ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 78733653

Озвучення тимчасово недоступне

243/8040/17

Номер провадження 2/243/133/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Мирошниченко А.О.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2

Позивача ОСОБА_3

Представника позивача адвоката ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

Представника відповідача адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4 м. Слов’янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

1.У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2000 року належить 1/2 частина домоволодіння № 12 на вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області на земельній ділянці площею 0,0440 га, яка належить ОСОБА_7 міській раді Донецької області. Право користування земельною ділянкою домоволодіння № 12 на вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області визначено рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19 грудня 1997 року № 63/9 про додатковий відвід земельної ділянки.

Зазначена земельна ділянка № 12 межує із земельною ділянкою домоволодіння №10 на вул. Сергіївській, яка належить відповідачу ОСОБА_5 Також зазначала, що на момент набуття ОСОБА_5 права власності на житловий будинок № 10 з господарськими будівлями та спорудами по вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 1989 року площа земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди складала 0,0557 га. На підставі рішення ОСОБА_7 міської ради Донецької області від 22 грудня 2004 року № 773/4 ОСОБА_5 12 січня 2015 року було видано державний акт серії ДН №105841 на право власності на земельну ділянку № 10 на вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0472 га у межах згідно з планом для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025. Відповідно до плану державного акту, який є предметом спору, площа земельної ділянки складає 0,0816 га.

У зв'язку з накладанням земельної ділянки ОСОБА_5 на її земельну ділянку у її фактичному користуванні замість 0,0440 га перебуває 0,0399 га, чим порушується її право користування земельною ділянкою, що свідчить про незаконність оспорюваного державного акту про право власності на земельну ділянку. У зв'язку з наведеним позивач просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН №105841, зареєстрований 12 січня 2005 року ОСОБА_7 міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025; скасувати право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, яка розташована на вул. Сергіївській, 10 у м. Слов'янську Донецької області.

2. Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

3. Представник позивача адвокат ОСОБА_4, що діє на підставі ордеру серії ДН №039005 від 04.10.2018 року (а.с.5 т.2), підтримав вимоги позивача та просив їх задовольнити.

4. Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити.

5. Представник відповідача адвокат ОСОБА_6, що діє на підставі ордеру серія АА №1108120 (а.с.30), підтримав позицію ОСОБА_5 в задоволенні позову просив відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради, який належним чином повідомлявся про дати час і місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив; просив розглянути справу без участі представника Рішення просив винести на розсуд суду (а.с.36 т.2)

7. Представник відповідача відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, який належним чином повідомлявся про дати час і місце розгляду справи (а.с.40-42), в судове засідання представника не направив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

8. Ухвалою від 18.10.2017 року по справі проведено попереднє судове засідання та витребувано з Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 2/243/25/2017 (243/3761/16-ц) за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, для огляду в судовому засідання (а.с.64). Ухвалу суду виконано.

9. Ухвалою суду від 02.02.2018 року, заяву представника відповідача по справі ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Мірошниченко Л.Є. від 01.02.2018 року визнано необґрунтованою, заяву про відвід передано для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України (а.с.128).

10. Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду від 16.02.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Мірошниченко Л.Є. від 01.02.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку – відмовлено(а.с.140 т.1).

11. Ухвалою суду від 05.03.2018 року призначено по справі судову земельну технічну експертизу, провадження по справі зупинено. (а.с.152 т.1). Ухвала суду виконано.

12. Ухвалою суду від 10.10.2018 року поновлено провадження у справі (а.с.8 т.2).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_7 міської ради від 15.04.1998 № 38-І-23 виконавчому комітету міської ради передані повноваження міської ради в частині вирішення питань регулювання земельних відносин на період ХХІІІ скликання (а.с.53 т.2).

14. Рішенням ОСОБА_7 міської ради від 29.05.2002 № 2-ІІІ-24 уповноваженим органом по земельним справам на території ОСОБА_7 міської ради визначений виконавчий комітет міської ради (а.с.54 т.2).).

15. На підстав договору купівлі-продажу від 13.09.1989 року ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами у місті Слов’янськ по вул. Сергіївський, 10 на земельній ділянці розміром 557 кв.м. (а.с. 56-57 т.2).

16. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19.02.1997 року №63/9 у ОСОБА_5 вилучена земельна ділянка площею 64 м2 по вул. Сергіївський, 10 м. Слов’янськ,залишивши їй у користуванні 567 кв.м.

Громадянину ОСОБА_9 по вул. Сергіївський, 12 м. Слов’янськ, додатково відведена земельна ділянка площею 64 м2, за рахунок вилученої у ОСОБА_5 земельна ділянки площею 64 м2 по вул. Сергіївський, 10; загальна площа земельної ділянки доведена до 440 м2, яка затверджена як норма по вул. Сергіївський, 12. (а.с.214 т.1).

17. 27.06.2000 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_9 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою м. Слов’янськ вул. Сергеевська , 12, на земельній ділянці ОСОБА_7 міської ОСОБА_10 площею 440 м2. Право власності на зазначену частину житлового будинку зареєстровано за позивачем в КП «БТІ» 30.06.2000 (а.с. 216 т.1).

18. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 16.12.2003 року №753 із землекористування ОСОБА_10 вилучено земельну ділянку площею 83 м2, залишивши їй у користуванні 372 кв.м. по вул. Сергіївський, 8, згідно поданої заяви та відведено додатково ОСОБА_5 земельну ділянку площею 83 м2, за рахунок земельної ділянки по вул. Сергіївський, 8, що складе загальну площу 808 м2., передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по вул. Сергіївський, 10. Крім того, з пункту 3 зазначеного рішення вбачається, що міський відділ земельних ресурсів було зобов'язано відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 220 т.1).

19. Згідно копії архівної виписки №01-18/70 від 27.07.2012 рішенням ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004,№ 773/4, ОСОБА_5 передана безоплатно в приватну власність земельна ділянка площею 0,0472 га, яка розташована в м. Слов’янську по вул. Сергіївській 10 (а.с.221 т.1).

20. Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 № 773/4, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га, яка розташована в м. Слов’янську по вул. Сергіївській 10; цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно плану меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, який є невідмінною частиною Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, площа земельної ділянки складає 0,0816 га (а.с. 218 т.1).

21. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою м. Слов’янськ, вулиця Сергіївська 10; складає 0,0816 га; підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841. Виданий 12.01.2005 (а.с.219 т.1).

22. Судом встановлено, що земельна ділянка площею 440 м2, яка розташована за адресою м. Слов’янськ вул. Сергіївська, 12 у приватну власність позивачу ОСОБА_3 не передавалася. Згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області від 21.06.2016 вих. № 9-28-0.5-648/2-16, станом на 01.01.2013 за даними Держземкадастру земельна ділянка за адресою: м. Слов’янськ, вул. Сергіївська, 10 знаходиться у власності ОСОБА_5 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрований 12.01.2005 за № 0105146700025). Право власності (користування ) на земельну ділянку за адресою: м. Слов’янськ, вул. Сергіївська, 12 не зареєстровано (а.с.56 т.2)

V. Оцінка Суду.

23. Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Конституцією України Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

24. Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

25. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

26. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

27. За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

28. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

29. Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

30. Статтею 80 ЗК України, встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

31. Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

32. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

33. Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

34. Частиною першою статті 153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

35. Згідно з пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

36. У частині першій статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

37. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (частина друга статті 158 ЗК України).

38. Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30 , 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153, 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України,статті 15 ЦПК України,статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

39. У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

40. Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення права користування земельною ділянкою, представник позивача посилається на висновок судової земельно-технічної експертизи № 268/8 від 14.09.2018.

41. Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №268/8 від 14 вересня 2018 року (т. 1 а.с.169-206) експертом зафіксовано порушення порядку землекористування та меж між земельними ділянками домоволодінь №10 та №12 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську Донецької області. Фактична площа користування земельною ділянкою №10 становить 0,0837 га; фактичне користування земельною ділянкою №12 становить 0,0399 га. Зафіксоване накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку №12 на 0,0041 га (т.1 а.с.206).

