ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 77255653

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

"22" жовтня 2018 р. Справа№ 910/11249/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Буравльова С.І.

Калатай Н.Ф.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2018

у справі №910/11249/17 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично

збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка",

2. Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод

феросплавів"

про 22247906, 19 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/11249/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 67; ідентифікаційний код 31023892) 3 118 621,47 грн. (три мільйони сто вісімнадцять тисяч шістсот двадцять одну гривню 47 коп.) 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн. за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн. (сто шість тисяч п'ятнадцять гривень 18 коп.) 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн. за період 16.02.2017 по 28.02.2017; 12 621 849,89 грн. (дванадцять мільйонів шістсот двадцять одну тисячу вісімсот сорок дев'ять гривень 89 коп.) інфляційних втрат, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн. за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 171 021,35 грн. (сто сімдесят одну тисячу двадцять одну гривню 35 коп.) судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 по справі №910/11249/17 в частині стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів» 12 631 849, 89 грн., інфляційних втрат; 3 118 621,47 грн. 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909, 88 грн. за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015, 18 грн. 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339, 58 грн. за період з 16.02.2017 по 28.02.2017, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Мегапром» відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" судові витрати з оплати судового збору.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.10.2018 о 10 год. 30 хв.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу №910/11249/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

12.10.2018 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем 1 було подано відзив на апеляційну скаргу.

Також 12.10.2018 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2018 року, справу №910/11249/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Оскільки апеляційна скарга подана з додержанням вимог ст. ст. 256, 258 та 259 ГПК України, суд визнає подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Керуючись ст. ст. 42, 234, 254, 256, 262, 263, 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Прийняти до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/11249/17.

2. Призначити справу до розгляду за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/11249/17, яке відбудеться в судовому засіданні 20.11.2018 об 11 год. 00 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1 зал судового засідання №15.

3. Копію даної ухвали надіслати учасникам апеляційного провадження до відома.

4. Довести до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

5. Поштова кореспонденція приймається через канцелярію Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Всі документи та письмові докази подаються виключно до відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1 (І поверх).

Головуючий суддя А.І.Мартюк

Судді С.І. Буравльов

Н.Ф. Калатай

Рішення № 69665668

Відкрити повний перегляд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017

Справа №910/11249/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка", Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про стягнення 22247906,19 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Тимошина О.А. (представник за довіреністю);

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Левченко О.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапром" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка", Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 22247906,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем 2, як покупцем, укладено Договір поставки від 15.10.2014 № 1405772, за умовами якого розрахунки за поставлений товар здійснюються у гривнях по курсу НБУ до долара США. У той же час, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору про надання гарантії від 01.03.2017, останній зобов'язався гарантувати перед позивачем виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань щодо оплати вартості коригування (курсової різниці) за вказаним Договором поставки.

Внаслідок неналежного виконання умов Договору поставки за відповідачем 2 утворилась заборгованість у розмірі 3284010,86 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02.02.2016 та з урахуванням ПДВ становила 100378909,88 грн., та була стягнута за рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16.

Оскільки фактичне виконання вказаного рішення суду здійснено відповідачем 2 лише 01.03.2017, позивач, ураховуючи передбачене Договором поставки право здійснити коректування рахунків після отримання оплати, просив стягнути з відповідачів курсову різницю вартості товару з дати підписання Договору поставки до дати його оплати, що станом на 01.03.2017 становила 6365261,04 грн. Крім того, внаслідок несвоєчасно здійсненої оплати коректувального рахунку курсової різниці, позивач просив стягнути з відповідачів три процентів річних у розмірі 204560,31 грн., а також нараховані на стягнуту за рішенням суду заборгованість у розмірі 100378909,88 грн. три проценти річних у розмірі 3118621,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 12631849,89 грн., та нараховані три проценти річних у розмірі 106015,18 грн. на частково погашену суму боргу в розмірі 99219339,58 грн.

Надалі, позивач відповідно до поданої 30.08.2017 через загальний відділ діловодства суду заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 1 суму гарантії у розмірі 10000,00 грн., а всі інші заявлені до стягнення суми просив стягнути з відповідача 2.

