ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 78311957

Озвучення тимчасово недоступне

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2018 року м.Дніпро Справа № 908/803/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач)

суддів: Кузнецов В.О., Чередко А.Є.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги №2611-04 від 26.11.2018 р., адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №9747 від 20.11.2018 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2018р. (повний текст підписано 13.08.2018р.) №908/803/18 (суддя Горохов І.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Експотрейд Компані”, м.Харків

до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м.Запоріжжя

простягнення 1000291,69грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю “Експотрейд Компані” звернувся до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” із позовом про стягнення коштів у розмірі 1 000 291,69 грн., з яких: 880 000,00 грн. основний борг, 30 417,17 грн. пеня, 18 154,52 грн. 3% річних, 71 720,00 грн. інфляційні витрати.

31.07.2018 ТОВ "Експотрейд Компані" уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 904 078,58грн., з яких: 780 000,00 грн. основного боргу, 29 755,07 грн. пені, 20 688,49 грн. 3% річних, 73 635,02 грн. інфляційні нарахування.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2018 у справі № 908/803/18 позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд Компані" суму основного боргу за поставлений товар за договором поставки № 160128 від 15.04.2016 в розмірі 780 000,00 грн. (сімсот вісімдесят тисяч гривен 00 коп.), суму пені в розмірі 29 755,06 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот п’ятдесят п’ять гривен 06 коп.), 3% річних в розмірі 20 688,49 грн. (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривен 49 коп.), суму інфляційних втрат в розмірі 66 595,02 грн. (шістдесят шість тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять гривен 02 коп.), судовий збір в розмірі 13 455,58 грн. (тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять гривен 58 коп.).

У задоволені позову в частині стягнення пені в розмірі 0,01 (однієї) копійки та суми інфляційних втрат в розмірі 7040,00 грн. відмовлено.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Приватне акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абзац 1.2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Позово задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, ідентифікаційний код 01056273, р/р 2600600062602 в Запорізькому відділенні ПАТ АБ "Експрес-Банк" м. Запоріжжя, МФО 322959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд Компані" (61001, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7, ідентифікаційний код 38476377, р/р 26003500052166 в ПАТ "Креді ОСОБА_3", МФО 300614) суму основного боргу за поставлений товар за договором поставки № 160128 від 15.04.2016 в розмірі 780 000,00 грн., суму пені в розмірі 102,47 грн., 3% річних в розмірі 3148,77 грн., судовий збір в розмірі 11730,42 грн. В іншій частині позову відмовити».

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповним з»ясуванням всіх обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, недоведені обставини, що мають значення для справи , які суд визнав встановленими, має місце невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду Запорізької області, обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що умовами договору передбачений строк оплати з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару, тому суд неправильно визначив дату початку прострочення виконання грошового зобов»язання з оплати, який необхідно відліковувати саме з 7 денного строку від дати підписання актів, які були отримані відповідачем 08.12.2017 року, тобто, з 15.12.2017 року.

З огляду на вищезазначену дату, строк виконання зобов»язання, який спливає через 90 банківських днів, настав 27.04.2018 року, а тому суд першої інстанції безпідставно нарахував інфляційні за період з липня 2017 року по травень 2018 року, 3% річних за період з 10.06.2017 року по 27.04.2018 року, та пеню за період з 10.06.2017 року по 27.04.2018 року.

Апелянт вважає, що суду надані докази про повторне направлення позивачем актів приймання передачі товару на адресу відповідача, проте вже листом за допомогою поштової служби ПАТ «Укрпошта».

У цей же час в матеріалах справи відсутні докази направлення актів приймання передачі товару відповідачу під час поставки товару, тобто твердження суду та позивача про повторне направлення актів приймання передачі не підтверджено доказами у справі.

Відповідач погоджується, що йому буду направлені акти, але не повторно, а лише один раз листом №72 від 01.12.2016, які отримані відповідачем 08.12.2017.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2018р. (повний текст підписано 13.08.2018р.) №908/803/18 (суддя Горохов І.С.).

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи №908/803/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Експотрейд Компані”, м.Харків до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м.Запоріжжя про стягнення 1000291,69грн., з Донецького апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2018 для розгляду справи №908/803/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Березкіна О.В. (доповідач), суддів: Кузнецов В.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнята до свого провадження справа №908/803/18 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” на рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2018р. (повний текст підписано 13.08.2018р.) №908/803/18 (суддя Горохов І.С.), розгляд справи розпочато спочатку та призначено до розгляду 29.11.2018 рік.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Експотрейд Компані” просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду змінити в частині стягнутих сум інфляційних, 3% річних та пені з урахуванням зазначеного ним періоду початку прострочки.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

29.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши виступи представників особисто у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" (замовник, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Експортрейд Компані" (постачальник, позивач у справі) 15.04.2016 уклали договір поставки №160128 (надалі – договір)

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується у 2016 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікації (ях) – додатку (ах) до цього договору, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації (ій) – додатку (ів) до цього договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить: 880 000,00грн., у тому числі ПДВ 20% 146 666,67 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації (ях) – додатку(ах) до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором ОСОБА_1 приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

В ОСОБА_1 приймання-передачі товару за цим Договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата Договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. ОСОБА_4 приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками Сторін за Договором, у разі якщо ОСОБА_1 приймання - передачі товару не скріплений печатками Сторін за Договором, він вважається не підписаний.

Згідно з п 4.3. договору до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару.

Право власності на товар, зазначений у Специфікації (ях) – додатку (ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.8 договору сторонами узгоджено, що прийоми товару здійснюється при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87.

Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 5.12 договору).

Пунктом 6.1.3 договору встановлено, що замовник зобов’язаний підписати та скріпити печаткою зі сторони замовника отримані від постачальника ОСОБА_1 приймання-передачі товару, які оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 цього договору, на протязі семи днів після їх отримання.

Пунктом 6.3.4 договору сторонами визначено, що постачальник зобов’язаний на протязі дії договору направляти замовнику для підписання ОСОБА_1 приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 цього договору, підписані та скріплені печаткою зі сторони постачальника.

Відповідно до умов договору сторонами узгоджена та підписана Специфікація №1 до договору, відповідно до якої постачальник зобов’язаний поставити замовнику корпус букси ВЛ80 (код товару 30.20.4) в кількості 20 штук загальною вартістю 880 000,00грн.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2016 до договору сторони пункти 1.1 та 10.1 виклали в новій редакції, а саме: "пункт 1.1 Постачальник зобов'язується у 2016-2017 роках поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікації (ях) – додатку(ах) до цього договору, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору".

"пункт 10.1 Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2017, але у будь якому разі до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором".

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже його умови є чинними на момент розгляду даного спору судом.

Із матеріалів справи вбачається, що постачальник згідно видаткової накладної № 2 від 27.01.2016, здійснив поставку товару замовнику на загальну суму 440 000,00 грн., а також згідно видаткової накладної №15 від 20.06.2016 на загальну суму 440 000,00 грн.

Про факт отримання відповідачем товару на загальну суму 880 000,00 грн. свідчать підписи представника замовника на видаткових накладних та довіреності №1643 від 27.01.2017, №1084 від 20.06.2017 на ім'я ОСОБА_5, товарно-транспортні накладні №1 від 26.01.2017 та №1 від 20.06.2017, які також містять підпис ОСОБА_5

Відповідач доказів невідповідності товару умовам договору по кількості, якості тощо суду не надав, факт отримання товару на загальну суму 880 000,00 грн. не спростував.

Як зазначив позивач разом з поставкою товару він передав відповідачу оригінали рахунків на оплату № 3 від 27.01.2017 на суму 440 000,00 грн. та № 11 від 20.06.2017 на суму 440 000,00 грн. та ОСОБА_1 приймання-передачі товару № 1 від 27.01.2017 та № 2 від 20.06.2017.

Відповідач зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару здійснив частково в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7911 від 10.07.2017 та № 6539 від 30.05.2018, чим порушив умови договору. У зв’язку з чим, сума боргу на поставлений товар склала 780 000,00 грн.

У зв’язку з неповною сплатою відповідачем вартості отриманого товару, позивач, з метою досудового врегулювання спору, спрямував на адресу відповідача претензію № 8 від 25.12.2017р. з вимогою виконати зобов’язання за договором поставки № 160128 та перерахувати суму боргу. Крім того, позивач вимагав від відповідача сплатити штрафні та компенсаційні санкції.

Претензія отримана відповідачем 02.01.2018р, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором, наявність заборгованості, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Звертаючись до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” із позовом ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.07.2018 ) про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 904 078,58грн., з яких: 780 000,00 грн. основного боргу, 29 755,07 грн. пені, 20 688,49 грн. 3% річних, 73 635,02 грн. інфляційні нарахування, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Експотрейд Компані”, посилався на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №160128 від 15.04.2016 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого заборгованість за поставлений товар склала 780 000,00 грн, що також є підставою для стягнення пені у розмірі 29 755,07 грн., 3% річних у розмірі 20 688,49 грн. за період з 10.06.2017 по 20.06.2018 та інфляційні втрати у розмірі 73 635,02 грн. за період з червня 2017 по травень 2018.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 162 Господарського процесуального кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів повної оплати отриманого товарору в рамках договору поставки №160128 від 15.04.2016, а тому сума основного боргу в розмірі 780 000,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, оскільки відповідач порушив строки оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції визнав обгрунтованими та задовольнив вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 29 755,06 грн. за період прострочення з 10.06.2017 по 28.04.2018,

20 688,49 грн. 3% річних за період прострочення з 10.06.2017 по 28.04.2018 та інфляційних втрат в розмірі 66 595,02 грн. за період з липня 2017 по травень 2018, відмовивши позивачу в частині стягнення 7040,00 грн. інфляційних, оскільки період, за який розраховано вказану суму, взято за 10.06.2017-10.07.2017, тоді як повинен братися індекс інфляції за повний місяць починаючи з липня 2017 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини сторін врегульовані договором № 160128 від 15.04.2016, який за змістом закріплених у ньому прав та обов’язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник згідно видаткової накладної № 2 від 27.01.2016, здійснив поставку товару замовнику на загальну суму 440 000,00 грн., а також згідно видаткової накладної №15 від 20.06.2016 на загальну суму 440 000,00 грн.

Про факт отримання відповідачем товару на загальну суму 880 000,00 грн. свідчать підписи представника замовника на видаткових накладних та довіреності №1643 від 27.01.2017, №1084 від 20.06.2017 на ім'я ОСОБА_5, товарно-транспортні накладні №1 від 26.01.2017 та №1 від 20.06.2017, які також містять підпис ОСОБА_5

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у порушення умов договору та вимог діючого законодавства, відповідач зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару здійснив частково в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7911 від 10.07.2017 та № 6539 від 30.05.2018, у зв’язку з чим, сума боргу на поставлений товар склала 780 000,00 грн., і господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення суми боргу з відповідача на користь позивача.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкції повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами п. 7.2.1 договору встановлено, що за порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Пунктом 4.2 договору узгоджено, що оплата здійснюється замовником протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами ОСОБА_1 приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Оскільки відповідач отримав товар згідно видаткової накладної № 2 - 27.01.2016, то строк оплати настав 09.06.2017 року, згідно видаткової накладної № 15 - 20.06.2017 року, то строк оплати настав 27.10.2017 року, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені у відповідності до п. 7.2.1 Договору в розмірі 29 755,06 грн. за період прострочення з 10.06.2017 по 28.04.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлення судом факту прострочки відповідачем виконання грошового зобов»язання, то суд першої інстанції обгрунтовано визнав правильним розрахунок позивача та стягнув з відповідача 20 688,49 грн. 3% річних за період прострочення з 10.06.2017 по 28.04.2018 та здійснив перерахунок інфляційних, визначивши їх в розмірі 66 595,02 грн. за період з липня 2017 по травень 2018, та відмовив в частині стягнення 7040,00 грн. інфляційних втрат, оскільки період за який розраховано вказану суму, взято за 10.06.2017-10.07.2017, тоді як повинен братися індекс інфляції за повний місяць починаючи з липня 2017 року.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визначив розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про неправильне визначення судом першої інстанції дати строку оплати товару, яка, на думку апелянта, підлягає обчисленню саме з 7 денного строку від дати підписання актів, які були отримані відповідачем 08.12.2017 року, тобто, з 15.12.2017 року, тобто, не з дати отримання товару, а з моменту підписання акту приймання-передачі товару, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити

товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, дійсно, відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором ОСОБА_1 приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Разом з цим, згідно з п. 4.3 договору до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Пункт 5.3 Договору передбачає, що «Представник Замовника при прийнятті товару зобов’язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару.»

Відповідно до пункту 5.5 договору сторони узгодили, що право власності на товар, зазначений у Специфікації (ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.

Жодних зауважень чи претензій щодо факту поставки, кількості, асортименту, якості, строків поставки товару від Відповідача не надходило. Товар був прийнятий Відповідачем без зауважень та виписані довіреності на його отримання уповноваженим представником Відповідача № 1643 від 27.01.2017р. та № 1084 від 20.06.2017р.

Як встановлено судом першої інстанції, і не заперечувалось сторонами, документи, зазначені в п. 4.3 Договору, Позивач передав Відповідачу одночасно з поставкою товару. Будь-яких зауважень з боку Відповідача щодо відсутності або не повної передачі товаросупровідних документів не надходило, що свідчить про належне виконання умов п. 5.8 Договору. Видаткова накладна підписана уповноваженим представником Відповідача без зауважень.

Згідно з п. 5.12 Договору підтвердженням одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за Договором прийнятий Відповідачем без зауважень щодо кількості та якості, у зв’язку з чим на підставі п. 5.5 договору право власності на товар перейшло до покупця в момент підписання видаткової накладної, тобто за видатковою накладною №2 - « 27» січня 2016 р. і за видатковою накладною №15 від « 20» червня 2016 р.

Колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі товару це докумень, який за змістом підтверджує факт передачі товару від постачальника до покупця, і тому фактично презюмується, що такий акт передається покупцю в момент передачі товару, і його підписання і повернення постачальнику залежить виключно від добросовісності покупця.

Оскільки відповідачем не оспорювався факт отримання товару в момент підписання видаткової накладної, не оспорювався факт отримання оригіналу рахунку на оплату товару, що разом із підписанням атку приймання-передачі отриманого товару є відліковою датою для обрахування 90 банківських днів для оплати, з урахуванням того, що товар за Договором прийнятий Відповідачем без зауважень щодо кількості та якості, колегія суддів вважає, що саме з цієї дати необхідно обраховувати строк виконання зобов»язання, а не з дати отримання направлених позивачем вдруге актів приймання-передачі.

До того ж суд зауважує, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи, що у разі виявлення будь-яких зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, обов'язок складання актів приймання-передачі товару покладається на відповідача, та відсутність зазначених зауважень з боку відповідача в момент прийняття товару, строк оплати поставленої продукції за договором (90 банківських днів) слід обраховувати з першого банківського дня після підписання замовником видаткової накладної.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати отриманого товару, внаслідок не направлення позивачем ОСОБА_4 приймання-передачі товару, як передбачено у п. 6.3.4 договору, спростовані вищевикладеними обставинами та наданими суду доказами належного виконання постачальником зобов’язань за договором, які полягають у передачі замовнику як якісного товару (визначеного в Специфікації №1) так і повного пакету супровідних документів.

Затягування з підписанням та належним оформленням актів приймання-передачі товару, свідчить про неналежне виконання умов договору та про наявність зловживань в діях відповідача з виконання взятих на себе договірних зобов’язань.

До того ж дії відповідача про часткову оплату отриманого товару підтверджують про наявність правових підстав (настання строку) для оплати отриманого товару.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до п.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м.Запоріжжя – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2018р. (повний текст підписано 13.08.2018р.) №908/803/18 (суддя Горохов І.С.) – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 05.12.2018року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є.Чередко