13.11.18
22-ц/812/247/18
Справа номер 490/6993/17
Провадження номер 22-ц/812/247/18 Головуючий суду першої інстанції - Черенкова Н.П.
Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
П О С Т А Н О В А
І МЕ Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2018 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_4, на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 вересня 2018 року, постановлену під головуванням судді Черенкової Н.П. в приміщенні суду в м.Миколаєві, за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2017 року ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який у подальшому уточнювали та обґрунтовували наступним.
Позивач ОСОБА_8 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, а позивач ОСОБА_3 - власником квартир АДРЕСА_2
Відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_7 - орендарем вказаної квартири з 01 липня 2016 року до 01 липня 2017 року, яку використовував як майстерню з ремонту та обслуговування кавомашин.
09 червня 2017 року внаслідок ймовірного порушення правил пожежної безпеки в квартирі НОМЕР_1 виникла пожежа, в результаті якої вищезазначене майно позивачів зазнало пошкоджень.
Згідно з висновком експертного дослідження позивачу ОСОБА_8 було спричинено шкоду на суму 548 359 грн., а позивачу ОСОБА_3 - на суму 646474 грн.
Посилаючись на те, що діями відповідачів їм завдано майнову та моральну шкоду, позивачі просили стягнути в солідарному порядку на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 548 359 грн. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн., а на користь ОСОБА_3 - майнову шкоду в сумі 646474 грн. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн. Крім того, позивачі просили стягнути з відповідачів судові витрати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_8 померла.
У зв'язку з цим позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 подав до суду клопотання про роз'єднання позовів, виділення його позову в окреме провадження та зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_8 у зв'язку із смертю до залучення її правонаступників.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 вересня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні його клопотання про роз'єднання позовів. Провадження у справі зупинено до 01 березня 2019 року до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_8 у зв'язку з її смертю.
Ухвала мотивована тим, що позовні вимоги стосуються одного і того ж предмета спору, їх сумісний розгляд є таким, що відповідає виясненню всіх обставин справи, а роз'єднання позовів ускладнить вирішення справи. Беззаперечних підстав для роз'єднання позовів суд не побачив. Оскільки один з позивачів помер, враховуючи неможливість розгляду позовів окремо, суд вважав обґрунтованим зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_3 до залучення у справі правонаступників.
Не погодившись із такою ухвалою суду в частині відмови у задоволенні клопотання про роз'єднання позовів та зупинення провадження у справі до березня 2019 року, ОСОБА_3 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року апеляційне провадження відкрито в частині оскарження ухвали районного суду щодо зупинення провадження у справі.
Апеляційну скаргу в іншій частині оскарження повернуто заявнику.
Обґрунтовуючи скаргу, позивач ОСОБА_3 зазначав, що зупинення провадження у справі щодо його позовних вимог є незаконним, тому що заявлені ним вимоги не стосуються правонаступництва. Вважав, що суд мав зупинити провадження у справі лише щодо позовних вимог ОСОБА_8, а в частині заявлених ним вимог суд повинен був розглядати їх та ухвалити відповідне рішення по суті позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачами було заявлено позов про стягнення на їх користь майнової та моральної шкоди, спричинених внаслідок пошкодження будинку позивача ОСОБА_8, розташованого по АДРЕСА_2, належних позивачу ОСОБА_3
При заявлені ними окремих позовів вони могли бути розглянуті судом, оскільки не існує перешкод їх окремого розгляду, тому що йде мова про різне майно і різних власників. Об'єднуючим є тільки факт спричинення майну пошкодження пожежею, яка сталася у квартирі відповідача ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.308).
Чи зареєстрована спадкова справа після її смерті станом на день постановлення ухвали з матеріалів справи не вбачається.
Згідно з п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Зупинення провадження у справі обумовлюється неможливістю розгляду справи без учас ті всіх учасників процесу.
Частини 1, 6 статті 188 ЦПК України передбачають, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Основні положення Цивільного процесуального кодексу України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а розгляд такого звернення має відбутись в розумні строки. Одним із завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ (ч.1, п.10 ч.3 ст.2, ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно з ст.210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України, якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.
У матеріалах справи таке заперечення відсутнє.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі до вступу правонаступників стосовно самостійних позовних вимог ОСОБА_3, оскільки для їх вирішення відсутні процесуальні перешкоди.
Згідно з п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду в частині зупинення провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_3 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 379, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, задовольнити частково.
Ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 вересня 2018 року в частині зупинення провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди скасувати, а справу повернути до суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді С.Ю. Колосовський
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 13 листопада 2018 року.
Ухвала № 69539783
Справа №490/6993/17 17.10.2017 17.10.2017 17.10.2017
Справа №490/6993/17 Головуючий першої інстанції Черенкова Н.П.
Провадження №22-ц/784/2200/17 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Ухвала
Іменем України
17 жовтня 2017 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,
з секретарем судового засідання Шагай О.А.,
за участі: позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2017 року, постановлену за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_7.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
На підставі свідоцтва про право власності від 05 травня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_2
На підставі договору купівлі-продажу №2/689, зареєстрованого Універсальною біржею «Рона» 13 грудня 2002 року, нотаріально посвідченого договору дарування від 14 липня 2010 року, реєстраційний номер №260 та нотаріально посвідченого договору дарування від 14 липня 2010 року, реєстраційний номер №262, позивач ОСОБА_2 є відповідно власником квартир АДРЕСА_3
Відповідач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 Вказана квартира відповідно до договору оренди нерухомого майна від 01 липня 2016 року передана у тимчасове користування відповідачу ОСОБА_7 Строк дії договору становив до 01 липня 2017 року включно.
09 червня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 сталася пожежа. Ймовірна причина пожежі - порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроприладів, необережне поводження з вогнем під час паління.
В наслідок пожежі вищезазначене нерухоме майно позивачів зазнало пошкоджень.
Відповідно до висновку експертного дослідження №120-875 від 28 липня 2017 року вартість завданих матеріальних збитків, завданих в результаті пожежі квартири АДРЕСА_4 становить 137 759 грн., квартири №30 - 196 464 грн., квартири №31 - 275 650 грн., частини житлового будинку, позначеного на плані літ «Д» та розташованого за вищевказаною адресою - 452 935 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивачі просилили стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 452 935 грн. та на користь ОСОБА_2 - 609 873 грн. матеріальних збитків, що заподіяні останнім внаслідок пожежі.
Крім того, позивачі вважали, що внаслідок пожежі їм також завдано душевні страждання та просили стягнути на їх користь з відповідачів в солідарному порядку по 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за даним позовом та справу призначено до судового розгляду (а.с.1).
13 вересня 2017 року ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- нежитлові будівлі літ.А-1 площею 20.2 кв.м., літ. Б площею 7.6 кв.м., літ. В площею 409.9 кв.м., літ.Т площею 772.8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5
- 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_6
-1/2 частку квартири АДРЕСА_7
- 1/4 частку будинку АДРЕСА_8 якими володіє на праві приватної власності ОСОБА_7
Також, в порядку забезпечення позову, просила накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_9 яким володіє на праві приватної власності ОСОБА_5 та заборонити відносно вищевказаного нерухомого майна здійснення будь-яких угод, пов'язаних з їх відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування і т.п.).
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2017 року у задоволені заяви ОСОБА_3 відмовлено (а.с.22).
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву в повному обсязі.
Апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені заяви районний суд вважав, що належним чином обґрунтованих доводів та доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача ОСОБА_3 до ухвалення рішення у цивільній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем не підтверджено і судом не встановлено. До того ж, суд першої інстанції вважав заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підтверджує співмірність вартості майна, яким позивач бажає забезпечити позов, тим вимогам, які ним заявлені.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з таким висновком суду.
Як зазначено в п.4 Рішення Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року №4-рп/2011 «У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України», інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
Колегія суддів бере до уваги, що за змістом ст.ст.151-154 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову.
Надаючи судове тлумачення названим нормам, Пленум Верховного Суду України в пунктах 1-4 своєї постанови за №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначив, що під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання норм чинного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, у разі необхідності, на будь-якій стадії розгляду справи, за умови, що невжиття заходів забезпечення утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, може забезпечити позов, застосувавши один або декілька видів забезпечення, у тому числі і накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
За змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, де повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, у разі необхідності суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Як убачається із матеріалів, які надійшли на розгляд до апеляційної інстанції, позивачем ОСОБА_3 заявлена вимога майнового характеру, яку вона бажає забезпечити за рахунок належного відповідачам на праві власності нерухомого майна.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач ОСОБА_3 посилалася на можливість та загрозу з боку відповідачів здійснити відчуження належного їм нерухомого майна, що зробить в подальшому неможливим виконання судового рішення або призведе до затягування вирішення справи по суті.
За такого, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_3 заяви про забезпечення позову є помилковим, а посилання на відсутність підтвердження вартості належного відповідачам майна, що робить неможливим забезпечення вимог майнового характеру, є необґрунтованим.
В зв'язку з порушенням судом норм процесуального закону, та відсутністю достовірних даних щодо належності відповідачам ОСОБА_5 і ОСОБА_7 зазначеного позивачем ОСОБА_3 майна, яке можна перевірити за допомогою державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і у відповідності до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з направлення питання про забезпечення позову на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2017 року - скасувати, а питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_3 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: О.І. Галущенко
П.П. Лисенко