22-ц/804/336/18
Категорія 50
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„01” листопада 2018 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 264/1739/18
Номер провадження 22-ц/804/336/18
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Пономарьової О.М.,Попової С.А.
за участю секретаря: Єфремової О.В.
учасники справи :
заявник – ОСОБА_1
заінтересована особа –ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 Юрійовичана ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 серпня 2018 року головуючого судді Кузнецова Д.В. із складанням повного тексту судового рішення 13 серпня 2018 року по цивільній справі про перегляд судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за нововиявленими обставинами,-
В С Т А Н О В И В :
20 квітня 2018 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи утримання з 03 квітня 2018 року.
29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим,що судом при видачі наказу не був врахований той факт, що шлюб між сторонами на даний час не розірвано, діти мешкають окремо від батька за ініціативою дружини та без його згоди. ОСОБА_2 перешкоджає йому у здійсненні батьківських обов*язків.Він в повному обсязі добровільно виконує батьківські обов*язки та утримує своїх дітей,що підтверджується товарними чеками. Водночас дружина не виконує своїх батьківських обов*язків , не піклується належним чином за дітьми, не приділяє достатньо часу їх здоров*ю,що є підставою для скасування судового наказу.
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 серпня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за нововиявленими обставинами-відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні ст. 423 ЦПК України.
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 вересня 2018 року виправлено описку допущено в ухвалі суду від 10 серпня із вірним зазначенням дати звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд судового наказу 29 травня 2018 року та зазначенням дати народження ОСОБА_4 18 червня 2017 року .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення,яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.На думку скаржника ,суд першої інстанції формально оцінив обставини по справі,повно та всебічно їх не розглянув. ОСОБА_2 не надала доказів щодо розміру аліментів, які просить стягнути,не надала доказів наявності самих доходів у ОСОБА_1 та доказів відсутності утримання дітей з боку батька дітей.Шлюб між сторонами не розірваний,діти проживають окремо від нього з ініціативи ОСОБА_2,в той час як ОСОБА_1 утримував та продовжує утримувати своїх дітей,що підтверджується товарними чеками.Судом при ухвалені оскаржуваного судового наказу,обставини участі ОСОБА_2 та відповідні докази в утриманні дітей не ОСОБА_2 перешкоджає йому у здійсненні батьківських прав та обов*язків,тому він ставить під сумнів,що стягнуті з нього аліменти будуть витрачатися ОСОБА_2 на утримання дітей.На теперішній час у провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 4 000 грн.Дана обставина виникла після винесення наказу .У той же час стягнуто на утримання дітей 1/3 ч. , але не менше 50 % прожиткового мінімуму на одну дитину. Сумарний розмір стягнутих аліментів на користь ОСОБА_2 ,в тому числі і на користь дружини, призведе до неможливості мати кошти на своє утримання та призведе до неможливість його участі в утриманні дітей. Суд першої інстанції не звернув уваги на те,що також у провадженні суду знаходиться справа за його позовом до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання з ним одного із дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька із малолітньою дитиною,на утримання якого вже стягнуті аліменти – саме з батька.Стягнення аліментів на утримання дітей на користь ОСОБА_2 буде ускладнювати доказування доводів ОСОБА_2 в частині обґрунтування його позову та у разі задоволення позову- це буде судовою помилкою .
Відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду є законною та обгрунтованою,а тому підстави для її скасування відсутні (т.2 а.с.81-85).
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги ,надали відповідь на відзив на апеляційну скаргу (т.2.а.с.90-95) .
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з*явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, просила розгляд апеляційної скарги провести у її відсутність. (т.2.а.с. 85,88-89,101 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 20 квітня 2018 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи утримання з 03 квітня 2018 року.
29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За змістом абз. 1, 2 п. 3 постанови Пленуму спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу , як на нововиявлену обставину, ОСОБА_1 серед іншого посилався на факт його добровільної участі в матеріальному утриманні дітей.
Разом з тим, в порядку наказного провадження вирішуються безспірні вимоги, передбачені ст. 161 ЦПК України, без перевірки обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України).
Обставина, на яку посилається скаржник , не була предметом розгляду в суді першої інстанції та не підлягає дослідженню під час вирішення питання стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а отже не може вважатися нововиявленою.
Добровільне надання боржником матеріальної допомоги на утримання дітей може бути враховане державним виконавцем під час виконання відповідного судового наказу.Крім того, добровільна сплата боржником коштів на утримання дітей не виключає права заявниці ОСОБА_2 на вирішення даного питання в судовому порядку з метою гарантування забезпечення прав дітей .
Посилання скаржника на визначення розміру аліментів на дітей без урахування його доходу, без урахування позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 4000 грн.,без урахування його позову про встановлення місця проживання дитини та усунення перешкод у спілкуванні батька із малолітньою дитиною є безпідставними ,оскільки вказані позови на теперішній час перебувають в провадженні суду першої інстанції , спори між сторонами не вирішено , та вказані посилання не можуть вважатися нововиявленими обставинами в розумінні ст.423 ЦПК України , однак будуть підставою для звернення до суду з окремим позовом про зміну розміру аліментів .Інші доводи, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві не можуть позбавляти матір дітей права на отримання аліментів за судовим наказом , який є особливою формою судового рішення, та відповідно норм процесуального права ОСОБА_2 мала право звернутися з вимогами про стягнення аліментів на двох дітей в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч.2 ст.161 ЦПК України).
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1, не є нововиявленими в розумінні ст. 423 ЦПК України, а тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Виходячи з того, що жодна обставина, на яку посилається ОСОБА_1 в своїй заяві, не є нововиявленою обставиною, підстав для скасування судового наказу не вбачається.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи повно, надавши доказам належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заяви.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 05 листопада 2018 року.
Судді: