ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 78733653

Озвучення тимчасово недоступне

243/8040/17

Номер провадження 2/243/133/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Мирошниченко А.О.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2

Позивача ОСОБА_3

Представника позивача адвоката ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

Представника відповідача адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4 м. Слов’янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

1.У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2000 року належить 1/2 частина домоволодіння № 12 на вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області на земельній ділянці площею 0,0440 га, яка належить ОСОБА_7 міській раді Донецької області. Право користування земельною ділянкою домоволодіння № 12 на вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області визначено рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19 грудня 1997 року № 63/9 про додатковий відвід земельної ділянки.

Зазначена земельна ділянка № 12 межує із земельною ділянкою домоволодіння №10 на вул. Сергіївській, яка належить відповідачу ОСОБА_5 Також зазначала, що на момент набуття ОСОБА_5 права власності на житловий будинок № 10 з господарськими будівлями та спорудами по вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 1989 року площа земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди складала 0,0557 га. На підставі рішення ОСОБА_7 міської ради Донецької області від 22 грудня 2004 року № 773/4 ОСОБА_5 12 січня 2015 року було видано державний акт серії ДН №105841 на право власності на земельну ділянку № 10 на вул. Сергіївській у м. Слов'янську Донецької області, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0472 га у межах згідно з планом для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025. Відповідно до плану державного акту, який є предметом спору, площа земельної ділянки складає 0,0816 га.

У зв'язку з накладанням земельної ділянки ОСОБА_5 на її земельну ділянку у її фактичному користуванні замість 0,0440 га перебуває 0,0399 га, чим порушується її право користування земельною ділянкою, що свідчить про незаконність оспорюваного державного акту про право власності на земельну ділянку. У зв'язку з наведеним позивач просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН №105841, зареєстрований 12 січня 2005 року ОСОБА_7 міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025; скасувати право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, яка розташована на вул. Сергіївській, 10 у м. Слов'янську Донецької області.

2. Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

3. Представник позивача адвокат ОСОБА_4, що діє на підставі ордеру серії ДН №039005 від 04.10.2018 року (а.с.5 т.2), підтримав вимоги позивача та просив їх задовольнити.

4. Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити.

5. Представник відповідача адвокат ОСОБА_6, що діє на підставі ордеру серія АА №1108120 (а.с.30), підтримав позицію ОСОБА_5 в задоволенні позову просив відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради, який належним чином повідомлявся про дати час і місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив; просив розглянути справу без участі представника Рішення просив винести на розсуд суду (а.с.36 т.2)

7. Представник відповідача відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, який належним чином повідомлявся про дати час і місце розгляду справи (а.с.40-42), в судове засідання представника не направив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

8. Ухвалою від 18.10.2017 року по справі проведено попереднє судове засідання та витребувано з Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 2/243/25/2017 (243/3761/16-ц) за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, для огляду в судовому засідання (а.с.64). Ухвалу суду виконано.

9. Ухвалою суду від 02.02.2018 року, заяву представника відповідача по справі ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Мірошниченко Л.Є. від 01.02.2018 року визнано необґрунтованою, заяву про відвід передано для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України (а.с.128).

10. Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду від 16.02.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Мірошниченко Л.Є. від 01.02.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку – відмовлено(а.с.140 т.1).

11. Ухвалою суду від 05.03.2018 року призначено по справі судову земельну технічну експертизу, провадження по справі зупинено. (а.с.152 т.1). Ухвала суду виконано.

12. Ухвалою суду від 10.10.2018 року поновлено провадження у справі (а.с.8 т.2).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_7 міської ради від 15.04.1998 № 38-І-23 виконавчому комітету міської ради передані повноваження міської ради в частині вирішення питань регулювання земельних відносин на період ХХІІІ скликання (а.с.53 т.2).

14. Рішенням ОСОБА_7 міської ради від 29.05.2002 № 2-ІІІ-24 уповноваженим органом по земельним справам на території ОСОБА_7 міської ради визначений виконавчий комітет міської ради (а.с.54 т.2).).

15. На підстав договору купівлі-продажу від 13.09.1989 року ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами у місті Слов’янськ по вул. Сергіївський, 10 на земельній ділянці розміром 557 кв.м. (а.с. 56-57 т.2).

16. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19.02.1997 року №63/9 у ОСОБА_5 вилучена земельна ділянка площею 64 м2 по вул. Сергіївський, 10 м. Слов’янськ,залишивши їй у користуванні 567 кв.м.

Громадянину ОСОБА_9 по вул. Сергіївський, 12 м. Слов’янськ, додатково відведена земельна ділянка площею 64 м2, за рахунок вилученої у ОСОБА_5 земельна ділянки площею 64 м2 по вул. Сергіївський, 10; загальна площа земельної ділянки доведена до 440 м2, яка затверджена як норма по вул. Сергіївський, 12. (а.с.214 т.1).

17. 27.06.2000 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_9 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою м. Слов’янськ вул. Сергеевська , 12, на земельній ділянці ОСОБА_7 міської ОСОБА_10 площею 440 м2. Право власності на зазначену частину житлового будинку зареєстровано за позивачем в КП «БТІ» 30.06.2000 (а.с. 216 т.1).

18. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 16.12.2003 року №753 із землекористування ОСОБА_10 вилучено земельну ділянку площею 83 м2, залишивши їй у користуванні 372 кв.м. по вул. Сергіївський, 8, згідно поданої заяви та відведено додатково ОСОБА_5 земельну ділянку площею 83 м2, за рахунок земельної ділянки по вул. Сергіївський, 8, що складе загальну площу 808 м2., передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по вул. Сергіївський, 10. Крім того, з пункту 3 зазначеного рішення вбачається, що міський відділ земельних ресурсів було зобов'язано відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 220 т.1).

19. Згідно копії архівної виписки №01-18/70 від 27.07.2012 рішенням ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004,№ 773/4, ОСОБА_5 передана безоплатно в приватну власність земельна ділянка площею 0,0472 га, яка розташована в м. Слов’янську по вул. Сергіївській 10 (а.с.221 т.1).

20. Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 № 773/4, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га, яка розташована в м. Слов’янську по вул. Сергіївській 10; цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно плану меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, який є невідмінною частиною Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, площа земельної ділянки складає 0,0816 га (а.с. 218 т.1).

21. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою м. Слов’янськ, вулиця Сергіївська 10; складає 0,0816 га; підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841. Виданий 12.01.2005 (а.с.219 т.1).

22. Судом встановлено, що земельна ділянка площею 440 м2, яка розташована за адресою м. Слов’янськ вул. Сергіївська, 12 у приватну власність позивачу ОСОБА_3 не передавалася. Згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області від 21.06.2016 вих. № 9-28-0.5-648/2-16, станом на 01.01.2013 за даними Держземкадастру земельна ділянка за адресою: м. Слов’янськ, вул. Сергіївська, 10 знаходиться у власності ОСОБА_5 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрований 12.01.2005 за № 0105146700025). Право власності (користування ) на земельну ділянку за адресою: м. Слов’янськ, вул. Сергіївська, 12 не зареєстровано (а.с.56 т.2)

V. Оцінка Суду.

23. Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Конституцією України Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

24. Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

25. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

26. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

27. За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

28. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

29. Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

30. Статтею 80 ЗК України, встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

31. Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

32. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

33. Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

34. Частиною першою статті 153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

35. Згідно з пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

36. У частині першій статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

37. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (частина друга статті 158 ЗК України).

38. Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30 , 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153, 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України,статті 15 ЦПК України,статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

39. У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

40. Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення права користування земельною ділянкою, представник позивача посилається на висновок судової земельно-технічної експертизи № 268/8 від 14.09.2018.

41. Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №268/8 від 14 вересня 2018 року (т. 1 а.с.169-206) експертом зафіксовано порушення порядку землекористування та меж між земельними ділянками домоволодінь №10 та №12 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську Донецької області. Фактична площа користування земельною ділянкою №10 становить 0,0837 га; фактичне користування земельною ділянкою №12 становить 0,0399 га. Зафіксоване накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку №12 на 0,0041 га (т.1 а.с.206).

Вказані обставини, на думку позивача, вказують на те, що внаслідок накладання земельних ділянок площа фактичного користування позивачем земельною ділянкою, зменшилась з 0,0440 га до 0,0399 га; її право перш за все було порушено видачею ОСОБА_5 12 січня 2005 року, на підставі рішення виконкому ОСОБА_7 міської ОСОБА_10 від 22.12.2004 № 773/4 про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0472 га, державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0472 га (в плані меж земельної ділянки якого зазначена площа 0,0816 га). Позивач вважає що зазначена невідповідність площі та меж земельної ділянки №10 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську свідчить про незаконну видачу державного акту про право власності на землю та відсутність підстав для набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,0816 га.

42. Як вбачається з отриманого ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 від 12.01.2005 року, остання є власником земельної ділянки по вул. Сергіївський, 10, площею 0,0472 га, яка була безоплатно передана ОСОБА_5 в приватну власність відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4, а на зворотній стороні державного акту зазначено земельна ділянка площею 0,0816 га (а.с.218 т.1).

Тобто, відповідач у справі - ОСОБА_5 є власником конкретно визначеної земельної ділянки., зі встановленими межами в натурі (на місцевості), що закріплено межовими знаками та підтверджується правовстановлюючим документом.

43. Дослідивши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку по вул. Сергіївській, 10 в м. Слов’янську (кадастровий номер 1414100000:01:002:0076), розробленою приватним підприємством «РУМБ» (а.с.239-242 т.1), судом встановлено, що з заявою про передачу в безоплатну приватну власність земельної ділянки ділянку по вул. Сергіївській, 10, ОСОБА_5П звернулася до ОСОБА_7 міської ради 02.12.2003; при цьому заявниця не зазначила площу земельної ділянки яку вона має намір отримати. З вихідної земельно-кадастрової інформації вбачається, що загальна площа земельної ділянки по вул. Сергіївській, 10, за рахунок якої запроектоване відведення складає 0,0472 га (а.с.240-241 т.1). 15.04.2004 року був складений акт встановлення та узгодження меж землекористування громадянкою ОСОБА_5 в натурі по вул. Сергіївській, 10. Відомості про суміжного землекористувача ОСОБА_3 в акті відсутні (а.с.55 т.2).

44. В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 пояснила, що відмовилася підписувати акт встановлення та узгодження меж землекористування ОСОБА_5 в натурі, оскільки не погоджувалася з межами земельної ділянки та мала намір безоплатно отримати у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у розмір зазначеному в договорі купівлі продажу житлового будинку від 27.06.2000 по вул. Сергеевська, 12 , у розмірі 440 кв.м.

45. Виходячи з підстав і предмету позову, що розглядається, предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи позивача про те, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку виданого виконкомом ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_5 були встановлені в натурі межі земельної ділянки площею 0,0816 га, площа якої перевищую площу переданої безоплатно в приватну власність земельну ділянку у розмірі 0, 0472 га.

46. В ході огляду на місцевості судовим експертом ОСОБА_11 зафіксовано порушення порядку землекористування та меж між земельними ділянками домоволодінь №10 та №12 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську Донецької області; фактична площа користування земельною ділянкою №10 становить 0,0837 га; фактичне користування земельною ділянкою №12 становить 0,0399 га, накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку №12 складає 0,0041 га, що знайшло своє відображення у висновку судової земельно-технічної експертизи №268/8 від 14 вересня 2018 року (а.с.169-206 т. 1)

47. Таким чином суд доходить висновку про доведеність позивачем порушення її права користування земельною ділянкою №10 по вул. Сергіївській в місті Слов’янську площею 0,0440 га, видачею відповідачу ОСОБА_5 державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, без узгодження з позивачем меж земельної ділянки площею 0,0816 га, що призвело до накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку №12 на 0,0041 га.

48. Оскільки площа земельної ділянки 0,0816 га, вказана в плані меж земельної ділянки у виданому відповідачу ОСОБА_5 державному акті, не відповідала площі, визначеній рішенням виконкому ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 № 773/4, для передання останній у власність 0,0472 га для обслуговування жилого будинку і господарських споруд, через що частина ділянки ОСОБА_5 накладається на ділянку позивача, чим порушує право користування земельною ділянкою останньої, то позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача підлягає задоволенню.

49. Діючим законодавством не передбачено можливості внесення змін та виправлень до державного акту на право власності на землю, а тому суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про визнання недійсним спірного державного акту на право власності на землю.

При цьому суд вважає, що втручання держави у право власності ОСОБА_5 на землю здійснюється на підставі закону, є виправданим і дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка страждає від втручання.

50. Суд також вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрованого 12.01.2005 за № 0105146700025, на земельну ділянку № 10 по вул. Сергіївській в м. Слов’янську, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076.

51. За ст.182 ЦК України, ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"від 01 липня 2004 року N 1952-IV (далі - Закон N 1952-IV), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ст.3 Закону N 1952-IV).

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення - ст.181 ЦК України, ст.2 Закону N 1952-IV.

52. В силу ст.4 Закону N 1952-IV, в редакції, що діяла на момент прийняття рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради № 773/4 від 22.12.2004, обов'язковій державній реєстрації підлягало право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

53. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 11.02.2010 року № 1878-VI (з наступними змінами) «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1878- VI).

54. Так, згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1878-У1 державна реєстрація прав є обов'язковою.

55. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема - право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітуту); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном (п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1878-VI .

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав (п. 2 ч. 2 статті 9 Закону № 1878-VI).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; ) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, рішень судів, що набрали законної сили.

56. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою м. Слов’янськ, вулиця Сергіївська 10; складає 0,0816 га. Підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданий 12.01.2005; підстава внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 23.10.2017 (а.с.219 т.1).

57. Пунктами 27, 28 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 791 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 і від 18 серпня 2010 року № 749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073» встановлено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держземагенства на підставі, зокрема, рішення суду.

Скасування (поновлення) запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги, що засвідчується підписом посадової особи, та скріплюється печаткою територіального органу Держземагенства.

58. Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що наявні підстави для скасування державної реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 від 12.01.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_5 є власником земельної ділянки по вул. Сергіївський, 10, оскільки судом встановлена невідповідність площі земельної ділянки у розмірі 0,0472 га, яка була безоплатно передана їй в приватну власність відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4, площі земельної ділянки у розмірі 0,0816 га, яка зазначена на зворотній стороні державного акту (а.с.218 т.1), та якою фактично володіє та користується ОСОБА_5, чим порушується право користування позивачем земельною ділянкою №12 по Сергіївський, міста ОСОБА_7.

59. Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 31, 125, 152 ЗК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_7 міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданий ОСОБА_5, на підстав рішення виконкому ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 № 773/4, зареєстрований 12.01.2005 року ОСОБА_7 міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10516700025.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку № 10 по вул. Сергіївській в м. Слов’янську, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0816 га: дата державної реєстрації земельної ділянки: 12.01.2005, орган, що здійснював державну реєстрацію земельної ділянки: ОСОБА_7 міський відділ земельних ресурсів; номер запису про право власності: 23042059; реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1390391214141.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20.12.2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_12

Постанова № 85953812

Відкрити повний перегляд

Єдиний унікальний номер 243/8040/17 Номер провадження 22-ц/804/537/19

Єдиний унікальний номер №243/8040/17

Номер провадження 22-ц/804/537/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Азевича В.Б., Гапонова А.В.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, припинення права власності на земельну ділянку (суддя Мірошниченко Л.Є повний текст рішення складений 20 грудня 2018 року),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Слов`янської міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2000 року належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0440 га, яка належить Слов`янській міській раді Донецької області. Право користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 визначено рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19 грудня 1997 року № 63/9 про додатковий відвід земельної ділянки.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року та додатковим рішенням від 06 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданий ОСОБА_1 , на підстав рішення виконкому Слов`янської міської ради від 22.12.2004 № 773/4, зареєстрований 12.01.2005 року Слов`янським міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10516700025.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0816 га: дата державної реєстрації земельної ділянки: 12.01.2005, орган, що здійснював державну реєстрацію земельної ділянки: Слов`янський міський відділ земельних ресурсів; номер запису про право власності: 23042059; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1390391214141.

Розподілено між сторонами судові витрати.

Із вказаним рішенням суду не погодились ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що з рішенням суду першої інстанції не згодна, оскільки судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, що маються значення для правильного вирішення справи. Невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 , як і ОСОБА_2 є співвласником ? частки домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2009 року, а тому їй також належить право користування ? часткою земельної ділянки. Також вважає, що права ОСОБА_2 не порушені, оскільки фактично вона користується земельною ділянкою площею 399 кв.м, що значно перевищує 220 кв.м., на які вона має право.

Зазначає, те що ОСОБА_2 не довела, що порушені її права на земельну ділянку, а саме лише помилка у площі земельної ділянки у належному ОСОБА_1 . Державному акті на земельну ділянку не може бути підставою для скасування права власності на земельну ділянку, на якій знаходяться належні ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна.

Також відповідач вказує, що задовольняючи позов суд першої інстнації посилався на рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19.02.1997 року №63/9 «про вилучення і додатковий відвід земельної ділянки», яким було вилучено у ОСОБА_4 земельну зеленяку площею 64 кв.м по АДРЕСА_2 10 і передано цю ділянку ОСОБА_5 , у користуванні якого перебувала земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Проте ОСОБА_4 ніколи не була власницею будинку АДРЕСА_2 і ніколи не проживала у цьому будинку і не була прописана у ньому.

До того ж зазначає, що ст. 140 ЗК України передбачено підстави для припинення права власності на земельну ділянку, серед яких відсутня підстава скасування документа на землю у судовому порядку. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого врядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), одерження власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений ст.ст. 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпаним.

Також судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки мотивуючи своє судове рішення суд не зазначив, чому він застосував норми матеріального права та визнав аргументи позивача, а аргументи протилежної сторони відхилив.

Просила рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

Із вказаним рішенням суду також не погодилась ОСОБА_2 та через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вказує на те, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року є правильним та справедливим, по суті, однак не законним в частині деяких висновків суду викладених в рішенні.

В обґрунтування скарги зазначає, що факт встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0472 га або площею 0,0816 в натурі (на місцевості) та закріплення цих меж межовими знаками встановленого взірця не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи. Відповідно до наявної в матеріалах справи дослідженої під час судової експертизи технічній документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку АДРЕСА_2 (присадибна ділянка) в порушення вимог пункту 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України04 червня 1999 року за №354/3647, відсутні документи, що мали бути складені до винесення рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року №773/4.

Наголошує на тому, що відповідач Слов`янська міська рада взагалі не мала підстав для складання та видачі 12.01.2005 року ОСОБА_4 Державного акту серія ДН №105841 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0472 га.

Просив рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року змінити, шляхом виключення з пункту 42 мотивувальної частини рішення другий абазац.

Від Слов`янської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 в якому вони вказують, що погоджуються з позицією ОСОБА_4 викладеній в апеляційній скарзі, та просять скаргу задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надходив.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 та її адвокат Стуліков А.В. у судовому засіданні просили апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення та задовольнити їх апеляційну скаргу.

Від Слов`янської міської ради надійшла заява з проханням проводити розгляд справи без їх участі (т. 3 а.с. 39).

Головне управління Держгеокадастру у Донецької області до судового засіданні не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзивів та пояснень на апеляційні скарги не надходило.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Слов`янської міської ради від 15.04.1998 № 38-І-23 виконавчому комітету міської ради передані повноваження міської ради в частині вирішення питань регулювання земельних відносин на період ХХІІІ скликання (а.с. 142 т.2).

Рішенням Слов`янської міської ради від 29.05.2002 № 2-ІІІ-24 уповноваженим органом по земельним справам на території Слов`янської міської ради визначений виконавчий комітет міської ради (а.с. 143 т.2).).

На підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1989 року ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами у АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 557 кв.м. (а.с. 79-80 т. 2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19.02.1997 року №63/9 у ОСОБА_4 вилучена земельна ділянка площею 64 м2 по АДРЕСА_2 , залишивши їй у користування 567 кв.м.

Громадянину ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , додатково відведена земельна ділянка площею 64 м2, за рахунок вилученої у ОСОБА_4 земельна ділянки площею 64 м2 по АДРЕСА_2 ; загальна площа земельної ділянки доведена до 440 м2, яка затверджена як норма по АДРЕСА_1 . (а.с. 48 т.2).

27.06.2000 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала у Чебеньова 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Слов`янської міської Ради площею 440 м2. Право власності на зазначену частину житлового будинку зареєстровано за позивачем в КП «БТІ» 30.06.2000 року (а.с. 50 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 16.12.2003 року №753 із землекористування ОСОБА_7 вилучено земельну ділянку площею 83 кв.м, залишивши їй у користуванні 372 кв.м. по АДРЕСА_3 , згідно поданої заяви та відведено додатково ОСОБА_4 земельну ділянку площею 83 кв.м, за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що складе загальну площу 808 кв.м, передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 . Крім того, з пункту 3 зазначеного рішення вбачається, що міський відділ земельних ресурсів було зобов`язано відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 54 т.2).

Згідно копії архівної виписки №01-18/70 від 27.07.2012 рішенням Слов`янської міської ради від 22.12.2004, № 773/4, ОСОБА_4 передана безоплатно в приватну власність земельна ділянка площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 55 т.2).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року № 773/4, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 ; цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно плану меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, який є невідмінною частиною Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, площа земельної ділянки складає 0,0816 га (а.с. 52 т. 2).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2 ; складає 0,0816 га; підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841. Виданий 12.01.2005 (а.с. 53 т.2).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 440 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 у приватну власність позивачу ОСОБА_2 не передавалася. Згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області від 21.06.2016 вих. № 9-28-0.5-648/2-16, станом на 01.01.2013 за даними Держземкадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у власності ОСОБА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрований 12.01.2005 за № 0105146700025). Право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 24 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що в державному акті серії ДН № 105841 зареєстрованому 12.01.2005 за № 0105146700025 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 встановлено невідповідність площі земельної ділянки. За висновками проведеної по справі судової земельно – технічної експертизи зафіксовано накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , чим порушено межі та зменьшено площу земельної ділянки № НОМЕР_1 на 0,0041га відновідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, чим порушено право користування ділянкою АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_8 - позивача по справі. Тому рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_8 було задоволено.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо, оскільки він не в повній мірі відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України, встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У частині першій статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (частина друга статті 158 ЗК України).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1989 року ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами у АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 557 кв.м. (а.с. 79-80 т. 2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19.02.1997 року №63/9 у ОСОБА_4 вилучена земельна ділянка площею 64 м2 по АДРЕСА_2 , залишивши їй у користування 567 кв.м.

Громадянину ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , додатково відведена земельна ділянка площею 64 м2, за рахунок вилученої у ОСОБА_4 земельна ділянки площею 64 м2 по АДРЕСА_2 ; загальна площа земельної ділянки доведена до 440 м2, яка затверджена як норма по АДРЕСА_1 . (а.с. 48 т.2).

