ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 77459118

Озвучення тимчасово недоступне

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1101/18 Справа № 201/12084/17

Суддя у 1-й інстанції - Ходаківський М.П. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1,

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила стягнути з відповідачів суму за вкладом згідно з договором № 004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США у розмірі 188006,00 грн. /т.1 а.с. 2-7/.

В обґрунтування доводів ОСОБА_1 посилався на те, що 19 лютого 2015 року між ним та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу № 004-03726-190215 «Зростаючий» у доларах США, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 7000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 05 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування 5,5% річних на строк по 05 березня 2015 року. Також, 19 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США, якою змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи. 19 лютого 2015 року на рахунок позивача було зараховано 7000 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 188006 грн. 02 березня 2015 року Постановою правління НБУ № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу. Протягом березня-червня 2015 року позивач звертався до банку щодо повернення вкладу, на що отримала відповідь про тимчасове обмеження операцій з виплат. 23 вересня 2015 року тимчасова адміністрація АТ «Дельта Банк» листом № 8821/1331 повідомила позивача про нікчемність договору № 004-03726-190215 від 19 лютого 2015 року банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок надійшли з банківського рахунку іншої особи в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», що свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. Однак відповідачами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності укладених договорів. Кошти позивача розміщені на вкладному рахунку є приватною власністю та держава гарантує кожному громадянину недоторканість його приватної власності.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено /т.1 а.с. 190-198/.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі /т.1 а.с. 225-234/.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в порядку, встановленому ст. 360 ЦПК України звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, в якому звертає увагу на законність оскаржуваного рішення та безпідставність апеляційної скарги /т.2 а.с. 5-9/. Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до суду апеляційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, згідно якого вважає, що спір, який виник між сторонами слід розглядати у порядку адміністративного судочинства /т.2 а.с. 10/.

Також, АТ "Дельта Банк" звернувся із відзивом на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в період дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку унеможливлюється стягнення коштів у будь-якій інший спосіб, аніж це передбачено ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення /т.2 а.с.50-54/.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.

11 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши відповідача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 лютого 2015 року між ним та АТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу № 004-03726-190215 «Зростаючий» у доларах США, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 7000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 05 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування 5,5% річних на строк по 05 березня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно з протоколом від 15 вересня 2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29 травня 2015 року, комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в додатку №1 до протоколу, в якому зазначений і договір №004-03726-190215, укладений з ОСОБА_1 (№1411 переліку) /т.1 а.с.57-59/. Також, запропоновано Уповноваженій особі видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в додатку №1 до цього наказу, зокрема, договір №004-03726-190215, укладений з ОСОБА_1 (№ 1411 переліку).

У зв'язку з наведеним вище, позивача як вкладника за договором банківського вкладу № 004-03726-190215 не включено до переліку вкладників.

02 жовтня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 за № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова В.В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України /у редакції дійсній на час подання позову/, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З позовної заяви, апеляційної скарги та матеріалів справи вбачається, що фактично спір виник між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо прийняття Фондом рішення щодо визнання договору вкладу нікчемним і як наслідок невключення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 4452-VI, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 4452-VI, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. .

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку складає перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.

Саме тому у ч. 8 ст. 36 Закону № 4452-VI зазначено, що дія цього Закону на банки не поширюється.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку.

Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI).

Тому, вказаний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 квітня 2018 року в справі №820/11591/15.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 377 ЦПК України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів - закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд його справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

М.О.Макаров