**ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**
**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
08 листопада 2018 року
Львів
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Макарика В.Я.
суддів – Глушка І.В., Коваля Р.Й.
за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відмову у забезпеченні позову від 13 серпня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА\_1, м. Івано-Франківськ) у справі №0940/1429/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
09 серпня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради в якому просило визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради в частині не внесення змін до проекту містобудівного документу «Внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста» про відесення земельної ділянки, яка належить на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Розвально-відпочинковий центр «Гаразд» кадастровий номер 2610100000:24:001:00078 площею 4 га зі сторони вул. ОСОБА\_2 до території громадської забудови. Зобов’язати Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради привести проект «Внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста» в частині земельної ділянки, яка надана для будівництва роважально-відпочинкового центру, кадастровий номер 2610100000:24:001:00078 площею 4,0000 га по вул. Південний бульвар у відповідність до цільового та функціонального призначення шляхом віднесення даної території до території громадської забудови.
Разом з адміністративним позовом товариством з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради та будь-яким іншим виконавчим органам (структурним підрозділам) Івано-Франківської міської ради подавати, виносити на сесію Івано-Франківської міської ради для затвердження проект «Внесення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста», розроблений ДП УДНДІПМ «Дніпромісто» імені ОСОБА\_3 на замовлення Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради за рішенням сесії міської ради №70-11 від 15.03.2017р. «Про вненсення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме заборонити Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради та будь-яким іншим виконавчим органам (структурним підрозділам) Івано-Франківської міської ради подавати на затвердження проект «Внесення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста», розроблений ДП УДНДІПМ «Дніпромісто» імені ОСОБА\_3 на замовлення Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради за рішенням сесії міської ради №70-11 від 15.03.2017р. «Про вненсення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що не вжиття судом негайних заходів забезпечення позову може призвести до того, що ще до закінчення розгляду цієї справи у суді першої інстанції, Івано-Франківською міською радою (Орендодавцем) може бути змінено цільове призначення земельної ділянки площею 4,000 га, яка була передана Івано-Франківською міською радою позивачу (Орендарю) в оренду під забудову, а саме під будівництво розважально-відпочинкового центру, і для захисту та відновлення своїх прав позивач буде змушений подавати додатково нові позови про відновлення початкового правового статусу щодо вказаної земельної ділянки, яка у проекті «Внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста» з функціональним призначенням віднесана до земель зелених насаджень загального користування.
Отже існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення та набрання законної сили рішення в даній адміністративній справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову: забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки апелянта, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що із такої не убачається підставності вжиття заходів забезпечення позову, а лише є наявними покликання позивача на бездіяльність Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради з підстав неврахування та невиконання як замовником розроблення проекту «Внесення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста». Також заявником не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів зацікавленої сторони, або вказувати на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення у зв’язку з цим прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду.
Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про неправильність відмови суду в задоволенні заяви про забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.ст.150, 154 КАС України.
Наведений висновок обґрунтовується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1\) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2\) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов’язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Також при розгляді заяви (клопотання) про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
\- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
\- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
\- наявності зв’язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
\- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
\- необхідності у зв’язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд вирішує лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не розглядає матеріально-правові вимоги та заперечення учасників справи, а також не визначає наперед результат розгляду справи по суті.
Як слідує із змісту заявленого позову, предметом розглядуваного спору є, зокрема, визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради привести проект «Внесення змін до Генерального плану міста Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста» в частині земельної ділянки, яка надана для будівництва роважально-відпочинкового центру, кадастровий номер 2610100000:24:001:00078 площею 4,0000 га по вул. Південний бульвар у відповідність до цільового та функціонального призначення шляхом віднесення даної території до території громадської забудови.
Підставою подання даного позову є прийняття Івано-Франківською міською радою рішення №70-11 від 15.03.2017 Про внесення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико- архітектурним опорним планом міста, яким вирішено: розробити зміни до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста; Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради в установленому порядку виступити замовником розроблення містобудівної документації, зазначеної у п. 1 цього рішення; виконавчому комітету міської ради у разі необхідності створити погоджувальну комісію для узгодження спірних питань пропозицій громадськості.
Аналіз поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та матеріалів справи свідчить про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» обґрунтовує свої вимоги очевидними ознаками зміни цільового призначення земельної ділянки площею 4,000 га, яка була передана Івано-Франківською міською радою позивачу (Орендарю) в оренду під забудову, а саме під будівництво розважально-відпочинкового центру.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Іншими словами, у розглядуваному випадку необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту прав позивача. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.
Таким чином, за наведених обставин, апеляційний суд враховує як визначальні під час розгляду заяви про забезпечення позову; питання очевидності ознак бездіяльності суб'єкта владних повноважень є спірним, відтак йому буде надана оцінка судом під час розгляду справи по суті.
У справі “Беєлер проти Італії” Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09.01.2007р. у справі “Інтерсплав” проти України” Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати “справедливий баланс” між інтересами особи і суспільства.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні “Рисовський проти України” зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб” (п.70).
Принцип “належного урядування”, як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення “Москаль проти Польщі”). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. mutatis mutandis, рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються .
Таким чином, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів вважає заяву про забезпечення позову такою, що підлягає до частковому задоволенню в межах позовних вимог, які стосуються інтересів позивача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про підставність та обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №0940/1429/18 - скасувати.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради та будь-яким іншим виконавчим органам (структурним підрозділам) Івано-Франківської міської ради подавати на затвердження проект містобудівного документу «Внесення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста» розроблений ДП УДНДІПМ «Дніпромісто» імені ОСОБА\_3 на замовлення Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради за рішенням сесії міської ради №70-11 від 15.03.2017 року «Про внесення змін до генерального плану м. Івано-Франківська суміщеного з історико-архітектурним опорним планом міста в частині, що стосується орендованої позивачем ТОВ «РВЦ «Гаразд» земельної ділянки площею 4,000 га зі сторони вул. Р. Гурина відповідний кадастровий номер до набрання законної сили рішення у справі №0940/1429/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
 
ОСОБА\_4
судді
 
ОСОБА\_5
 
 
ОСОБА\_6
Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2018 року.