Вказані обставини, на думку позивача, вказують на те, що внаслідок накладання земельних ділянок площа фактичного користування позивачем земельною ділянкою, зменшилась з 0,0440 га до 0,0399 га; її право перш за все було порушено видачею ОСОБА_5 12 січня 2005 року, на підставі рішення виконкому ОСОБА_7 міської ОСОБА_10 від 22.12.2004 № 773/4 про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0472 га, державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0472 га (в плані меж земельної ділянки якого зазначена площа 0,0816 га). Позивач вважає що зазначена невідповідність площі та меж земельної ділянки №10 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську свідчить про незаконну видачу державного акту про право власності на землю та відсутність підстав для набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,0816 га.

42. Як вбачається з отриманого ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 від 12.01.2005 року, остання є власником земельної ділянки по вул. Сергіївський, 10, площею 0,0472 га, яка була безоплатно передана ОСОБА_5 в приватну власність відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4, а на зворотній стороні державного акту зазначено земельна ділянка площею 0,0816 га (а.с.218 т.1).

Тобто, відповідач у справі - ОСОБА_5 є власником конкретно визначеної земельної ділянки., зі встановленими межами в натурі (на місцевості), що закріплено межовими знаками та підтверджується правовстановлюючим документом.

43. Дослідивши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку по вул. Сергіївській, 10 в м. Слов’янську (кадастровий номер 1414100000:01:002:0076), розробленою приватним підприємством «РУМБ» (а.с.239-242 т.1), судом встановлено, що з заявою про передачу в безоплатну приватну власність земельної ділянки ділянку по вул. Сергіївській, 10, ОСОБА_5П звернулася до ОСОБА_7 міської ради 02.12.2003; при цьому заявниця не зазначила площу земельної ділянки яку вона має намір отримати. З вихідної земельно-кадастрової інформації вбачається, що загальна площа земельної ділянки по вул. Сергіївській, 10, за рахунок якої запроектоване відведення складає 0,0472 га (а.с.240-241 т.1). 15.04.2004 року був складений акт встановлення та узгодження меж землекористування громадянкою ОСОБА_5 в натурі по вул. Сергіївській, 10. Відомості про суміжного землекористувача ОСОБА_3 в акті відсутні (а.с.55 т.2).

44. В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 пояснила, що відмовилася підписувати акт встановлення та узгодження меж землекористування ОСОБА_5 в натурі, оскільки не погоджувалася з межами земельної ділянки та мала намір безоплатно отримати у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у розмір зазначеному в договорі купівлі продажу житлового будинку від 27.06.2000 по вул. Сергеевська, 12 , у розмірі 440 кв.м.

45. Виходячи з підстав і предмету позову, що розглядається, предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи позивача про те, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку виданого виконкомом ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_5 були встановлені в натурі межі земельної ділянки площею 0,0816 га, площа якої перевищую площу переданої безоплатно в приватну власність земельну ділянку у розмірі 0, 0472 га.

46. В ході огляду на місцевості судовим експертом ОСОБА_11 зафіксовано порушення порядку землекористування та меж між земельними ділянками домоволодінь №10 та №12 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську Донецької області; фактична площа користування земельною ділянкою №10 становить 0,0837 га; фактичне користування земельною ділянкою №12 становить 0,0399 га, накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку №12 складає 0,0041 га, що знайшло своє відображення у висновку судової земельно-технічної експертизи №268/8 від 14 вересня 2018 року (а.с.169-206 т. 1)

47. Таким чином суд доходить висновку про доведеність позивачем порушення її права користування земельною ділянкою №10 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську площею 0,0440 га, видачею відповідачу ОСОБА_5 державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, без узгодження з позивачем меж земельної ділянки площею 0,0816 га, що призвело до накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку №12 на 0,0041 га.

48. Оскільки площа земельної ділянки 0,0816 га, вказана в плані меж земельної ділянки у виданому відповідачу ОСОБА_5 державному акті, не відповідала площі, визначеній рішенням виконкому ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 № 773/4, для передання останній у власність 0,0472 га для обслуговування жилого будинку і господарських споруд, через що частина ділянки ОСОБА_5 накладається на ділянку позивача, чим порушує право користування земельною ділянкою останньої, то позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача підлягає задоволенню.

49. Діючим законодавством не передбачено можливості внесення змін та виправлень до державного акту на право власності на землю, а тому суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про визнання недійсним спірного державного акту на право власності на землю.

