок чого позовні вимоги, на думку відповідача, є необґрунтованими. Також, відповідач стверджував про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом. Крім цього, відповідач просив суд покласти на позивача витрати на оплату правової допомоги на суму 70000,00 грн.

23.04.2018 від позивача через відділ діловодства суду першої інстанції надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8242982,34 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобілі:

- марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2;

- марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" шляхом їх реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною, погодженою в договорі застави в розмірі 755685,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, залучено ОСОБА_3 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, відкладено підготовче засідання до 29.05.2018, встановлено строк для надання відповідачем відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову - до 16.05.2018, строк для подання позивачем відповіді на відзив - до 25.05.2016 та строк для подачі пояснень третіми особами - до 16.05.2018.

21.06.2018 від позивача через відділ діловодства суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка судом першої інстанції прийнята до розгляду. В редакції заяви про уточнення позовних вимог позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за Договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8819696,80 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобілі:

- марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2;

- марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" шляхом їх реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною, погодженою в договорі застави в розмірі 755685,86 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі № 910/2720/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено суду існування у позичальника заборгованості у заявленому розмірі, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави, внаслідок чого у позові слід відмовити. Крім того,судом першої інстанції враховуючи висновки суду щодо недоведеності позивачем порушення своїх прав та наявності підстав для відмови у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, було відмовлено у застосуванні позовної давності та наслідків її спливу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі № 910/2720/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі (з урахуванням зави про уточнення позовних вимог).

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не було враховано, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 761/5795/17 щодо задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в розмірі 8 242 982,34 грн. (станом на 31.07.2016) та 123 649,64 грн. судового збору - встановлені обставини, які не підлягають доказуванню, а саме: факт укладеності договору, факт наявності зазначеної заборгованості станом на 31.07.2016, факт часткового погашення ОСОБА_2 суми заборгованості. Крім того, скаржник зазначав, що за період з дати розрахунку, наданого до Шевченківського районного суду міста Києва (31.07.2016) і до моменту фактичного погашення заборгованості по вказаному рішенню (06.06.2018) - ОСОБА_2 продовжувались нараховуватись відсотки відповідно до умов укладеного кредитного договору. Також, скаржник вказував, що в матеріалах судової справи наявні докази одержання кредитних коштів та встановлений розмір заборгованості позичальника згідно рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 761/5795/17 (станом на 31.07.2016), кредитний договір, розрахунок заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009.

Скаржник наголошував також, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про долучення доказів, наслідком чого стало неповне з'ясування усіх обставин справи, а також посилався на відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Крім того, скаржник наголошував на тому, що до матеріалів апеляційної скарги ним подано виписку по рахунку № НОМЕР_5, відкритому на ім'я ОСОБА_2 за період з 31.12.2009 по 19.06.2018, і вказаний доказ не було ним долучено до матеріалів справи разом з поданою заявою про уточнення позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач знаходиться в процедурі ліквідації, яка супроводжується скороченням штату працівників та відповідним збільшенням навантаження на працюючих співробітників. Значна завантаженість працівників не сприяла вчасному виготовленню та поданню відповідної довідки, оскільки тривалість підготовки виписки пов'язана також з тривалістю процесу підготовки в банківському програмному комплексі. Крім того, скаржник вказував, що судом першої інстанції в ухвалі від 02.07.2018 про прийняття заяви про уточнення позовних вимог не встановлювався строк для надання додаткових доказів, що є порушенням вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі № 910/2720/18 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Мартюк А.І., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі № 910/2720/18, призначено справу до розгляду на 31.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 №475, за актом прийняття-передачі судових справ від 03.10.2018 справу №910/2720/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/2720/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 розгляд справи № 910/2720/18 призначено на 08.11.2018.

В судовому засіданні 08.11.2018 оголошено перерву на 15.11.2018.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді - Зубець Л.П. (суддя-доповідач) на лікарняному, судове засідання, призначене на 15.11.2018, не відбулося.

З огляду на вихід головуючого судді - Зубець Л.П. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 справу № 910/2720/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2018.

В судовому засіданні 29.11.2018 оголошено перерву до 20.12.2018.

20.12.2018 розгляд справи №910/2720/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному, розпорядженням №09.1-08/703/18 від 20.12.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2720/18.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 справу № 910/2720/18 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А., розгляд справи призначено на 07.02.2019.

В судовому засіданні 07.02.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.02.2019 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:ОСОБА_2 - в судове засідання 07.02.2019 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 - в судовому засіданні 07.02.2019 надав пояснення по суті спору та заявленої апеляційної скарги.

Ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 31.12.2009 між Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - банк, позивач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 (далі - позичальник, третя особа) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив під банківську платіжну картку Visa Platinum НОМЕР_6 позичальника на умовах забезпеченості, поворотності, строковості і платності відновлювальну кредитну лінію з розміром кредитного ліміту в сумі 800000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними ресурсами в розмірі відсоткової ставки 18% річних, а позичальник зобов'язується повністю повернути отримані в рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитні ресурси в строк до 25.12.2010 і сплатити відсотки за користування кредитними ресурсами в розмірі та строки, встановлені даним договором (п.2.1), строк дії відновлювальної кредитної лінії вважається продовженим на кожні послідуючі 24 місяці, якщо не пізніше ніж за 30 днів до моменту закінчення строку дії відновлювальної кредитної лінії жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення (п.2.2), видача кредитних коштів в межах відновлювальної кредитної лінії у розмірі, що не перевищує кредитний ліміт проводиться банком без окремої заяви позичальника у випадку перевищення сум операції, що проводяться по картковому рахунку позичальника (зняття готівкових коштів в банкоматі, розрахунки з торгівельними підприємствами з використанням банківської платіжної картки, інші операції у відповідності до договору про відкриття карткового рахунку, надання та використання платіжної картки) над розміром встановленого на картковому рахунку позичальника видаткового ліміту (п.3.1), позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані по даному договору, і сплатити проценти за користування кредитними ресурсами до 25.12.2010 року. При відсутності залишку коштів на картковому рахунку позичальника в достатньому для сплати заборгованості розмірі до 25.12.2010 позичальник зобов'язується внести суму заборгованості по кредитним ресурсам та відсоткам за їх користування готівковими грошовими коштами в касу банку в зазначений строк (п.3.2), позичальник уповноважує банк при настанні строків повернення кредиту чи відсотків, передбачених договором, проводити списання необхідних сум, при умові їх наявності, з карткового рахунку позичальника і зараховувати їх в рахунок погашення заборгованості та відсотків за користування кредитними ресурсами (п.3.3), позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними ресурсами в валюті кредиту, по відсотковій ставці 18 % річних (п.4.1), нарахування процентів проводиться щомісячно, один раз в місяць, на залишок заборгованості позичальника за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця. Нарахування процентів проводиться по методу факт/360 (п.4.2), за прострочку повернення кредитних ресурсів та/або оплати відсотків, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.2.1, 4.3, 4.4 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від обов'язку оплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами (п.6.1), цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.7.3), у випадку дострокового припинення дії договору про відкриття карткового рахунку і надання, і використання платіжної картки №8524 від 08.11.2002 дія цього договору теж припиняється (п.7.4).

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний договір підписаний обома сторонами, що свідчить про погодження між ними умов вказаного договору, а укладений між позивачем та третьою особою договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Для забезпечення виконання зобов'язань громадянином України ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, 30.09.2014 між Приватним акціонерним товариством "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" (заставодавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - заставодержатель) був укладений договір застави транспортних засобів № 3623ТС/0814 (договір застави), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. та зареєстрований в реєстрі за №1480, відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу заставодержателю наступні автомобілі: марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2; марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4 (предмет застави) (п.1), зазначене майно передається в заставу як забезпечення виконання зобов'язань громадянином України ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 (основне зобов'язання) з розміром кредитного ліміту в сумі 800000,00 грн., сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору, комісійної винагороди, а також погашення несанкціонованого овердрафту та відшкодування збитків. За умовами основного зобов'язання, проценти за користування кредитом сплачуються позичальником виходячи з наступних процентних ставок:18% річних за період з дня видачі кредитних коштів до строку повернення кредиту, також за цим договором забезпечується сплата комісійної винагороди, неустойки за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за основним зобов'язанням, погашення несанкціонованого овердрафту, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог (в т.ч. витрати за виконавчим написом).

Умовами договору застави сторони узгодили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником заставодержателю згідно п.4.1 основного зобов'язання (п.2), узгоджена сторонами ринкова вартість предмету застави становить 755685,86 грн (п.3), в разі неналежного виконання позичальником умов основного зобов'язання (несвоєчасного повернення суми кредиту, коштів, несвоєчасна сплата комісійної винагороди, процентів та інших зобов'язань, в тому числі несвоєчасне повернення коштів, отриманих за рахунок несанкціонованого овердрафту) та/або порушення справи про банкрутство заставодавця, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або провести його відчуження, задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі відшкодувати збитки; право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель відповідно до умов основного зобов'язання заявить позичальнику вимогу повернути кредит, сплатити проценти, комісійну винагороду, повернути кошти отримані за рахунок несанкціонованого овердрафту - до настання строків, передбачених в зобов'язанні, а позичальник не виконає зазначену вимогу заставодержателя (п.8), при частковому виконанні позичальником зобов'язань за основним зобов'язанням, застава зберігається в первісному обсязі (п.12), в разі зміни будь-якого строку виконання зобов'язань за основним зобов'язанням, право застави не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір зобов'язань заставодавця, право застави розповсюджується також і на такі зобов'язання (п.13), цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням (п.14).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст.576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом чи договором. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивач наголошував у позові, що 04.10.2017 позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) звернення стягнення за договором застави транспортних засобів № 3623ТС/0814 від 13.09.2014, укладеним з Приватним акціонерним товариством "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" як забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009.

Як зазначав позивач, сума заборгованості третьої особи перед банком підтверджена рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №961/5795/17, яке набрало законної сили та яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 в розмірі 8242982,34 грн та 123649,64 грн судового збору. При цьому, судом у вказаному рішенні встановлено, що заборгованість по сплаті відсотків у позичальника відсутня, а наявна заборгованість по кредиту складає 8242982,34 грн.

04.10.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про усунення порушень договору про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017, в якому позивач повідомив Приватне акціонерне товариство "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" про порушення позичальником умов вказаного договору щодо своєчасного повернення кредитних ресурсів, у зв'язку з чим сума простроченої заборгованості по кредитному договору склала 8242982,34 грн. Банк заявив, що термін погашення заборгованості і сплати за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017 є таким, що настав, а кредит є обов'язковим до повернення шляхом сплати заборгованості за даним кредитним договором у повному обсязі.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що 23.10.2017 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №761/5795/17 від 28.09.2017 Шевченківського районного суду міста Києва, про що видано відповідну постанову.

Відповідно до квитанції №32464003 від 30.05.2018 ОСОБА_2 було сплачено суму заборгованості за виконавчим листом №761/5795/17 від 28.09.2017, виданим Шевченківським районним судом міста Києва в повному обсязі, у зв'язку з чим постановою від 04.06.2018 старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа закінчено.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивач стверджував про існування у ОСОБА_2 заборгованості перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8819696,80 грн., в рахунок часткового погашення якої просить суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №3623ТС/0814 від 13.09.2014.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено судом першої інстанції, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №761/5795/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - були задоволені частково, у зв'язку з чим стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 в розмірі 8242982,34 грн та 123649,64 грн судового збору.

В ході розгляду вказаної цивільної справи суд встановив, що за період з 31.12.2009 по 31.08.2017 за здійсненим банком розрахунком заборгованості по кредитному договору №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, боржником ОСОБА_2 після 31.07.2016 було сплачено 1994610,00 грн. в рахунок погашення цієї заборгованості; кошти банком було зараховано в рахунок погашення заборгованості по відсотках в сумі 399861,39 грн, а решта суми - в рахунок погашення простроченої заборгованості по кредиту, а відтак наявна сума заборгованості по кредиту становить 8242982,34 грн., а заборгованість по сплаті відсотків у позичальника відсутня.

В подальшому, на виконання вказаного рішення Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий документ, за яким ОСОБА_2 було сплачено присуджену до стягнення суму в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №32464003 від 30.05.2018.

Розмір суми заборгованості третьої особи за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 додатково підтверджений самим позивачем у повідомленні про усунення порушень договору про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017, в якому позивач повідомив Приватне акціонерне товариство "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" про наявність простроченої заборгованості по кредитному договору на суму 8242982,34 грн, внаслідок чого банк заявив, що термін погашення заборгованості і сплати за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017 є таким, що настав, а кредит є обов'язковим до повернення, шляхом сплати заборгованості за даним кредитним договором у повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що заборгованість, стягнута з позичальника ОСОБА_2 за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №761/5795/17, яке набрало законної сили, і яка за розрахунком позивача за період з 31.12.2009 по 31.08.2017 складала 8242982,34 грн., була погашена ОСОБА_2 в повному обсязі.

При цьому, вказуючи на наявність у ОСОБА_2 заборгованості перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8819696,80 грн., в рахунок часткового погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №3623ТС/0814 від 13.09.2014, позивач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували видачу позичальнику кредитних коштів у період, не врахований в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №761/5795/17.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 №230 було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яку в подальшому було продовжено до 17.12.2019 включно за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2017 №5175.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на запроваджену в банку процедуру ліквідації, банк в силу закону був обмежений у видачі кредитних коштів в процесі такої процедури.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість нарахувань позивачем пені та процентів за кредитним договором на суму заборгованості, яка не підтверджена належними та допустимими доказам у справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що матеріали справи свідчать про те, що 21.06.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка судом першої інстанції прийнята до розгляду, яка також прийнята до розгляду. При цьому, в заяві від 21.06.2018 позивач посилався на обставини погашення третьою особою боргу за кредитним договором за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №761/5795/17 (і наявністю непогашеного боргу за яким первісно обгрунтовався позов), і у вказаній заяві зазначено про наявність боргу в розмірі 8 819 696,80 грн., який не був предметом розгляду судового провадження в межах справи №761/5795/17, а є боргом, який виник внаслідок подальшого невиконання третьою особою умов кредитного договору.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 було прийнято до розгляду вищенаведену заяву, і в ухвалі не було встановлено судом строку на подання додаткових доказів, а отже, відповідний строк визначається законом, у даному випадку процесуальним, а саме: Господарським процесуальним кодексом України, і який зобов'язує подати особу відповідні докази разом з поданням відповідних уточнень, оскільки в заяві від 21.06.2018 позивач посилався на обставини погашення третьою особою боргу за кредитним договором за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №761/5795/17 (і наявністю непогашеного боргу за яким первісно обгрунтовався позов), і у вказаній заяві зазначено про наявність боргу в розмірі 8 819 696,80 грн., який не був предметом розгляду судового провадження в межах справи №761/5795/17, а є боргом, який виник внаслідок невиконання третьою особою умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в межах, які не охоплювались вищенаведеним судовим рішенням. Таким чином, відповідні докази надання кредитних коштів позивач зобов'язаний був подати разом з поданням відповідних уточнень 21.06.2018, чого ним здійснено не було, а подано відповідний доказ з пропуском такого строку, без наведення поважності причин його пропуску, що обгрунтовано враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу унормовано, якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до матеріалів справи разом з апеляційною скаргою було подано виписку по рахунку № НОМЕР_5, відкритому на ім'я ОСОБА_2 за період з 31.12.2009 по 19.06.2018, і вказаний доказ не було ним долучено до матеріалів справи разом з поданою заявою про уточнення позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач знаходиться в процедурі ліквідації, яка супроводжується скороченням штату працівників та відповідним збільшенням навантаження на працюючих співробітників. Значна завантаженість працівників не сприяла вчасному виготовленню та поданню відповідної довідки, оскільки тривалість підготовки виписки пов'язана також з тривалістю процесу підготовки в банківському програмному комплексі.

Як встановив суд апеляційної інстанції, позивач не навів поважних причин щодо неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції, та не зазначав, що ці докази підлягають дослідженню чи оцінці, в той час, як на момент постановлення оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги позивачу було відомо про їх існування, і позивачем не наведено обставин, які б свідчили про винятковість випадку щодо неподання відповідних доказів з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, поданий позивачем додатковий доказ - виписку по рахунку №НОМЕР_5, відкритому на ім'я ОСОБА_2 за період з 31.12.2009 по 19.06.2018 - не приймається судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено ні суду першої інстанції під час розгляду спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження існування у позичальника заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, а тому обумовлені законом підстави для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави, - відсутні, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов (з урахуванням здійснених уточнень) - задоволенню не підлягає.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог та застосування наслідків такого спливу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просив суд у позові, відповідачами не порушено, і суд першої інстанції відмовив позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справи докази в сукупності, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову (з урахуванням прийнятих уточнень).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі № 910/2720/18 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/2720/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/2720/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2720/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 20.02.2019