Розглянувши дану заяву, суд дійшов висновку про те, що остання в частині заявлених позовних вимог до відповідача 1 направлена на одночасну зміну підстав та предмету позову, оскільки відбулась зміна позовної вимоги до відповідача 1 із солідарного стягнення курсової різниці та компенсаційних втрат за Договором поставки на стягнення саме суми гарантії за Договором гарантії. Крім того, вказана заява подана після переходу до розгляду справи по суті, про що було зазначено в протоколі судового засідання від 15.08.2017. Відтак, суд відмовляє в прийнятті даної заяви в частині позовних вимог до відповідача 1. У той же час, із даної заяви вбачається, що всі інші позовні вимоги пред'явлені до відповідача 2.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, з урахуванням поданої заяви від 30.08.2017.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, пославшись у відзиві на відсутність будь-яких зобов'язань за укладеним між ним та позивачем Договором гарантії, оскільки останній не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме суперечить положенням ст. 560 Цивільного кодексу України. Відтак, відповідач 1 просив визнати даний Договір гарантії недійсним та відмовити в задоволенні пред'явлених до нього позовних вимог.

Представник відповідача 1 у судове засіданні не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Водночас у відзиві на позов відповідач 1 просив здійснювати розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Відповідач 2 також просив у задоволенні позову відмовити, пославшись у відзиві зокрема на те, що станом на подання позову в справі № 910/2114/16 позивач вже здійснив коригування вартості товару по курсу НБУ, у зв'язку з чим повторне коригування вартості товару після його оплати є безпідставним. Крім того, вираження суми боргу в еквіваленті до іноземної валюти унеможливлює нарахування на цю суму інфляційних втрат, а застосування передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності в частині нарахувань трьох процентів річних та інфляційних втрат на стягнуті за рішенням суду пеню та три проценти річних є подвійним стягненням.

На підставі викладеного відповідач 2 просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами у межах справи № 910/2114/16, 15.10.2014 між позивачем, як постачальником, та відповідачем 2, як покупцем, укладено Договір поставки № 1405772, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача 2 опитну партію продукції коксохімічного виробництва (надалі - товар), відповідно до асортименту, якості, термінам, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених у додатках (специфікаціях) до чинного Договору, які є його невід'ємною частиною, а відповідач 2 зобов'язався оплатити та прийняти товар на умовах чинного Договору.

Асортимент, якість, терміни, обсяг, ціна, умови постачання товару та порядок оплати і форма розрахунків визначені в додатках (специфікаціях), які є невід'ємними частинами договору поставки (п. 1.1., 2.2, 3.3, 4.2, 4.6 вказаного правочину).

Згідно з умовами підписаних між вказаними сторонами специфікацій 1, 2 базова ціна товару складала еквівалент 185 дол. США/тону - 2396,13 грн. без урахування ПДВ та залізничного тарифу за курсом на 14:00 на дату складання специфікацій (тобто на 15.10.2014) - 12,952038 грн. без урахування ПДВ та залізничного тарифу у національній валюті України на умовах FCA станція Макіївка, Донецької з.д.

Відповідно до умов специфікацій розрахунки здійснюються у гривнях по курсу НБУ, встановленому на банківський день, який передує даті зарахування оплати на рахунок позивача. Після отримання оплати на свій поточний рахунок позивач здійснює коректування рахунків. Оплата коректувальних рахунків відповідачем 2 або повернення коштів позивачем здійснюється не пізніше 7 банківських днів з дати отримання сканованих копій цих рахунків.

