ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 79638314

Озвучення тимчасово недоступне

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

Львів

№ 857/4419/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант- Банк" Ларченко Ірини Миколаївни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 819/359/16 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант- Банк" Ларченко Ірини Миколаївни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Данилевич Н.А.,

час ухвалення рішення - 31.05.2016 року, 12:47 год,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 03.06.2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невизнання укладених договорів відступлення права вимоги від 28 січня 2016 року між ОСОБА_2 та фізичними особами-підриємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до яких первісні кредитори уступили новому кредитору право вимоги на суму 10 000 грн та 49 000 грн відповідно з нарахованими процентами за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-28 і № Д-Ю/15/1040-29, укладеними між первісними кредиторами та ПАТ «Авант-Банк».

- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника ПАТ «Авант-Банк», який має право на відшкодування коштів за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 31 травня 2016 року позов задовольнив і зобов'язав уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що підлягають відшкодуванню за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) від 18 грудня 2015 року № Д-Ю/15/1040-28 і № Д-Ю/15/1040-29; зобов'язав Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Авант-Банк» за рахунок Фонду.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та залишення в силі постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 лютого 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Постановою Великої палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 року в частині закриття провадження щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасовано, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до Львівського апеляційного адміністративного суду.

18 грудня 2018 року вказану справу разом із апеляційними скаргами на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року зареєстровано у Восьмому апеляційному адміністративного суду у зв'язку з їх передачею відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України як визначеному частиною шостою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суду, якому передаються справи Львівського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах".

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Авант-Банк» Ларченко І.М. та Фонд гарантування фізичних осіб у своїх апеляційних скаргах зазначають, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних скарг покликаються на те, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 правомірно не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки він не має права на таке відшкодування, адже безпосередньо не є вкладником банку.

Просять скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів переглядає в апеляційному порядку справу щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заміну кредитора у зобов'язаннях по договорах банківських вкладів (депозитів) від 18 лютого 2015 року №Д-Ю/15/1040-28 «Авант-Еталон» та №Д-Ю/15/1040-29 «Авант-Еталон» здійснено у відповідності до порядку, визначеному ст.ст. 512-517 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 18 лютого 2015 року між ПАТ "Авант-Банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №Д-Ю/15/1040-28 "Авант-Еталон" на суму 10000,0 грн. (десять тисяч гривень), також 18 лютого 2015 року між ПАТ "Авант-Банк" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) №Д-Ю/15/1040-29 "Авант-Еталон" на суму 49000,0 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень).

06 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 10000,00 грн., що стверджується письмовою розпискою. Грошові кошти ОСОБА_3 зобов'язувався повернути до 31.12.2015 року.

Крім того, 06 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 50000,00 грн., що стверджується письмовою розпискою. Грошові кошти ОСОБА_4 зобов'язувався повернути до 31.12.2015 року.

У зв'язку із неможливістю повернення коштів за вказаними договорами, між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були укладені договори відступлення права вимоги від 28 січня 2016 року, відповідно до умов яких первісні кредитори уступили позивачу, новому кредитору, право вимоги на загальну суму 59000,0 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч гривень) та нарахованими процентами за договорами строкових банківських вкладів (депозитів) від 18 грудня 2015 року №Д-Ю/15/1040-28 "Авант-Еталон" та №Д-Ю/15/1040-29 "Авант-Еталон", укладеними між первісними кредиторами та ПАТ "Авант-Банк".

За цими договорами Новий кредитор (ОСОБА_2.) одержує право замість Первісних кредиторів (ОСОБА_3 і ОСОБА_4.) вимагати від Боржника (ПАТ "Авант-Банк") сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1 цього Договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цих договорів (п. 1.2. Договору).

01 лютого 2016 року на адресу ПАТ "Авант-Банк" позивачем було направлено повідомлення про укладення договору відступлення права вимоги.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 29 січня 2016 року №44 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29 січня 2016 року №96 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Авант-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

25 лютого 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №109 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" та прийнято рішення про ліквідацію Банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 2016 року №109 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Авант-Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 лютого 2016 року №262 про початок процедури ліквідації ПАТ "Авант-Банк", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Авант-Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Авант-Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко І.М. строком на 2 роки з 26 лютого 2016 року до 26 лютого 2018 року включно.

Листом від 16 березня 2015 року на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Авант-Банк" позивач звертався про визнання його вкладником на підставі договорів про відступлення права вимоги та просив включити його до переліку вкладників ПАТ "Авант-Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в розмірі вкладу на суму 59000,0 грн., в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Перевіряючи правомірність дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-VІ (далі - Закон № 4452-VІ) та врегульовані нормами Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.09.2012 року за № 1548/21860 (далі - Положення).

Частина 1 статті 3 Закону № 4452-VІ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VІ).

За правилами частин 1-3 ст. 27 Закону № 4452-VІ передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з п. п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VІ вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452-VІ).

Ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник), зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частини другої статті 26 Закону № 4452-VI).

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню(далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.

Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті укладання договорів відступлення права вимоги, за умовами пунктів 1.2.-2.1. договорів, всі права кредитора, передбачені договорами строкових банківських вкладів (депозитів) від 18 лютого 2015 року №Д-Ю/15/1040-28 «Авант-Еталон» та №Д-Ю/15/1040-29 «Авант-Еталон» укладених між первісними кредиторами та ПАТ «АВАНТ-БАНК» перейшли до ОСОБА_2 на загальну суму 59000,0 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч гривень), а отже в розумінні закону ОСОБА_2 є вкладником.

Крім того, як вбачається з наданих до матеріалів справи договорів банківських вкладів (депозитів) від 18 лютого 2015 року №Д-Ю/15/1040-28 «Авант-Еталон» та №Д-Ю/15/1040-29 «Авант-Еталон» вони не містить обмежень щодо можливості передачі кредитором своїх прав або обмеження обсягу прав, які передає кредитор.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що заміну кредитора у зобов'язаннях по договорах банківських вкладів (депозитів) від 18 лютого 2015 року №Д-Ю/15/1040-28 «Авант-Еталон» та №Д-Ю/15/1040-29 «Авант-Еталон» здійснено у відповідності до порядку, визначеному ст.ст. 512-517 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення його до переліку вкладників ПАТ «Авант Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Авант Банк» за рахунок Фонду.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачами в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції, в частині яка переглядається, ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянтів на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене, та те, що постановою Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасовано, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду, а в частині закриття провадження у справі стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо невизнання укладених позивачем договорів- залишено без змін, то колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, в частині позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант- Банк" Ларченко Ірини Миколаївни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 819/359/16, в частині позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

Р. П. Сеник

судді

Я. С. Попко

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 06.02.2019 року