ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 78377653

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ** **

УХВАЛА

**"30" листопада 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/728/17 **

** **

**Господарський суд Закарпатської області у складі **

**головуючого судді Васьковського О.В.,**

**розглянувши матеріали**

**За позовом **Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансКом”, м. Ужгород

**до відповідача 1 **Ужгородської міської ради, м. Ужгород

**до відповідача 2 **Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород** **

**про **стягнення з Ужгородської міської ради суми 651222 грн. 60 коп. заборгованості за надані послуги,

За участі секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.

**Представники:**

**від позивача — **ОСОБА\_1, директор товариства, ОСОБА\_2, адвокат, договір про надання юридичних послуг ТК № -1 від 03.08.2017 року

**від відповідача 1 – ** ОСОБА\_3 (дов. № 03-17/2 від 05.01.18р., дов. № 03-17/3 від 05.01.18р.)

**від відповідача 2 – ** ОСОБА\_3 (дов. № 03-17/2 від 05.01.18р., дов. № 03-17/3 від 05.01.18р.)

**СУТЬ СПОРУ: **стягнення суми 651222 грн. 60 коп. заборгованості за надані послуги доступу до системи відеоспостереження.

У судовому засіданні 30.11.18 за участі представників сторін судом розглянуто клопотання позивача №107 від 18.10.18 про колегіальний розгляд справи та встановлено наступне.

Позивач вказане клопотання вмотивовує тим, що відповідач не визнає позову, а також вказує на рідкісний характер справи у сфері інформаційних технологій, предмет спору, відсутність письмового договору та складність доведення позовних вимог, у зв’язку з чим, просить суд призначити колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2018 року у даній справі судом відмовлено у задоволенні даного клопотання через наступні мотиви. З матеріалів справи суд встановив, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги доступу до системи відеоспостереження. Зокрема, суд зазначив, що позивач у підтвердження надання зазначених послуг посилається у позовній заяві на договір про надання послуг №52 від 05.10.2016 року, згідно якого, ніби-то, надавалися послуги з доступу до системи відеоспостереження, сторонами якого є позивач та відповідач 2. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що вказана справа не є складною, відсутній великий обсяг доказів для дослідження, відсутній суспільний інтерес.

Однак, такий висновок суду, на думку позивача, є помилковим, а тому останній доводить необхідність колегіального розгляду даної справи. Зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на відсутність договору у формі єдиного документа між ним та відповідачами та на факт надання послуг у спрощений спосіб. Зазначену обставину: відсутність договору у формі єдиного документа, неодноразово визнавали і відповідачі. Тому, позивач вважає, що суд не визначився із характером спірних правовідносин та предметом спору у справі №907/728/17, а дійшов помилкових висновків про відсутній великий обсяг доказів, простоту справи, оскільки дана справа, крім іншого, становить суспільний інтерес, у підтвердження чого наведено інтернет-посилання .

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення суми 651222 грн. 60 коп. заборгованості за надані послуги доступу до системи відеоспостереження.

Частиною 1 ст.32 ГПК України встановлено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Частиною 1 ст.33 ГПК України визначено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Дані положення кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 10 вказаної статті передбачено, що якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено у відповідності з вимогами ст.ст.73-74, 76-79 ГПК України, що вказана справа є складною, у розумінні ст.33 ГПК України, як і не встановлено судом обставин віднесення даної справи до категорії, яка передбачає складність її розгляду, зумовлену характером спору, обставинами справи, наявністю великого обсягу доказів, які підлягають дослідженню, наявністю суспільного інтересу чи з інших підстав.

Подані заявником в якості обгрунтування суспільного резонансу справи посилання на матеріали (друковані та відео), розміщені в мережі інтернет, не є переконливими та достатніми для висновку про те, що спір є складним у розумінні статті 33 ГПКУ. Публікації ж про наявний між суб’єктами господарювання спір, висвітлення його обставин в засобах масової інформації носять інформативний характер та свідчить про гласність та відкритість інформації щодо справи. Слід наголосити, що спір є виключно господарсько-майновим та заявлений з метою стягнення саме на користь позивача, як суб’єкта господарювання, заявленої та оспорюваної грошової суми, яка за своїм змістом та призначенням можу бути лише його особистим прибутком.

Між тим, поняття категорії і складності справи, як і доводи, наведені стороною на підтвердження тих чи інших обставин,- в даному випадку, щодо підставності заяви про призначення колегіального розгляду справи - оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, в кожному окремому випадку. При цьому, положення статті 33 ГПК України передбачає саме право суду першої інстанції розглянути будь-яку справу колегіально, тобто така стаття не носить імперативний характер.

З огляду на наявний у справі господарський спір, в якому заявлено одну майнову вимогу, оцінивши наведені доводи позивача, судом не встановлено підстав для розгляду даної справи у колегіальному складі, відтак в задоволенні клопотання належить.

Керуючись** **ст. ст. 32, 33, 42, 46, 120, 121, 182, 183, 202, 222, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

** **

** ПОСТАНОВИВ:**

у задоволенні клопотання позивача про колегіальний розгляд справи відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Копію ухвали суду направити сторонам.

**Суддя О.В. Васьковський**

Рішення № 87244418

Відкрити повний перегляд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

20.01.2020 м. Ужгород Справа № 907/728/17

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТрансКом , м. Ужгород

до відповідача-1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

- Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (88008 м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13) (третя особа-1);

- управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції (88000 м. Ужгород, вул. О.Кошового, 2) (третя особа-2);

- відділ безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Закарпатській області (88000 м. Ужгород, вул. О.Кошового, 2) (третя особа-3);

- Ужгородський відділ поліції ГУНП в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 8а) (третя особа-4);

- комунальне підприємство «Ужгородпарквідео» Ужгородської міської ради (88000 м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3) (третя особа-5)

про стягнення з Ужгородської міської ради суми 651222,60 грн. заборгованості за надані послуги,

представники:

позивача - Пучкова А.Й., директор, Пересоляк О.С., адвокат

відповідачів-1,2 - Бандурин О.М., представник за довіреністю

третіх осіб- - не з`явилися

Ухвалою суду від 28.12.19 призначено на 20.01.20 судове засідання з повідомленням сторін з розгляду питання ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у даній справі.

Присутні у судовому засіданні представники позивача наполягають на стягненні з Ужгородської міської ради судових витрат позивача пов`язаних з розглядом даної справи судом, які складаються із сум сплаченого судового збору за подання позову у даній справі (9770,00 грн.) та витрат на правову допомогу (12000,00 грн.), посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Представник відповідача-1 присутня у судовому засіданні письмовими та усними поясненнями заперечує проти стягнення зазначених судових витрат, вважаючи такі вимоги не підтвердженими первинними документами.

Вивчивши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, заслухавши суд встановив наступне.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Ужгородської міської ради суми 651222,60 грн. заборгованості з оплати вартості послуг доступу до системи відеоспостереження м. Ужгорода наданих міській раді та за її клопотанням іншим органам.

У ході судового провадження у справі - 11.12.17 - позивач надав суду клопотання про ухвалення рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись на договір укладений з адвокатом Пересоляком О.С. про надання юридичних послуг від 3.08.17, акту здачі-приймання наданих послуг від 26.09.17, платіжні доручення №№ 3757,3778 від 20.11.17 та 5.12.17 на загальну суму 12000,00 грн.

Рішенням суду від 2.12.19 позов у даній справі задоволено повністю, стягнуто з Ужгородської міської ради на користь позивача зазначену суму 651222,60 грн. Разом з тим, за результатами вирішення спору судом не вирішено питання розподілу судових витрат.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно ст. 129 ГПК України покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, вирішуючи питання ухвалення додаткового рішення у даній справі виходить з того, що матеріалами справи доведено сплату позивачем за розгляд позову у даній справі до державного бюджету судового збору на сумі 9770,00 грн. (платіжні доручення №№ 3653, 3690 відповідно від 4.09.17, 3.10.17), який за наведеними вище приписами процесуального закону належить відшкодувати позивачеві за рахунок відповідача у справі, позов до якого задоволено.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд виходить з того, матеріалами справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу на суму 12000 грн. пов`язані з розглядом даної справи, доведені належним чином, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом Пересоляком О.С. роботами (підготовка позовних матеріалів, аналіз відповідної судової практики, підготовка та подання вимоги про стягнення боргу, подання адвокатських запитів, консультування замовника з юридичних питань), які прийняті позивачем за актом здачі-приймання та оплачені останнім. За таких фактичних обставин та за змістом вищенаведених норм процесуального закону на відповідача належить покласти відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи.

Заперечення відповідача проти стягнення зазначених судових витрат з посиланням на відсутність первинних документів на підтвердження їх здійснення позивачем спростовані матеріалами справи, тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі у відшкодування судових витрат належить сума 21770,00 грн., включаючи відшкодування сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 123-129, 236-238, 240, 242, 244 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

Стягнути з Ужгородської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом", м. Ужгород у відшкодування судових витрат 21770,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 30.01.20

Суддя Ушак І.Г.