ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 810/1457/18 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_2, Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Одісей», про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Мін'юст України), треті особи - ОСОБА_2 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_2.), Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Одісей» (далі - Третя особа-2, ПОСП «Одісей»), про:
- визнання протиправними дій Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юсту України у складі голови комісії ОСОБА_3, заступника голови комісії ОСОБА_4, членів комісії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, секретаря комісії ОСОБА_8 щодо задоволення скарги ОСОБА_2 від 12.02.2018 року, зареєстрованої у Мін'юсті України 12.02.2018 року за №4122-0-33-18 (з доповненням до неї від 15.02.2018 року) та скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.03.2016 року №13531050012005479 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», проведеної державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Тодоренком Олександром Володимировичем стосовно ПОСП «Одісей»;
- визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту України від 19.02.2018 року №428/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року справу №810/1457/18 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2018 року відкрито провадження у справі.
Крім того, у липні 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти щодо внесення будь-яких подальших реєстраційних дій стосовно ПОСП «Одісей» (код ЄДРПОУ 32268744) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 року задоволено заяву про забезпечення позову. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що існування кримінального провадження, декількох судових процесів щодо корпоративних прав ПОСП «Одісей», а також вчинення кількох реєстраційних дій щодо внесення змін до складу засновників Третьої особи-2 за невеликий проміжок часу у своїй сукупності свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки в іншому випадку може бути істотно ускладнене виконання судового рішення та захист прав та інтересів Позивача.
Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Третя особа-2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на незазначення судом першої інстанції обставин, які свідчать про очевидну протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчинення дій. Указує, що оскільки вклад Позивача у статутний капітал ПОСП «Одісей» було повернуто, права ОСОБА_1 не можуть бути порушені. Підкреслює, що суд помилково послався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі №911/1955/17, яка, по-перше, не є тотожною справі №810/1457/18, по-друге, є предметом касаційного оскарження у Верховному Суді. Крім того, наголошує на помилковості посилання суду першої інстанції на матеріали кримінального провадження, адже в його рамках підозрюваним є ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України. Стверджує, що дії Позивача направлені на блокування та перешкоджання господарській діяльності ПОСП «Одісей». Зазначає, що у межах цієї ж справи судом першої інстанції 24.04.2018 року було постановлено ухвалу про відмову у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на те, що такі заходи є фактично задоволенням позову без розгляду справи по суті. Звертає увагу, що у період з 24.04.2018 року по 23.07.2018 року жодних реєстраційних дій щодо зміни учасників ПОСП «Одісей» не здійснювалося.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю та залишити ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Апелянтом не враховано, що рішення про набуття ОСОБА_1 частини у статутному капіталі ПОСП «Одісей» не скасовано, а тому права останнього є порушеними. Крім того, наголошує, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі №911/1955/17 має преюдиційне значення для розгляду даної справи, адже нею встановлено правомірність набуття Позивачем частки у статутному капіталі ПОСП «Одісей». При цьому, на переконання Позивача, постановлення Верховним Судом ухвали про відкриття касаційного провадження не відміняє факт набрання законної сили судовим рішенням. Крім іншого, наголошує, що постановою Верховного Суду від 16.08.2018 року згадану постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі №911/1955/17 залишено без змін. Зазначає, що Позивач посилався на кримінальне провадження лише як на фактичні обставини справи, а не як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову. Підкреслює, що 24.04.2018 року було відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки на той час існували інші обставини, зокрема, було відсутнє рішення Київського апеляційного господарського суду. Звертає увагу, що після прийняття Мін'юстом України оскаржуваного наказу ОСОБА_2 здійснено значну кількість перепродажів корпоративних прав ПОСП «Одісей», а тому невжиття заходів забезпечення позову істотно б ускладнило виконання судового рішення.
У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи подано не було.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.10.2018.
У судовому засіданні представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в останній.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, оскаржуваним Позивачем наказом Мін'юсту України від 19.02.2018 року скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ПОСП «Одісей» (запис №13531050012005479), за наслідками яких ОСОБА_1 був власником 55% підприємства, а ОСОБА_2 - 45%. При цьому, дані витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004196502 станом на 11.07.2018 року свідчать, що у період з 26.02.2018 року по 27.03.2018 року було проведено чотири реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів щодо зміни статутного капіталу, складу та інформації про засновників, а також у період з 27.03.2018 року по 03.05.2018 року - дві реєстрації дії щодо зміни керівника юридичної особи.
Крім того, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі №911/1955/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.08.2018 року, встановлено, що державна реєстрація змін до установчих документів ПОСП «Одісей» від 22.03.2016 року №13531050012005479 щодо реєстрації учасником товариства ОСОБА_1 з часткою 55% у статутному капіталі, була проведена правомірно.
Поряд з цим, зі змісту постанови від 30.11.2017 року про закриття кримінального провадження №12017110030003115 вбачається, що відділом досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000003116 від 02.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем працівниками прокуратури Київської області та слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, які сприяють рейдерському захопленню ПОСП «Одісей» шляхом притягнення до кримінальної відповідальності співзасновників підприємства ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017110030003115 від 15.06.2017 року та обрання останньому запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Отже, документи та відомості в Єдиному державному реєстрі щодо певної особи за загальним правилом є достовірними окрім передбачених згаданим Законом випадків. При цьому, на переконання судової колегії, проведення динамічної та неодноразової державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, інформації щодо її засновників та керівників у тому числі під час існування кримінального провадження, судової справи щодо правомірності набуття Позивачем частки у статутному капіталі ПОСП «Одісей», свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому істотно ускладнити чи унеможливити взагалі виконання рішення суду або зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборона державним реєстраторам на вчинення дій щодо внесення будь-яких подальших реєстраційних дій щодо ПОСП «Одісей» в Єдиному державному реєстрі є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, адже можлива подальша реєстрація змін до установчих документів, складу учасників та керівників зумовить необхідність понесення значних матеріальних та часових витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення та забезпеченням ефективного способу захисту прав та інтересів особи.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
З урахуванням наведеного посилання Апелянта на відсутність належних і допустимих доказів, необхідних для вжиття заходів забезпечення позову, відхиляють з огляду на вищевикладені мотиви, з яких такі заходи було вжито.
Твердження ПОСП «Одісей» про відсутність порушених прав ОСОБА_1 з огляду на повернення останньому статутного внеску у розмірі 55,00 грн. є, на переконання судової колегії, помилковим з огляду на те, що повернення внеску не має своїм наслідком скасування рішення про прийняття ОСОБА_1 до складу засновників ПОСП «Одісей».
Доводи Апелянта в частині безпідставності посилання суду першої інстанції на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі №911/1955/17 з огляду на її нетотожність справі №810/1457/18 судовою колегією оцінюється критично з огляду на те, що Окружним адміністративним судом міста Києва вказане рішення господарського суду апеляційної інстанції враховувалося виключно у межах вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, у той час як надання оцінки встановленим у ньому обставинам не охоплюється інститутом забезпечення позову та повинно здійснюватися виключно під час розгляду справи по суті. Водночас, саме по собі посилання на вказане судове рішення, як зазначено вище, Окружним адміністративним судом міста Києва було здійснено обґрунтовано з огляду на те, що станом на момент постановлення ухвали про забезпечення позову дане рішення суду набрало законної сили в силу ч. 2 ст. 241 ГПК України. При цьому відкриття касаційного провадження Верховним Судом згідно ухвали від 04.07.2018 року не скасовує законну силу судового рішення суду апеляційної інстанції.
Також колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта щодо необґрунтованості врахування судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження №13531050012005479 з огляду на те, що підозрюваним в його рамках є ОСОБА_1. Адже, як вже було зазначено вище, при постановленні ухвали судом першої інстанції бралися до уваги матеріали кримінального провадження виключно у межах вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, у той час як надання оцінки встановленим у ході досудового розслідуванням фактам не охоплюється ні інститутом забезпечення позову, ні розглядом справи по суті, що здійснюються у порядку адміністративного судочинства.
Твердження Апелянта про те, що дії Позивача направлені на блокування та перешкоджання господарській діяльності ПОСП «Одісей» судовою колегією відхиляються з огляду на обставини здіснення неодноразової зміни складу учасників та керівників товариства після прийняття Мін'юстом України оскаржуваного наказу, які були правильно встановлені судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.
Доводи ПОСП «Одісей» про те, що у даній справі ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2018 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову з огляду на те, що такі заходи є фактичним задоволення позовних вимог без розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже, як вірно зауважив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржувана ухвала суду від 23.07.2018 року постановлена за інших обставин, у тому числі з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі №911/1955/17.
Посилання Апелянта на те, що у період з 24.04.2018 року по 23.07.2018 року жодних реєстраційних дій щодо зміни учасників ПОСП «Одісей» не здійснювалося суд апеляційної інстанції вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, адже, по-перше, 03.05.2018 року було здійснено державну реєстрацію внесення змін щодо керівників та складу підписантів юридичної особи, по-друге, численні реєстраційні дії після прийняття Відповідачем оскаржуваного Позивачем наказу свідчать про наявність достатніх підстав вважати необхідним вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_2, Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Одісей», про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено « 24» жовтня 2018 року.