Оплата за цим Договором постави здійснюється гарантованим платежем із датою виконання на 30 банківський день із моменту переходу права власності, згідно з датою на штампі станції відвантаження, та передачі документів, які наведені у п. 3.4, 8.2 (сертифікат якості, рахунок на відвантажений товар, накладна на відпустку товару, податкова накладна, акт прийому-передачі продукції, копії залізничних електронних накладних, завірені печаткою вантажовідправника) даного Договору після фактичної поставки товару. Відповідач 2 зобов'язався ініціювати виставлення гарантованого платежу в адресу позивача у строк 7 банківських днів після поставки товару та передачі документів, які наведені у п. 3.4, 8.2 цього Договору після фактичної поставки товару. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування на користь позивача грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16, частково скасованим постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017, стягнуто з відповідача 2 на користь позивача основний борг у розмірі 100378909,88 грн., 3014245,66 грн. трьох процентів річних та 11147692,84 грн. пені.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

Отже судове рішення, прийняте в справі № 910/2114/16, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

На виконання вищевказаної постанови апеляційної інстанції господарським судом міста Києва видано наказ від 26.12.2016 № 910/2114/16, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розпочато виконавче провадження № 53225342 та винесено постанову від 03.01.2017 про відкриття виконавчого провадження.

Із наявної у матеріалах справи довідки ПАТ АБ «Укргазбанк» від 10.04.2017 № 313/5-315/04 вбачається, що від Міністерства юстиції України на рахунок позивача із призначенням платежу «перерахування коштів, як погашення боргу згідно наказу № 910/2114/16, виданого 26.12.2016 господарським судом м. Києва про стягнення з НЗФ» перераховано 16.02.2017 грошові кошти в розмірі 1115154,31 грн. та 44415,99 грн. та 01.03.2017 в розмірі 113524311,55 грн.

З наведеного слідує, що погашення утвореної за Договором поставки заборгованості здійснено відповідачем 2 не як виконання обумовленого цим Договором зобов'язання з оплати поставленого товару, а у межах виконавчого провадження під час примусового виконання рішення суду, за яким вказана заборгованість у розмірі 100378909,88 грн. була стягнута.

Отже, перераховані позивачу Міністерством юстиції України грошові кошти є стягнутими з відповідача 2 у примусовому порядку коштами в рамках виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, що унеможливлює коригування цих сум на курсову різницю, застосування якої передбачено умовами Договору при розрахунках за товар.

Одночасно, в рішенні суду від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16 розмір основного боргу відповідача в сумі 3284010,86 дол. США визначений судом за курсом НБУ станом на 02.02.2016 у розмірі 83649091,57 грн., що з урахуванням ПДВ становив 100378909,88 грн., тобто при визначенні даної суми основний борг був скоригований на курсову різницю згідно з положеннями Договору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявленої курсової різниці у розмірі 6365261,04 грн., у зв'язку з чим не підлягають задоволенню і нараховані позивачем на цю суму три проценти річних у розмірі 26158,61 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 12621849,89 грн., нарахованих на суму боргу за період з 04.02.2016 по 15.02.2017, то позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за невиконання зобов'язання з оплати товару, вартість якого визначена в еквіваленті іноземної валюти.

Однак, за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 8.1, 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, згідно з якою стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості, визначеної в національній валюті в еквіваленті до іноземної, не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку в задоволенні даної позовної вимоги відмовити.

Одночасно, нарахування на суму боргу трьох процентів річних є платою за користування чужими коштами, передбаченою законом, який не містить жодних обмежень щодо застосування даного виду відповідальності в залежності від застосування еквіваленту в іноземній валюті при здійснені розрахунків.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2 трьох процентів річних у розмірі 3118621,47 грн., нарахованих на суму заборгованості в розмірі 100378909,88 грн. за період з 04.02.2016 по 15.02.2017, а також 106015,18 грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 99219339,58 грн. за період з 16.02.2017 по 28.02.2017, суд вважає даний розрахунок позивача арифметично вірним, а вказані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У той же час, оскільки до відповідача 1 не пред'явлено жодних позовних вимог, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову до відповідача 1.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити, що викладене у відзиві відповідача 1 прохання визнати Договір гарантії недійсним, є фактично новою позовною вимогою, з якою відповідач 1 не позбавлений права звернутися до суду в загальному порядку.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 67; ідентифікаційний код 31023892) 3224636 (три мільйони двісті двадцять чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 65 коп. трьох процентів річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 34785 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 87 коп.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.10.2017

Суддя Я.В. Маринченко