При цьому суд вважає, що втручання держави у право власності ОСОБА_5 на землю здійснюється на підставі закону, є виправданим і дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка страждає від втручання.

50. Суд також вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрованого 12.01.2005 за № 0105146700025, на земельну ділянку № 10 по вул. Сергіївській в м. Слов’янську, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076.

51. За ст.182 ЦК України, ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"від 01 липня 2004 року N 1952-IV (далі - Закон N 1952-IV), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ст.3 Закону N 1952-IV).

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення - ст.181 ЦК України, ст.2 Закону N 1952-IV.

52. В силу ст.4 Закону N 1952-IV, в редакції, що діяла на момент прийняття рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради № 773/4 від 22.12.2004, обов'язковій державній реєстрації підлягало право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

53. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 11.02.2010 року № 1878-VI (з наступними змінами) «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1878- VI).

54. Так, згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1878-У1 державна реєстрація прав є обов'язковою.

55. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема - право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітуту); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном (п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1878-VI .

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав (п. 2 ч. 2 статті 9 Закону № 1878-VI).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; ) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, рішень судів, що набрали законної сили.

56. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою м. Слов’янськ, вулиця Сергіївська 10; складає 0,0816 га. Підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданий 12.01.2005; підстава внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 23.10.2017 (а.с.219 т.1).

57. Пунктами 27, 28 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 791 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 і від 18 серпня 2010 року № 749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073» встановлено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держземагенства на підставі, зокрема, рішення суду.

Скасування (поновлення) запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги, що засвідчується підписом посадової особи, та скріплюється печаткою територіального органу Держземагенства.

58. Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що наявні підстави для скасування державної реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 від 12.01.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_5 є власником земельної ділянки по вул. Сергіївський, 10, оскільки судом встановлена невідповідність площі земельної ділянки у розмірі 0,0472 га, яка була безоплатно передана їй в приватну власність відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4, площі земельної ділянки у розмірі 0,0816 га, яка зазначена на зворотній стороні державного акту (а.с.218 т.1), та якою фактично володіє та користується ОСОБА_5, чим порушується право користування позивачем земельною ділянкою №12 по Сергіївський, міста ОСОБА_7.

59. Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 31, 125, 152 ЗК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданий ОСОБА_5, на підстав рішення виконкому ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 № 773/4, зареєстрований 12.01.2005 року ОСОБА_7 міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10516700025.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку № 10 по вул. Сергіївській в м. Слов’янську, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0816 га: дата державної реєстрації земельної ділянки: 12.01.2005, орган, що здійснював державну реєстрацію земельної ділянки: ОСОБА_7 міський відділ земельних ресурсів; номер запису про право власності: 23042059; реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1390391214141.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20.12.2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_12

Постанова № 97771608

Відкрити повний перегляд

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 243/8040/17

провадження № 61-273св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Слов`янська міська рада Донецької області, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та її адвоката Стулікова Артура Вікторовича на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року в складі судді Мірошниченко Л. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року

в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Азевича В. Б., Гапонова А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Слов`янської міської ради Донецької області, Відділу Держгеокадастру

у місті Слов`янську Донецької області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 про визнання недійним державного акта про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі договору

купівлі-продажу від 27 червня 2000 року належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_4 , яке розташоване на земельній ділянці площею 0,044 га, що належить Слов`янській міській раді Донецької області. Право користування вказаною земельною ділянкою за власником домоволодіння

АДРЕСА_4 визначено рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області

від 19 грудня 1997 року № 63/9.

Зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою, на якій розташоване належне ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 1989 року домоволодіння

АДРЕСА_1 .

На час укладення договору купівлі-продажу від 13 вересня 1989 року домоволодіння АДРЕСА_1 було розташоване на земельній ділянці площею 0,0557 га. Відповідно до рішення Слов`янської міської ради Донецької області від 22 грудня

2004 року № 773/4 ОСОБА_2 12 січня 2015 року було видано державний акт серії ДН № 105841 на право власності на земельну ділянку

АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1414100000:01:002:0076) площею 0,0472 га. Відповідно до плану державного акта, який є предметом спору, площа земельної ділянки ОСОБА_2 складає 0,0816 га.

При цьому, земельна ділянка АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку

АДРЕСА_4 , тому у фактичному користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 0,0399 га, замість 0,044 га, тому права останньої є порушеними, що свідчить про незаконність оспорюваного державного акта про право власності на земельну ділянку.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, зареєстрований 12 січня 2005 року Слов`янським міським відділом земельних ресурсів Донецької області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010516700025; скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, яка розташована на

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх прийняття

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 13 грудня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданий ОСОБА_2 , на підстав рішення Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області від 22 грудня 2004 року № 773/4, зареєстрований 12 січня 2005 року Слов`янським міським відділом земельних ресурсів Донецької області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10516700025.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 1414100000:01:002:0076; площею 0,0816 га; дата державної реєстрації земельної ділянки - 12 січня 2005 року; орган, що здійснював державну реєстрацію земельної ділянки - Слов`янський міський відділ земельних ресурсів Донецької області; номер запису про право власності - 23042059; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1390391214141.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у державному акті серії ДН № 105841 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , встановлено невідповідність площі земельної ділянки. Судовою земельно-технічною експертизою встановлено накладання земельної ділянки № НОМЕР_1 на земельну ділянку

АДРЕСА_4 , чим порушено межі та зменшено площу земельної ділянки № НОМЕР_2 на 0,0041 га, тому порушено право ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою.

Оскільки зазначена у спірному державному акті площа земельної ділянки (0,0816 га) не відповідала площі, визначеній рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області від 22 грудня 2004 року № 773/4 (0,0472 га), внаслідок чого частина земельної ділянки ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку позивача, чим порушує право останньої на користування земельною ділянкою, то позовна вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку підлягає задоволенню. Також наявні підстави для скасування державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 від 12 січня 2005 року.

Cуд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 є власником конкретно визначеної земельної ділянки з встановленими межами у натурі (на місцевості), які закріплені межовими знаками та підтверджені правовстановлюючим документом.

Додатковим рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 06 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 та Слов`янської міської ради Донецької області судовий збір на користь держави у розмірі 213,34 грн, з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 та Слов`янської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати, понесені за проведення судової земельно-технічної експертизи від 14 вересня 2018 року, у розмірі 3 357,34 грн,

з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати за виклик експерта в судове засідання для дачі пояснень у цивільній справі у розмірі 429 грн.

У задоволенні решти вимог судового експерта ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 витрат за виклик експерта в судове засідання для дачі пояснень у цивільній справі у розмірі 121 грн відмовлено у зв`язку

з відсутністю підстав.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом не вирішено питання про судові витрати за результатом вирішення справи, тому наявні підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до

статті 270 ЦПК України.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області як правонаступника Відділу Держгеокадастру у місті Слов`янську Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що домоволодіння

АДРЕСА_4 належить

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , по 1/2 частині кожній, проте суд першої інстанції не дав оцінки вказані обставині. Разом з тим, право власності або користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_1 і

ОСОБА_2 не зареєстровано, також не визначено межі земельної ділянки та не вирішено питання про порядок користування спільною частковою власністю. Фактично у позивача є право користування лише 1/2 частиною земельної ділянки АДРЕСА_4 , а саме площею 0,022 га, таке право існує також

і у ОСОБА_2 . Позивачем не доведено порушення її прав внаслідок видачі ОСОБА_2 спірного державного акта.

Експертом встановлено, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площа якої є більшою від площі, зазначеної у державному акті. Проте, у матеріалах справи відсутні докази зменшення площі земельної ділянки АДРЕСА_4 за рахунок площі земельної ділянки

АДРЕСА_1 , яка зазначена у спірному

державному акті.

Сам по собі факт неузгодження меж земельних ділянок під час виготовлення одним з користувачів земельної ділянки технічної документації із землеустрою, за відсутності доказів порушення межі та площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні іншого землекористувача, не може бути достатньою підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на землю.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах ОСОБА_1 та її адвокат Стуліков А. В. просять скасувати постанову апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення з пункту 42 її мотивувальної частини другого абзацу, в якому зазначено, що ОСОБА_2 є власником конкретно визначеної земельної ділянки з встановленими межами у натурі (на місцевості), що закріплено межовими знаками та підтверджується правовстановлюючим документом.

Касаційні скарги мотивовані тим, що факт встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0472 га або площею 0,0816 га в натурі (на місцевості) та закріплення цих меж відповідними знаками не підтверджено матеріалами справи, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

У технічній документації на земельну ділянку ОСОБА_2 відсутні: технічне завдання на розробку технічної документації по складанню державного акта, журнал польових вимірів, збірний кадастровий план суміжних власників та землекористувачів, відомості розрахунку площі земельної ділянки, відомості обробки теодолітного ходу та розрахунок координат поворотних крапок земельної ділянки, експлікація земельних угідь.

Апеляційний суд не встановив нових обставин, які могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що рішенням органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,0472 га, проте на звороті спірного державного акта про право власності на землю зазначено площу земельної ділянки - 0,0816 га. Апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та не спростував доводи позивача в цій частині, не дослідив докази, що підтверджують (спростовують) факт виносу в натурі меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , не дослідив обставин щодо наявності (відсутності) факту закріплення меж цієї земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що при передачі міською радою у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0472 га за останньою було зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0816 га. Також суд апеляційної інстанції не зазначив мотивів та доказів, які спростовують висновки експертизи.

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційні скарги подані до Верховного Суду ОСОБА_1 та її адвокатом Стуліковим А. В. 08 січня 2020 року та 28 грудня 2019 року, відповідно.

Ухвалами Верховного Суду від 28 січня 2020 року та 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що рішенням Слов`янської міської ради Донецької області від 15 квітня 1998 року № 38-І-23 виконавчому комітету міської ради передано повноваження міської ради в частині вирішення питань регулювання земельних відносин на період ХХІІІ скликання.

Рішенням Слов`янської міської ради Донецької області від 29 травня

2002 року № 2-ІІІ-24 уповноваженим органом по земельним справам на території Слов`янської міської ради Донецької області визначений виконавчий комітет міської ради.

На підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 1989 року

ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок

з господарськими та побутовими спорудами на

АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0557 га.

Рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області від 19 лютого 1997 року № 63/9 у ОСОБА_2 вилучена земельна ділянка площею 0,0064 га на АДРЕСА_1 , залишивши їй у користування земельну ділянку площею 0,0567 га. ОСОБА_5 додатково відведена земельна ділянка площею 0,0064 га на АДРЕСА_4 за рахунок вилученої у ОСОБА_2 земельна ділянки площею 0,0064 га на

АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки доведена до 0,044 га, яка затверджена як норма на

АДРЕСА_4 .

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2000 року придбала у ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд на АДРЕСА_4 , які розташовані на земельній ділянці Слов`янської міської ради Донецької області площею 0,044 га. Право власності на зазначену частину житлового будинку зареєстровано за позивачем 30 червня 2000 року.

Рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області від 16 грудня 2003 року № 753 із землекористування ОСОБА_6 вилучено земельну ділянку площею 0,0083 га, залишивши їй у користуванні 0,0372 га на АДРЕСА_2 та відведено додатково ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0083 га за рахунок земельної ділянки на АДРЕСА_2 , що складе загальну площу 0,0808 га, передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 . Зобов`язано міський відділ земельних ресурсів відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю.

Рішенням Слов`янської міської ради Донецької області від 22 грудня

2004 року № 773/4 передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну

власність земельну ділянку площею 0,0472 га на

АДРЕСА_1 .

Згідно з копією державного акта на право власності на земельну ділянку

серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення Слов`янської міської ради Донецької області від 22 грудня 2004 року № 773/4,

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га на

АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку

і господарських будівель. Згідно з планом меж земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:002:0076), який є невідмінною частиною державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, площа земельної ділянки складає 0,0816 га.

Відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 жовтня 2017 року

площа земельної ділянки (кадастровий номер 1414100000:01:002:0076)

з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на

АДРЕСА_1 складає 0,0816 га, підстава виникнення права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, який виданий 12 січня 2005 року.

Суди також встановили, що земельна ділянка площею 0,044 га на

АДРЕСА_4 у приватну власність ОСОБА_1 не передавалася.

Згідно з листом Відділу Держгеокадастру у місті Слов`янську Донецької області від 21 червня 2016 року станом на 01 січня 2013 року за даними Держземкадастру земельна ділянка на

АДРЕСА_1 знаходиться у власності

ОСОБА_2 (державний акт на право власності на земельну ділянку

серії ДН № 105841 зареєстрований 12 січня 2005 року за № 0105146700025). Право власності (користування) на земельну ділянку на АДРЕСА_4 не зареєстровано

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи

від 14 вересня 2018 року технічна документація на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 , розроблена для підготовки та прийняття рішень Виконавчого комітету Слов`янськоі міської ради Донецької області від 16 грудня 2003 року № 753 та від 22 грудня 2004 року № 773/4, а також порядок її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства.

Зафіксовано невідповідності Технічної документації на вказану земельну ділянку та державного акта на право власності на землю, а саме: на титульному боці державного акта зазначено площу земельної ділянки

0,0472 га, яка прийнята згідно з рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області від 22 грудня 2004 року № 773/4, ця площа вказана помилково. На зворотному боці державного акта у плані зовнішніх меж земельної ділянки площа земельної ділянки зазначена 0,0816 га.

Експерт також зазначив, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Слов`янського міської ради Донецької області від 16 листопада 2003 року № 753 площа земельної ділянки, на яку повинен бути виданий державний акт, становить 0,0808 га. У рішенні Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області від 16 грудня 2003 року № 753 зазначено ОСОБА_6 як особу, що є користувачем земельної ділянки та надала заяву

про вилучення частки земельної ділянки

АДРЕСА_2 площею 0,0083 га. ОСОБА_6 не мала документів, що посвідчують її право на земельну ділянку

АДРЕСА_2 , тому письмова згода на вилучення частини земельної ділянки площею 0,0083 га не відповідає законодавчим актам.

У висновку експертизи вказано, що наданий акт погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_1

від 15 січня 2004 року не погоджено ОСОБА_1 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 . Відновлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення їх довгостроковими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією не виконувалось, так як має

місце порушення меж між земельними ділянками НОМЕР_1 та

АДРЕСА_4 , оскільки на земельній ділянці, яка згідно з правовстановлюючими документами відноситься до земельної ділянки

АДРЕСА_4 , збудовано навіс та малоцінні споруди.

Судовий експерт вказав, що порушення землекористування земельними ділянками домоволодінь НОМЕР_1 та

АДРЕСА_4 та порушення меж між цими земельними ділянками, відповідно до правовстановлюючих документів, зафіксовано. Фактична площа користування земельною ділянкою

АДРЕСА_1 становить

0,0837 га. Згідно з планом зовнішніх меж площа земельної ділянки АДРЕСА_1 (кадастровий

номер 1414100000:01:002:0076) становить 0,0816 га. Відповідно до правовстановлюючих документів (договору купівлі-продажу житлового будинку) площа земельної ділянки

АДРЕСА_4 (кадастровий номер 1414100000:01:002:0076) становить 0,044 га. Фактичне користування земельною ділянкою АДРЕСА_4 становить 0,0399 га. Зафіксовано накладання земельної ділянки АДРЕСА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_4 , порушення меж та зменшення площі земельної ділянки № НОМЕР_2 на 0,0041 га відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки.

Апеляційний суд також встановив, що на підставі договору купівлі-продажу

від 15 травня 2009 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_9 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд на АДРЕСА_4 , що знаходиться на земельній ділянці Слов`янської міської ради Донецької області. Зазначений договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 травня 2009 року.

Домоволодіння АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - по 1/2 частині кожній. Проте право власності або користування земельною ділянкою АДРЕСА_4 ОСОБА_2

і ОСОБА_1 не зареєстровано, не визначено межі цієї земельної ділянки та не вирішено питання про порядок користування вказаною вище спільною частковою власністю. У ОСОБА_1 є право користування лише

1/2 частиною земельної ділянки

АДРЕСА_4 , а саме площею 0,022 га,

у ОСОБА_2 таке право також існує.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не є одноосібним власником будинку з господарськими спорудами на

АДРЕСА_4 , оскільки вказане майно належить останній та ОСОБА_2 , яка є відповідачем у цій справі, по 1/2 частині кожній. Вказані особи не зареєстрували право власності чи право користування земельною ділянкою за цією ж адресою та не вирішили питання про порядок користування спільною частковою власністю.