27.06.2000 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала у Чебеньова 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Слов`янської міської Ради площею 440 м2. Право власності на зазначену частину житлового будинку зареєстровано за позивачем в КП «БТІ» 30.06.2000 року (а.с. 50 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 16.12.2003 року №753 із землекористування ОСОБА_7 вилучено земельну ділянку площею 83 кв.м, залишивши їй у користуванні 372 кв.м. по АДРЕСА_3 , згідно поданої заяви та відведено додатково ОСОБА_4 земельну ділянку площею 83 кв.м, за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що складе загальну площу 808 кв.м, передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 . Крім того, з пункту 3 зазначеного рішення вбачається, що міський відділ земельних ресурсів було зобов`язано відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 54 т.2).

Згідно копії архівної виписки №01-18/70 від 27.07.2012 рішенням Слов`янської міської ради від 22.12.2004, № 773/4, ОСОБА_4 передана безоплатно в приватну власність земельна ділянка площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 55 т.2).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року № 773/4, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 ; цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно плану меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, який є невідмінною частиною Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, площа земельної ділянки складає 0,0816 га (а.с. 52 т. 2).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2 ; складає 0,0816 га; підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841. Виданий 12.01.2005 (а.с. 53 т.2).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 440 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 у приватну власність позивачу ОСОБА_2 не передавалася. Згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області від 21.06.2016 вих. № 9-28-0.5-648/2-16, станом на 01.01.2013 за даними Держземкадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у власності ОСОБА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрований 12.01.2005 за № 0105146700025). Право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 24 т.1).

Також апеляційним судом встановлено, що 15.05.2009 року на підставі договору купівлі – продажу частини будинку ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_9 ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівль та споруд під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов`янської міської ради (а.с. 51 Т.1). Зазначений договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.05.2009 року (а.с. 52 т. 1). Відтоді у домоволодіння АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці Слов`янської міської ради було два співвласника – ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яким належало ? частині будинку, який знаходився в їх спільній частковій власності.

Проведеною по справі судовою земельно – технічною експертизою №268/8 від 14.09.2018 року було зроблено наступні висновки:

1. Технічна документація на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_2 , розроблена для підготовки та прийняття рішень Виконавчого комітету Слов`янськоі міської ради від 16.12.2003 року №753 та від 22.12.2004 року №773/4 , а також порядок її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства Земельному кодексу [04] ст. 56 «Закону про землеустрій» [05] «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04.05.1999 року №43, зареєстрованої в Мінюсті 04.06.1999 року за №354/3647 [06]

2. Зафіксовані невідповідності Технічної документації на земельну ділянку № НОМЕР_2 та в Державном акті на право власності на землю, а саме:

- на титульному боці площа земельної ділянки становить 0,0472 га, яка принята згідно Рішення №773/4 виконкому Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року, «Передать безвозмездно для приватизації земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0472 га- ця площа вказана помилково.

На зворотному боці Державного акту в Плані зовнишних меж земельної ділянки «адягтрпний номер 1414100000:01:002:0076 площа земельної ділянки становить 0,0816 га.

Згідно Рішення Слов`янського міської Ради виконавчого комітету від 16.11.2003 р. №753 площа земельної ділянки, на яку повинен бути виданий Державний акт становить 0,0808 га.

В рішенні виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 16.12.2003 року №753 зазначена ОСОБА_7 на, як особа, що є користувачем земельної ділянки та надала заяву про вилучення частки земельної ділянки АДРЕСА_3 площею 83 кв.м.

ОСОБА_7 не мала документів, щої посвідчують її право на земельну ділянку АДРЕСА_3 , виходячи з цього письмова згода на вилучення частини земельної ділянки площею 83 кв.м не відповідає законодавчим актам, а саме «Закону про землеустрій» ст. 56.

Наданий акт погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_2 від 15.01.2004року не погожено ОСОБА_2 та померлою на той час ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Відновлення меж земельної ділянки в натурі та закрепления іх довгостроковими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією не виконувалось, так як має місце порушення меж, між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 НОМЕР_1 , так як на земельній ділянці, яка згідно правовстановлюючих документів відносіться до земельної ділянки № НОМЕР_1 збудовано навес та малоцінні споруди (детально в дослідженні).

3. Порушення землекористування земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_5 , та порушення меж між ціми земельними ділянками, згідно правовстановлюючих документів зафіксовано.

Фактична площа користування земельною ділянкою № НОМЕР_2 становить 0,0837 га Площа земельної ділянки № НОМЕР_2 , згідно Плана зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076 становить 0,0816га.

Площадь земельної ділянки № НОМЕР_1 , згідно правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі - продажу житлового будинку становить 440 кв.м. Фактичне користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 становить 0,0399га.

Зафіксовано накладання земельної ділянки № НОМЕР_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , порушення меж та зменшення площи земельної ділянки № НОМЕР_1 на 0,0041 га. відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилом частини другої статті 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частина четверта статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Так, розглядаючи справу, суд першої інстанції не дослідив у судовому засіданні та не дав оцінку такому доказу, що домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_4 по ? частині, проте відповідно до досліджених договорів купівлі – продажу ? частини будинку ОСОБА_2 купувала ? частину будинку на земельній ділянці 440 кв.м, що належить до Словянської міської ради, а ОСОБА_4 ? частину будинку на земельній ділянці Словянської міської ради без встановлення розміру земельної ділянки. Проте право власності або користування обома сторонами не зареєстровано, не визначено межи земельної ділянки та не вирішено питання про порядок користування спільною частковою власністю, а тому довод апеляційної скарги ОСОБА_4 заслуговує на увагу, оскільки фактично у Тутури є право володіння та користування лише ? частиною земельної ділянки, а саме в розмірі 220 кв.м. до того ж у ОСОБА_4 таке право також існує.

Апеляційний суд ставиться критично до висновків судової будівельно – технічної експертизи від 14.09.2018 року щодо встановлення зменшення земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 № 10, за рахунок земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 на 41 кв. м., оскільки самою експертизою встановлено, що згідно державного акту земельна ділянка № НОМЕР_2 становить 0,816 га, а фактично (відповідно до висновків експертизи) становить 0,0837 га, де різниця складає 0, 0021 га.

Так, виходячи з наведеного не можливо стверджувати, що зменшення земельної ділянки № НОМЕР_1 відбулося за рахунок збільшення земельної ділянки № НОМЕР_2 .

До того ж, як зазначено в експертному дослідженні (т. 2 а.с. 15) між домоволодіннями 10 та 12 відсутня огорожа, на земельній ділянці № АДРЕСА_2 розташований навіс та малоцінки (тимчасові споруди), розташовані на межі, що склалася між земельними ділянками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 до земельної ділянки № НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 13), а тому взагалі не доведено порушення меж земельних ділянок.

Доводи представника ОСОБА_12 – ОСОБА_3 про неузгодження меж земельної ділянки з ОСОБА_2 також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 3.13. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в справі № 580/168/16-ц.

Отже, сам по собі факт не узгодження меж земельних ділянок під час виготовлення одним із користувачів земельної ділянки технічної документації із землеустрою, за відсутності доказів порушення межі та площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні іншого землекористувача, не може бути достатньою підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на землю.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_12 не доведено факту порушення з боку відповідача ОСОБА_4 її права володіння земельною ділянкою АДРЕСА_1 в розмірі ? частки.

Рішення суду першої інстанції про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку підлягає скасуванню з відмовою у позові позивачу.

Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В.Халаджи

В.Б. Азевич

А.В. Гапонов

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2019 року.

Суддя О. В. Халаджи