ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 79207966

Озвучення тимчасово недоступне

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2019 року

м. Дніпро

справа № 804/3539/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника відповідача Моргуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. (суддя Голобутовський Р.З.) в справі № 804/3539/17 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області (далі - Чечелівський РВ), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС) про визнання протиправними дій Чечелівського РВ щодо не оформлення неповнолітньому ОСОБА_5 паспорту у формі паспортної книжечки; зобов'язання ГУ ДМС оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки з проставленої відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. позов задоволено, визнано протиправними дії Чечелівського РВ щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки; зобов'язано ГУ ДМС оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки з проставленої відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки інформації.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ДМС просить скасувати постанову з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує на неврахування судом приписів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-V), Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 26.10.2016 р., щодо того, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З 16.06.2017 р. припинено прийом заяв на оформлення паспорта зразка 1994 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача ГУ ДМС апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача Чечелівського РВ до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача Чечелівського РВ.

Позивачі та представники позивача ОСОБА_4 ОСОБА_8, ОСОБА_9 до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином.

Позивачами подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що вони знаходяться на межами м. Дніпра. До клопотання додані копії проїзних документів.

При вирішенні заявленого позивачами клопотання суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 313 КАС України, яка регулює питання наслідків неявки в судове засідання учасників справи, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При оголошенні перерви в судовому засіданні 10 грудня 2018 р., в якому були присутні позивачі та їх представники, визначена дата наступного судового засідання 14.01.2019 р. Позивачами в судовому засіданні не надано зауважень щодо цієї дати, не повідомлено суду, що 14.01.2019 р. вони будуть перебувати за межами Дніпропетровської області, хоча проїзні документи придбані позивачами 04.12.2018 р.

Крім того, судом допущено до участі в справі в якості представників позивача ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які до судового засідання 14.01.2019 р. не з'явились, не повідомивши суд про причини неявки.

Зважаючи на приведені вище обставини, судом визнано неявку до судового засідання позивачів та представників позивача ОСОБА_4 такою, що відбулась з неповажних причин.

Оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивачів про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі, які є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 31.07.2001 р., звернулися із письмовою заявою 30.03.2017 р. за №300317 до Чечелівського РВ, в якій просили видати неповнолітньому ОСОБА_5 паспорт громадянина України виключно у формі паспортної книжечки у зв'язку з відмовою від оформлення паспорта з електронним безконтактним носієм.

Чечелівським РВ листом від 05.04.2017 р. №1215/1979 надано відповідь про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 1 листопада 2016 року припиняється. На підставі викладеного та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 р. №302 ОСОБА_5 може бути оформлено паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах не прийняв належного рішення про відмову чи видачу ОСОБА_5 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, тому вважав, що дії відповідача щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_5 в формі паспортної книжечки є протиправними.

Також судом першої інстанції зазначено, що посилання відповідача на відсутність можливості видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є безпідставні через ненадання належних доказів факту знищення бланків паспорта громадянина України у формі книжечки та, як наслідок, неможливість оформлення та видачі неповнолітньому ОСОБА_5 паспорта громадянина України. При цьому відповідач своєю бездіяльністю щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки порушує особисті права цієї особи, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997).

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом встановлено, що 30.03.2017 р. ОСОБА_4 звернулась до Чечелівського РВ із запитом про надання інформації, в якому просила надати інформацію, з яких підстав відмовлено в отриманні паспорта громадянина України її сину ОСОБА_5 у вигляді паспортної книжечки.

05.04.2017 р. відповідачем повідомлено позивача листом про нормативно-правовий акт, на підставі якого здійснюється оформлення та видача паспорта громадянина України.

25.05.2017 р. неповнолітній ОСОБА_5 звернувся до Чечелівського РВ про видачу паспорту громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки.

07.06.2017 р. Чечелівським РВ повідомлено ОСОБА_5 про неможливість оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III встановлено, що документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

Відповідно до вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

За приписами пунктів 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 5, 6 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт».

На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України».

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.

Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Наведені правові норми є чинними, отже підлягають застосуванню.

20 листопада 2012 року прийнятий Закон України № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відповідно до ст. 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

За правилами ч. 3 ст. 13, ч. 4 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом - п. ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI (в редакції Закону України від 14.07.2016 № 1474-VIII) кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - постанова № 302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII;

з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 постанови № 302 установлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.

Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.

Пунктами 21 та 22 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

За приписами частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 р. ухвалена остаточна постанова в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичних осіб до територіального органу Державної міграційної служби України.

Великою Палатою Верховного Суду зазначено ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Ця справа відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Таким чином, ця справа є типовою, у зв'язку з чим при вирішенні справи відповідно до частини 3 статті 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19.09.2018 р. в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладені наступні правові висновки.

Норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

За зазначеними підставами Велика Палата Верховного Суду вказала на протиправність дій територіального органу ДМС з відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Враховуючи приведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі, суд погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи апелянта судом не приймаються до уваги у зв'язку з обов'язковістю висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за наслідками розгляду зразкової справи.

Також суд не приймає до уваги доводи апелянта, викладені в письмових поясненнях, щодо того, що особисто неповнолітнім ОСОБА_5 не подавалась заява-анкета встановленого зразку, як це встановлено Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302, відповідачем не приймалось рішення про відмову у видачі паспорту, тобто не порушувались права цієї особи.

Судом встановлено, що 25.05.2017 р. неповнолітнім ОСОБА_5 подана особиста заява до Чечелівського РВ про видачу паспорту громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, до якої додано копія свідоцтва про народження та фотографії (а.с. 11 т.1).

На цю заяву Чечелівським РВ листом від 07.06.2017 р. повідомлено ОСОБА_5 про можливість оформлення паспорта громадянина України в формі картки, що містить безконтактний електронний носій (а.с. 93 т.1). В цьому листі відповідачем не повідомлялось про невідповідність форми заяви приведеному вище Порядку, а лише повідомлено про неможливість оформлення паспорту у вигляді паспортної книжечки.

Таким чином, відмова у оформленні паспорту у формі книжечки обумовлена не відсутністю заяви-анкети встановленого Порядком зразку, а відсутністю підстав для оформлення паспорту у формі книжечки.

Посилання апелянта на відсутність підстав для висновку про порушення прав ОСОБА_5 спростовані приведеними вище висновками суду та правовими висновками Верховного Суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 291, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. в справі № 804/3539/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. в справі № 804/3539/17 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 14.01.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.01.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко