ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 79805920

Озвучення тимчасово недоступне

Ухвала

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

провадження № 51-620ск19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року,

встановив:

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року задоволено самовідвід слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від участі у розгляді клопотання в межах кримінального провадження № 13013110060002990 про визнання порядку зберігання речових доказів.

Київський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2019 року, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката на вказану ухвалу слідчого судді.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. В обґрунтування доводів посилається на те, що слідчий суддя постановив рішення, що виходить за межі його повноважень, тому суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження повинен був керуватися загальними засадами кримінального провадження. При цьому посилається на висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 12 жовтня 2017 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначений ст. 309 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Як передбачають положення ч. 4 ст. 399 цього Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, оскільки апеляційне оскарження зазначеного судового рішення не передбачено ст. 309 КПК України.

Переконливих доводів про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду провадження у суді апеляційної інстанції з касаційної скарги адвоката не убачається.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо незаконності прийнятого слідчим суддею рішення є такими, що не відповідають вимогам ст. 424 КПК України, оскільки ухвала слідчого судді не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Покликання адвоката у касаційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс(15)17, Суд вважає безпідставними, адже у цьому висновку йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тоді якпорядок вирішення відводів, а також порядок оскарження ухвал слідчого судді з цих питань прямо передбачений та визначений саме діючим кримінальним процесуальним законом.

Така законодавча позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема цей Суд у своєму рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

Таким чином ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3