ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
09 січня 2019 року
м. Дніпро
справа № 804/8343/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 року (суддя Коренев А.О., м. Дніпро)
у справі №804/8343/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
У грудні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції, в якому просив:
- визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3861/5 від 05.12.2017 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1»;
- поновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 689 від 25.04.2013 року;
- зобов'язати Міністерство юстиції України внести зміни до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України щодо поновлення свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 689 від 25.04.2013 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив, що оскаржуваний наказ було винесено скаржником на підставі заяви позивача та відповідного висновку Міністерства юстиції України. Водночас, факт звернення до Міністерства юстиції України із вищевказаною заявою позивач заперечив, надав до суду заяву про залучення як потерпілого до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 12017040640003588. З огляду на це, враховуючи ненадання скаржником заяви, що стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу та доказів його реєстрації Міністерством юстиції України, а також доказів направлення вказаного наказу позивачу у триденний строк, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для настання для позивача наслідків подання заяви від його імені невстановленою особою. Поряд із цим, враховуючи те, що при винесенні оскаржуваного наказу скаржнику не були відомі встановлені судом обставини, пов’язані з підробленням заяви ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що підстави для визнання вказаного наказу недійсним або протиправним відсутні, а належним способом захисту права позивача є скасування оскаржуваного наказу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуваний наказ винесено відповідно до п. 1 ст. 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на підставі заяви позивача. Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи безпідставно відмолено у відкладенні судового розгляду, що позбавило його можливості надання витребуваних ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. документів, а саме: належним чином засвідчених документів, на підставі яких скаржником було прийнято оскаржуваний наказ. Крім того, скаржник зазначив, що твердження суду першої інстанції щодо відсутності звернення ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України із заявою про анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є необґрунтованими, оскільки не підтверджені відповідними належними доказами, зокрема, висновком почеркознавчої експертизи. З огляду на це, скаржник просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 72-78).
26.02.2018 р. від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній зазначив, що необхідність надання оригіналу свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) разом із заявою про анулювання такого свідоцтва є вимогою наказу Міністерства юстиції України від 07.11.2014 р. № 1875/5, яким затверджено інформаційні та технологічні картки адміністративної послуги з видачі Міністерством юстиції України свідоцтва (дубліката свідоцтва, переоформлення свідоцтва, анулювання свідоцтва) про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Оскільки до заяви, яка надійшла до Міністерства юстиції України, не було додано оригінал свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), остання мала бути залишена скаржником без розгляду. Також, позивач зазначив, що вказана заява не містить обов’язкових реквізитів, зокрема, вихідний номер документа, що суперечить пп. 2.1-2.2 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 р. № 447/5. Враховуючи викладене, позивач посилається на протиправність винесеного скаржником наказу. При цьому, позивач наполягає, що із заявою про анулювання його свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) до Міністерства юстиції України не звертався. Діяльність арбітражного керуючого є основним видом його професійної діяльності, а втручання скаржника у таку діяльність є протиправною та суперечить ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, оскаржуваний наказ завдає шкоду діловій репутації позивача. Враховуючи викладене, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення (т. 1 а.с. 115-119).
У судове засіданні 09.01.2019 р. представник скаржника не з’явився з причин, визнаних судом неповажними, тому, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія дійшла висновку про можливість судового розгляду справи без його участі.
Позивач у судовому засіданні 09.01.2019 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових додаткових поясненнях, що були долучені до матеріалів справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом п. 1 ч. 3 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, зокрема якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Також ч. 2 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 11.12.2017 р. Провадження у справі було відкрито 13.12.2017 року.
На виконання вимог ст. 15-1 та ч. 1 ст. 24 КАС України у редакції, що діяла на час відкриття провадження в справі, справу призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Коренева А.О., суддів Боженко Н.В., Кононенка О.В.
Проте, розпорядженням № 8д від 09.01.2018 р. щодо внесення змін до складу колегії суддів за допомогою автоматизованої системи документообігу, на підставі службової записки судді Коренева А.О. про зменшення складу колегії для розгляду адміністративної справи № 804/8343/17, дану справу було призначено до розгляду суддею Кореневим А.О. одноособово.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 р., який набрав чинності з 15.12.2017 р., внесено зміни до КАС України, зокрема, виключено вимоги щодо здійснення адміністративного судочинства колегією суддів у адміністративних справах, предметом в яких є рішення міністерства.
Відповідно до пп. 10 п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Водночас, вимоги та порядку щодо зміни складу суду у зв’язку з набранням чинності вищевказаного Закону останнім не передбачено.
Відповідно до ч. 13 ст. 31 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Посилання у розпорядженні виконуючого обов’язки керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 8д від 09.01.2018 р. щодо зменшення складу колегії суддів на п. 2.2.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 2 розділу методичних рекомендацій з автоматизованого розподілу справ у КП «ДСС» є недоречним, оскільки ці нормативні акти не можуть заміняти процесуальний закон, яким такі дії не передбачені.
Отже, зміна складу суду здійснена у суді першої інстанції безпідставно, чим порушено принцип незмінності складу суду, визначений ст. 35 КАС України, якою передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню та розглядає спір по суті в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 05.12.2017 р. Міністерством юстиції України прийнято наказ №3861/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1», яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 689 від 25.04.2013 р., видане ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 87).
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його винесено на підставі відповідної заяви ОСОБА_1, у якій останній повідомив про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та просив анулювати його свідоцтво (т. 1 а.с. 86).
З долученої до матеріалів копії вказаної заяви вбачається, що заява надійшла до Міністерства юстиції України через скриньку Міністерства юстиції України, яка відповідно до додаткових пояснень скаржника від 20.04.2018 р. розташована при вході до приміщення Міністерства (т. 2 а.с. 6-8).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є його письмова заява.
Згідно з п. 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2013 р. № 93/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2013 р. за № 117/22649 (далі – Порядок № 93/5), у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін’юсту України про анулювання такого свідоцтва.
Висновок підписує керівник структурного підрозділу або особа, яка виконує його обов’язки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. від Міністерства юстиції України було витребувано завірену копію матеріалів, на підставі яких був прийнятий наказ № 3861/5 від 05.12.2017 р.
Копія Висновку про наявність підстав для анулювання свідоцтва ОСОБА_1 № 689 від 25.04.2013 р. про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), на підставі якого скаржником було прийнято оскаржуваний наказ (а.с. 46, т.1), наданий у додатках до відзиву на позовну заяву, належним чином не засвідчена, дати його складання не зазначено, посилання на нього в наказі відповідача відсутнє, тому колегія суддів критично ставиться до цього доказу та не приймає його до уваги.
Колегія суддів погоджується з твердженням позивача щодо порушення скаржником при винесенні оскаржуваного наказу вимог наказу Міністерства юстиції України № 1875/5 від 07.11.2014 р. про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративної послуги з видачі Міністерством юстиції України свідоцтва (дубліката свідоцтва, переоформлення свідоцтва, анулювання свідоцтва) про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), п. 7 розділу «Умови отримання адміністративної послуги» якого передбачено вичерпний перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, а також вимоги до них.
Так, у разі звернення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) із заявою про анулювання свідоцтва, такими документами є: письмова заява арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 28.11.2017 р. б/н надійшла через поштову скриньку Міністерства юстиції України без додатків (т. 1 а.с. 198).
Враховуючи вищевикладені обставини, наказ Міністерства юстиції України № 3861/5 від 05.12.2017 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1» винесено Міністерством юстиції України з порушенням встановленої законодавством України процедури його винесення, зокрема, за відсутності документа, що є обов’язковим для прийняття такого рішення.
Отже, таке рішення є безпідставним і протиправним, тому підлягає скасуванню.
Що стосується посилання позивача на те, що заява, що надійшла до скриньки Міністерства юстиції України 29.11.2017 р., ним не подавалась, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 308 КАС України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що позивачем після розгляду справи судом першої інстанції надано висновок № 1-20/03 за результатами проведення почеркознавчого дослідження, що складений експертом Українського центру судових експертиз 20.03.2018 р. (т. 1 а.с. 212-221). Колегія суддів критично сприймає вказаний доказ, оскільки експертиза була проведена на замовлення позивача, проте, він не відповідає вимогам, визначеним ст. 104 КАС України, зокрема не містить застереження, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як це передбачено ч. 6 ст. 104 КАС України. Крім того, дослідження під час експертизі було здійснено на підставі копії заяви позивача, що, на думку суду, піддає сумніву його достовірність.
Із заявою від 04.06.2018 р. позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 28/1.1/337 від 25.05.2018 р., складеного за результатами експертизи, проведеної на підставі постанови від 21.05.2018 р. про призначення судово-почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим лейтенантом поліції ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2017 р. за № 12017040640003588.
Відповідно до вказаного висновку підпис від імені ОСОБА_1 в графі «ОСОБА_3 ОСОБА_1» в заяві від 28.11.2017 р. про анулювання свідоцтва ОСОБА_1 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) – виконаний не ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 61-65).
Отже, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем було порушено встановлений порядок розгляду заяви про анулювання свідоцтва; позивач не звертався до Міністерства юстиції України із заявою про анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 28.11.2017 р., а тому не має зазнавати негативних наслідків подання такої заяви від його імені невстановленою особою, що є підставою для задоволення позову.
Враховуючи допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права та положення ч. 3 ст. 317 КАС України, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, що є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового рішення судом апеляційної інстанції по суті спору.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 року у справі №804/8343/17 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3861/5 від 05.12.2017 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1".
Поновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 689 від 25.04.2013 року.
Зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію щодо поновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 689 від 25.04.2013 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 17.01.2019 року.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко