СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" січня 2019 р. Справа № 913/422/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача від відповідача
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з’явився не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м. Київ (вх.№1385 Л/2)
на рішення Господарського суду
Луганської області
від
14.11.2018 (повне рішення складено 19.11.2018)
у справі
№913/422/18 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом до відповідача про
Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі", м. Лисичанськ, Луганська область Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ, Луганська область розірвання договору про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.11.2018 у справі №913/422/18 відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії ДП “Регіональні електричні мережі”, м. Лисичанськ Луганської області, ідент. код 26447684 до Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ Луганської області, ідент. код 32359108 про розірвання договору про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017 на підставі конкурсних торгів.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Регіональні електричні мережі", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2018 у справі №913/422/18 та ухвалити нове рішення, яким розірвати договір про постачання електричної енергії від 28.12.2017р. №7 на підставі конкурсних торгів, укладений між Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії та Публічним акціонерним товариством «Лисичанськвугілля».
Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на наступне:
- укладаючи з відповідачем договір про постачання електричної енергії, Позивач розраховував отримати прибуток, за рахунок якого міг би сплачувати податки, обов’язкові платежі, заробітну плату своїм працівникам тощо. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії у відповідача перед позивачем станом на 01.08.2018р. утворилась заборгованість у сумі 69 762 945,30 грн.;
- розділом 1 договору про постачання електричної енергії було визначено орієнтовну вартість договору у сумі 189 458 390,83 грн. Зазначена сума передбачає орієнтовну вартість електричної енергії, яку відповідач використовує за 12 місяців. Отже, орієнтовна вартість електричної енергії, яку використовує відповідач за 1 місяць складає 15 788 199, 24 грн. Порівнючи загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем за 7 місяців (на 01.08.2018) з орієнтовною вартістю електричної енергії, яку Позивач постачає Відповідачу за календарний місяць (69 762 945,30 грн. та 15 788 199,24 грн. відповідно), можна встановити, що відповідач фактично 4 повних місяці взагалі не виконує зобов’язання за договором про постачання електричної енергії з оплати за спожиту електричну енергію. Тобто, позивач не отримав більше половини того, на що розраховував при укладенні договору про постачання електричної енергії з відповідачем;
- внаслідок порушення відповідачем договору про постачання електричної енергії позивач отримує реальні збитки у вигляді застосованих до позивача штрафів та пені, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Так, головним управлінням ДФС у Луганській області станом на 31.07.2018 за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 1 342 260,72 грн. та нарахована пеня у сумі 2 277 483,75 грн.;
- в даному спорі є всі ознаки істотного порушення Відповідачем договору про постачання електричної енергії (істотна різниця між тим, на що мав право розраховувати позивач, укладаючи із відповідачем договір про постачання електричної енергії і тим, що в дійсності зміг отримати; наявність шкоди, завданої позивачу порушенням відповідачем договору про постачання електричної енергії, яка виражена у вигляді реальних збитків позивача) та правові підстави для розірвання договору про постачання електричної енергії відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Позивач у судове засідання 23.01.2019р. не з’явився, причини неявки не повідомив.
Відповідач у судове засідання 23.01.2019р. не з’явився, через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між Державним підприємством “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії (позивач у справі), як постачальником, та Публічним акціонерним товариством “Лисичанськвугілля” (відповідач у справі), як споживачем, 28.12.2017 було укладено договір № 7 про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів (далі – договір), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електричних установок, а споживач прийняв зобов‘язання оплачувати її вартість.
Згідно п.1 договору його загальна вартість орієнтовно складає 189 458 390,83 грн.
Договір набирає чинності з 01.01.2018р. і укладається на термін до 31.12.2018р., а в частині розрахунків, до повного їх виконання. Дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4. договору).
ДП “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії належним чином були виконані прийняті зобов’язання, оскільки відбувалось постачання електричної енергії у відповідності до умов договору. Зі сторони ПАТ “Лисичанськвугілля”, як споживача електричної енергії не виконувались зобов’язання, передбачені розділом 2 договору “Зобов'язання сторін” і додатку “Порядок розрахунків” в частині своєчасної оплати спожитої електроенергії.
Не погодившись із невиконанням Публічним акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості отриманої електроенергії, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про розірвання договору про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017 на підставі конкурсних торгів.
При розгляді вищевказаних позовних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Правове регулювання правовідносин, пов’язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажом, постачанням електричної енергії регулюються Законом України “Про ринок електричної енергії”, Правилами роздрібного ринку електричної енергії”, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
У відповідності до ч.7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов’язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: найменування та місцезнаходження електропостачальника; перелік послуг, що надаються електропостачальником; ціна електричної енергії та послуг, що надаються; показники якості електропостачання, види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником;строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору тощо.
Як зазначено в преамбулі спірного договору, ДП “Регіональні електричні мережі” діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно рішення НКРЕКП № 2446 від 29.12.2016.
Згідно статті 188 ГК України, яка кореспондується зі ст. 525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Правила роздрібного ринку електричної енергії (п. 3.2.2) передбачають можливість зміни або розірвання договору про постачання електричної енергії у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, які мають здійснюватись у порядку, визначеному законодавством України та цими Правилами.
Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. по справі №6-75цс13.
Матеріали справи свідчать, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на невиконання ПАТ “Лисичанськвугілля” взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості отриманої електричної енергії, що є істотним порушенням договору та є підставою для його розірвання на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, за ПАТ “Лисичанськвугілля” станом на 01.08.2018р. обліковується заборгованість в сумі 69 762 945,30 грн. за договором про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із доводами позивача, що вищевказана сума боргу відповідача перед позивачем є значною, проте наявність такої заборгованості не може вважатись істотним порушенням договору в розумінні положень ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зважаючи на наступне:
- Публічне акціонерне товариство “Лисичанськвугілля” є вугледобувним підприємством до складу якого входять наступні відокремлені підрозділи: «Управління по забезпеченню та збуту продукції», «Шахта Привільнянська», «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», «Шахтобудівельне управління», «Автобаза», «Інформаційно-обчислювальний центр», «Навчально-Курсовий комбінат», «Вузол виробничо-технологічного зв’язку», Санаторій-профілакторій «Привілля», «Шахта Новодружеська». Основним видом діяльності вказаного підприємства є добування кам’яного вугілля. Отже, виробнича діяльність Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” має стратегічне значення для енергетичної безпеки держави, у зв’язку із чим розірвання договору про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017 може спричинити завдання численних збитків державі;
- на думку судової колегії апеляційного господарського суду розірвання договору про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017 загрожує не тільки зупиненню виробничої діяльності, а й виникненням техногенної катастрофи, а саме затоплення гірничих виробіток, прилеглих територій та населених пунктів, заповнення гірничих виробіток метаном, виходом шахтного газу на поверхню, виникнення займання газу, що може спричинити пожежі та вибухи відповідних об’єктів;
- позивачем не доведено, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором про постачання електричної енергії не дозволить йому отримати очікуване при укладенні договору, оскільки Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі" не позбавлене права стягнути вищевказану заборгованість в судовому порядку. Крім того, позивачем станом на момент подання даного позову не доведено належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, того, що ПАТ “Лисичанськвугілля” в майбутньому не виконає свої зобов’язання за договором про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017;
- ані Законом України «Про ринок електричної енергії», ані договором про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017 не передбачено такої підстави для розірвання відповідного договору, як несвоєчасна сплата або несплата вартості поставленої електроенергії. Випадки наявності у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію врегульовано вимогами Закону та договору. Передбачаються заходи погашення такої заборгованості як складання графіків погашення, залік, реструктуризація та інше. Сама по собі наявність заборгованості не спричиняє та не є підставою для розірвання договору на постачання електричної енергії, наслідком чого є припинення електропостачання. При цьому, виключні випадки припинення та обмеження від електропостачання передбачені розділом №6 Договору та не містять такої підстави як непогашення або наявність заборгованості з оплати за електричну енергію. При цьому, п.6.1.3. договору встановлено, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни встановлені додатком “Порядок розрахунків”. Аналогічні положення встановлені в розділі VII Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312.
- Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії, що підтверджується інформацією на сайті Антимонопольного комітету України http://www.amc.gov.ua. Зазначена обставина свідчить про відсутність правової можливості ПАТ “Лисичанськвугілля” обрати собі іншого постачальника електричної енергії та обов’язок ДП "Регіональні електричні мережі" постачати електричну енергію.
Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що пунктом 9.4. Договору встановлено, що строк дії договору сторонами визначено до 31.12.2018, а в частині розрахунків, до повного їх виконання. Дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Сторонами не надано доказів, які б свідчили про продовження строку дії договору про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017, який укладено до 31.12.2018р. (п.9.4 Договору).
У зв’язку із чим, факт припинення строку дії договору про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017 в будь-якому випадку унеможливлює задоволення вимог Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про розірвання вищевказаного правочину, оскільки в силу положень цивільного законодавства України розірвати можливо лише діючий договір.
Доводи апелянта, що підставою для розірвання спірного договору є те, що позивач не отримав більше половини того, на що розраховував при укладенні договору про постачання електричної енергії з відповідачем, були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи наведене судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” в особі Луганської філії ДП “Регіональні електричні мережі” до Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” про розірвання договору про постачання електричної енергії № 7 від 28.12.2017 на підставі конкурсних торгів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв’язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2018 у справі №913/422/18 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2018 у справі №913/422/18 – залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2018 у справі №913/422/18 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Суддя: І.А. Шутенко
Суддя: О.В. Плахов
(У судовому засіданні 23.01.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 29.01.2019 року).