ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" січня 2019 р. Справа№ 911/2591/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Пашкіної С.А.
Мартюк А.І.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пономаренко В.М. - адвокат
від третьої особи: Костюк О.М. - представник за довіреністю № 062/02/07-12 від 02.01.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»
на рішення Господарського суду Київської області, ухваленого 05.06.2018, повний текст якого складений та підписаний 20.06.2018,
у справі № 911/2591/17 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Київської міської клінічної лікарні № 3
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 67 973,13 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 58-72 т. 3), заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 80 279,89 грн., з яких 75 004,66 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів, 4 201,20 грн. - заборгованість зі сплати комунальних платежів, 1 074,03 грн. - заборгованість зі сплати земельного податку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором № 1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору від 20.03.2015 № 1832) від 31.03.2016 та грошових зобов'язань зі сплати комунальних платежів і земельного податку за договором № 21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.03.2015.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2018, повний текст якого складений та підписаний 20.06.2018, у справі № 911/2591/17 закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 4 594,44 грн., решту позову задоволено повністю, до стягнення з відповідач на користь позивача присуджено 75 685,45 грн. заборгованості.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено наявність у відповідача заборгованості за спірними договорами у заявленій до стягнення сумі, проте, оскільки під час розгляду справи відповідачем сплачена на користь позивача сума заборгованості зі сплати орендних платежів у спірному періоді в розмірі 4 594,44 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній, а провадженні у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 911/2591/17 та прийняти нове рішення, в якому відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт послався на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що відповідачем належно виконано грошові зобов'язання за вказаними договорами, та на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом невірно сплачено судовий збір, а саме - сплачено судовий збір лише за одну вимогу, в той час як до стягнення заявлено заборгованість за трьома різними договорами - договір оренди № 1832 від 20.03.2015, договір оренди № 1832-1 від 31.03.2016 та договір № 21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 26.03.2015.
Крім того відповідач зазначив про те, що за спірними договорами під час розгляду справи в суді першої інстанції, окрім врахованих судом 4 594,44 грн., відповідачем були сплачені й інші грошові кошти, які судом першої інстанції зараховані в рахунок оплати спірної суми не були.
Кріс того, з посиланням на ст. 534 ЦК України, відповідач зазначав про те, що, незважаючи на зазначення відповідачем в призначеннях платежу відповідних платіжних доручень іншого періоду, ніж спірний, або іншого акту, вказані кошти мали бути зараховані позивачем в оплату боргу, який виник раніше.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018 справа № 911/2591/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), судді Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.
Розпорядженням № 09.1-08/2252/18 від 13.08.2018, у зв`язку перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2591/17.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 справа № 911/2591/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), судді Куксов Є.Ю., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» залишено без руху, апелянту роз'яснено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали скаржник має право усунути недоліки та подати до Київського апеляційного господарського суду докази направлення сторонам копії цієї скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення та надати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Розпорядженням № 09.1-08/2730/18 від 04.09.2018, у зв`язку перебуванням суддів Шаптали Є.Ю., Куксова В.В., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2591/17.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 справа № 911/2591/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали, розгляд справи призначено на 03.10.2018.
14.09.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 по справі № 911/2591/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з тих саме підстав, на які позивач посилався під час розгляду справи в суді першої інстанції.
01.10.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі та присутності сторони позивача.
Водночас відбулися зміни в системі судоустрою України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті «Голос України» № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу № 911/2591/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 справа № 911/2591/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.
Ухвалою від 19.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.:
- прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 911/2591/17;
- засідання суду призначено на 08.01.2019 о 12-20;
- встановлено строк для подання пояснень, клопотань, заперечень - до 05.12.2018;
- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- учасників судового процесу повідомлено, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідачем 03.10.2018 до суду апеляційної інстанції з супровідним листом від 03.10.2018 (а.с. 142 т. 4) подані додаткові докази, а саме копії платіжних доручень № 2989 від 30.05.2018 на суму 6 483,67 грн. (проведено банком 04.06.2018 о 13:10:00), № 3078 від 25.06.2018 на суму 6 483,66 грн. (проведено банком 27.06.2018 о 16:02:00), № 3217 від 21.08.2018 на суму 6 483,67 грн. (проведено банком 03.09.2018 о 15:04:00) та № 3202 від 04.09.2018 на суму 6 438,28 грн. (проведено банком 24.09.2018 об 11:50:00)
Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.
Відповідач у супровідному листі від 03.10.2018 посилається на те, що не міг надати вказані докази при подання апеляційної скарги, оскільки грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями були сплачені пізніше, ніж було судове рішення, що унеможливило їх надання до суду першої інстанції.
Однак колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
Оспорюване рішення у цій справі було проголошено 05.06.2018, а відтак, частину з поданих апелянтом документів, зокрема платіжне доручення № 2989 від 30.05.2018 на суму 6 483,67 грн. (проведено банком 04.06.2018 о 13:10:00), апелянт мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.
При цьому слід врахувати, що в судовому засіданні 05.06.2018 був присутній представник відповідача, який мав можливість надати суду відповідне платіжне доручення, адже кошти були сплачені 04.06.2018 о 13:10:00, а судове засідання розпочалось 05.06.2018 о 14:30:05.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.
За таких обставин, додана позивачем до апеляційної скарги копія платіжного доручення № 2989 від 30.05.2018 на суму 6 483,67 грн. (проведено банком 04.06.2018 о 13:10:00) як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.
Щодо решти доказів, а саме копій платіжних доручень № 3078 від 25.06.2018 на суму 6 483,66 грн. (проведено банком 27.06.2018 о 16:02:00), № 3217 від 21.08.2018 на суму 6 483,67 грн. (проведено банком 03.09.2018 о 15:04:00) та № 3202 від 04.09.2018 на суму 6 438,28 грн. (проведено банком 24.09.2018 об 11:50:00), колегія суддів зазначає про те, що вказані документи фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення.
Водночас колегія суддів зауважує учасниками судового процесу на тому, що часткова сплата відповідачем присудженої до стягнення у цій справі суми має бути врахована при виконанні рішення суду.
Розпорядженням № 09.1-08/40/19 від 04.01.2019, у зв`язку перебуванням судді Буравльова С.І., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2591/17.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2019 справа № 911/2591/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.
Ухвалою від 08.01.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 911/2591/17 прийнято до свого провадження.
Станом на 08.01.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник третьої особи проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
31.03.2016 третя особа як орендодавець, відповідач як орендар та позивач як підприємство-балансоутримувач уклали договір № 1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакції договору від « 20» березня 2015 року № 1832 Про передачу майна територіальної громади в оренду) (далі Договір оренди) (а.с. 28-36 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що третя особа на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.02.2016 № 9 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, корп. 3, для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.
В п. 3.1 Договору оренди визначено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 29,3 кв.м., в т.ч. на першому поверсі 29,3 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору № 1832 від 20.03.2015 Про передачу майна територіальної громади в оренду.
Вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.06.2014 становить 1 кв.м. 12 320,82 грн., всього 361 000,00 грн. (п. 2.2 Договору оренди).
Відповідно до п. 3.1 Договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280. Згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору розмір орендної плати за 1 кв.м орендованої площі становить без ПДВ: 197,63 грн., що в цілому складає за базовий місяць розрахунку - березень 2016 року 5 790,47 грн.
Згідно з пунктом 3.2 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Пунктом 3.6 Договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем на рахунок позивача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору оренди).
Згідно з п. 9.1 Договору оренди цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.03.2016 до 29.06.2017. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей договір є укладеним з моменту державної реєстрації.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п 9.7 Договору оренди).
Відповідно до п. 3.9 Договору оренди оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат позивача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.
26.03.2015 позивач як балансоутримувач та відповідач як орендар уклали договір № 21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі Договір) (а.с. 40-42 т. 1), відповідно до умов якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, загальною площею 15738 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за цим договором. Відповідач, для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки, користується приміщенням загальною площею 29,3 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будівлі, вартістю (залишковою) 9 887 083 грн. відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору відповідач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги та відшкодування податку за користування земельною ділянкою.
За змістом п. 5.1 Договору його укладено строком на 1 рік, що діє з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.4 Договору).
Так, Додатковою угодою № 1 до Договору від 20.03.2016 сторони погодили продовжити строк дії Договору з 20.03.2016 до 29.06.2017 включно, а Додатковою угодою № 2 від 29.06.2017 - продовжити строк дії Договору з 29.06.2017 до 26.06.2020 включно.
Інспекцією внутрішнього аудиту Департаменту охорони здоров'я України, за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київської міської клінічної лікарні № 3, складено довідку перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Київської міської клінічної лікарні № 3 від 17.05.2017, в якій відображено, що відповідач, всупереч умовам Договору оренди, не виконував у повному обсязі взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку зі сплати орендних платежів, а позивач, у свою чергу, невірно обраховував орендні платежі у зв'язку з помилковим застосуванням щомісячних індексів інфляції при обчисленні орендної плати та безпідставним застосуванням до орендних правовідносин сторін пункту 11 рішення Київської міської ради від 07.04.2017 № 583/583 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», яким встановлена 50 % знижка при обчисленні орендної плати.
З огляду на вказані обставини, позивач перерахував орендну плату та вистави відповідачу вимоги про сплату заборгованості з орендної плати за новим перерахунком, які останній залишив без задоволення.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 80 279,89 грн., з яких 75 004,66 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року, 4 201,20 грн. - заборгованість зі сплати комунальних платежів за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року та 1 074,03 грн. - заборгованість зі сплати земельного податку за жовтень 2016 року та жовтень 2017 року.
З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи відповідачем в рахунок оплати орендних платежів за Договором оренди сплачено 4 594,44 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 2879 від 23.04.2018 (а.с. 39 т. 4).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про закриття провадженні у справі в частині стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 4 594,44 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо решти наданих відповідачем в суді першої інстанції платіжних доручень (а.с. 36-38 т. 4), які свідчать про перерахування відповідачем грошових коштів за Договором оренди та Договором, колегія суддів зазначає про те, що згідно з призначеннями платежів у вказаних платіжних дорученнях проплати за ними здійснено відповідачем за оренду, комунальні послуги та земельний податок за період січень-квітень 2018 року, що не входить в спірний період.
При цьому колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача про те, що, незважаючи за зазначення відповідачем в призначеннях платежу відповідних платіжних доручень іншого періоду, ніж спірний, або іншого акту, вказані кошти мали бути зараховані позивачем саме в оплату боргу, який виник раніше, адже саме відповідач як платник коштів визначає, куди саме такі кошти мають бути зараховані, в той час як позивач як отримувач коштів не вправі самостійно змінювати призначення перерахованих платником коштів.
Також слід зазначити про таке.
Відповідно до ст. 534 ЦК України. Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням в редакції, на дату укладення Договору оренди, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Отже, черговість погашення вимог кредитора, яка встановлена ст. 534 ЦК України, застосовується у разі, якщо інше не встановлено договором.
Тобто правило щодо черговості погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання має диспозитивний характер, тому контрагенти договірного зобов'язання можуть встановити інший порядок сплати боргу
Укладаючи Договір оренди, сторони не узгоджували будь-яку черговість такого погашення боргу у випадку його виникнення.
Таким чином, посилання апелянта на ст. 534 ЦК України є безпідставними.
Отже, за відповідачем на час вирішення спору у даній справі рахується борг зі сплати орендних платежів в розмірі 70 410,22 грн., борг зі сплати комунальних платежів в розмірі 4 201,20 грн. та борг зі сплати земельного податку в розмірі 1074,03 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір оренди, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна»
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою віднесено Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати орендних платежів в розмірі 70 410,22 грн., комунальних платежів в розмірі 4 201,20 грн. земельного податку в розмірі 1 074,03 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором оренди та Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
При цьому слід врахувати, що розмір заявленої до стягнення заборгованості підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки розрахунків за період 31.03.2016 - 31.03.2018 (а.с. 6 т. 4), відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 31.01.2018 складає 91 723,90 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума заборгованості.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин 50 % знижки орендних платежів, передбаченої п. 11 рішення Київської міської ради від 07.07.2016 № 583/583 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», адже вказана знижка застосовується для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01.09.2014, в той час як п. 2.2 Договору оренди встановлено, що вартість об'єкта визначена згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.06.2014.
Посилання відповідача на те, що при зверненні до суду з позовом позивачем невірно сплачено судовий збір, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства сума судового збору визначається в залежності від заявленої до стягнення суми, а не від кількості правочинів, заборгованість за якими заявлена до стягнення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 911/2591/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 911/2591/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 911/2591/17 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2591/17.
Повний текст постанови складено: 14.01.2019
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді С.А. Пашкіна
А.І. Мартюк