Сам по собі факт неузгодження меж земельних ділянок під час виготовлення одним з користувачів земельної ділянки технічної документації із землеустрою, за відсутності доказів порушення прав особи у зв`язку

з невідповідністю межі та площі земельної ділянки, яка перебуває

у користуванні іншого землекористувача, її дійсним розмірам, не може бути достатньою підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на землю.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого

2021 року у справі № 410/2775/12 (провадження № 61-13019св20).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки (державного акта на земельну ділянку), а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що спірний державний акт на земельну ділянку

АДРЕСА_1 порушує її права та інтереси, тобто довести наявність заподіяної їй шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди і діями відповідачів та неможливістю усунути такі порушення іншим способом.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня

2021 року у справі № 340/92/16-ц (провадження № 61-7912св19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року

в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Предметом спору у цій справі є визнання недійним державного акта про право власності на землю та припинення права власності на земельну ділянку з метою припинення порушення права позивача на користування земельною ділянкою, яка перебуває у її користуванні.

За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Звертаючи до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вказувала, що спірний державний акт на земельну ділянку

АДРЕСА_1 порушує її право на користування суміжною земельною ділянкою

АДРЕСА_4 , на якій знаходиться належне їй майно.

Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_2 вказувала, що

вона є також співвласником будинку та господарських спору на

АДРЕСА_4 та їй належить така ж частка, як і ОСОБА_1 - 1/2 частина зазначеного майна.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 грудня

2020 року у справі № 265/5516/17 (провадження № 61-9307св19).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх

у користування (частина друга статті 116 ЗК України у зазначеній редакції).

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку,

а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 -

по 1/2 частині кожній.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що частки ОСОБА_2

і ОСОБА_1 у спірній частковій власності не виділені в натурі, право власності або користування земельною ділянкою

АДРЕСА_4 вищевказаними особами не зареєстровано, не визначено межі цієї земельної ділянки та не вирішено питання про порядок користування зазначеною вище спільною частковою власністю.

Оскільки співвласники домоволодіння на

АДРЕСА_4 (сторони у справі) не визначили

у натурі свої частки, у матеріалах справи немає доказів встановлення

у визначений законом спосіб порядку користування земельною ділянкою за вказаною адресою, то відсутні підстави вважати про накладення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , саме на частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.

Разом з тим, частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 78 ЗК України також визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі

№ 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо недоведеності належними та допустимими доказами обставин про те, що спірний державний акт та зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_4 порушує права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно на

АДРЕСА_4 , оскільки вказане нерухоме майно належить останній лише частково, іншим співвласником цього майна

є відповідач - ОСОБА_2 , а матеріалами справи не підтверджено накладення земельних ділянок саме в частині, яка, зокрема, перебуває

у користування позивача.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення висновку судового експерта, оскільки експерт у своєму висновку фактично вказав на недоліки технічної документації ОСОБА_2 . Проте апеляційний суд при перевірці й оцінці експертного висновку з`ясував повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. При цьому суд апеляційної інстанції мотивував в оскаржуваній постанові підстави відхилення експертного висновку.

Аналіз постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що апеляційний суд надав належну оцінку вищевказаному експертному висновку у сукупності

з іншими доказами відповідно до статей 89, 110 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу доводи касаційних скарг, що апеляційний суд не встановив нових обставин, які могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки саме судом апеляційної інстанції встановлено, що домоволодіння на

АДРЕСА_4 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а не лише останній, що, відповідно, мало наслідком дослідження обставин щодо наявності (відсутності) порушеного права позивача.

Безпідставними є доводи касаційних скарг про невідповідність технічної документації та державного акта вимогам закону, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують порушення прав та інтересів позивача як суміжного користувача, а судовому захисту підлягають саме порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси осіб.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку

з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження

в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування постанови апеляційного суду.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, та спірні правовідносини, прийняв постанову

з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та її адвоката Стулікова Артура Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук