USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Рішення № 77186070

Reading aloud is unavailable for now

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

Справа № 804/3676/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.01.2018 року № 000061305, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.01.2018 року № Ф0000101305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.01.2018 року № НОМЕР_3.

Позовна заява обґрунтована протиправністю прийняття оскаржених рішень і вимоги про сплату боргу, оскільки висновки податкового органу про заниження позивачем єдиного податку за 1 квартал 2016 року, доходу за 2016 рік, що лягли в основу таких рішень, є необґрунтованими та безпідставними, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити, оскільки приймаючи оскаржені рішення і вимогу діяв у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а твердження позивача, що викладені у позовній заяві, є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені відповідними доказами.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрована Жовтоводським міським управлінням юстиції 31.03.2014 року, основний вид економічної діяльності – роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; є платником ПДВ на підставі свідоцтва від 11.04.2016 року № 200263256; у період з 01.04.2014 року по 30.03.2014 року перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року – на спрощеній системі оподаткування, з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року – на загальній системі оподаткування, за період з 01.04.2014 року по 30.06.2015 року доходів не отримувала. У періоді з 01.07.2015 року по 31.03.2016 року позивач здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування і був платником єдиного податку, єдиного соціального внеску, у період з 01.04.2016 року по 31.12.2016 року оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку на додану вартість, податку на доходи найманих працівників, єдиного соціального внеску та військового збору.

У період з 24.10.2017 року по 13.11.2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 20.11.2017 року № 25592/04-36-13-05/НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено, серед іншого, порушення позивачем пунктів пп. 5 п. 293.4 статті 293, пп.296.5.5 п. 296.2 статті 296 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено єдиний податок за результатами діяльності за 1 квартал 2016 року у сумі 19665, 22 грн.; п. 177.2, п. 177.4 статті 177, з урахуванням вимог п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності на загальну суму 28802,35 грн.; п. 163.1 статті 163, статті 176, з урахуванням п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 2400, 19 грн.; п.2 ч.1 статті 7, п. 5 статті 8, пункту 2 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 35202,88 грн.

Підставою для встановлення вказаних порушень слугували висновки податкового органу про надання позивачем послуг юридичним особам-не платникам єдиного податку по медикаментозному забезпеченню населення та не відображення відповідних сум доходів від надання таких послуг у податковій декларації платника єдиного податку; ненадання письмових пояснень щодо залишків товару станом на 01.01.2017 року та як наслідок не підтвердження понесених витрат за 2016 рік; віднесення до складу інших витрат вартість сплаченої оренди, відшкодування комунальних послуг і сплату земельного податку за нежитлове приміщення до почату здійснення господарської діяльності у вказаному приміщенні та як наслідок не пов’язаністю вказаних витрат з отриманням доходу за період з 22.04.2016 року по 31.10.2016 року; віднесення до складу інших витрат вартість сплачених відсотків банку за кредитним договором не пов’язаних з веденням господарської діяльності.

На підставі акта перевірки і встановлених порушень відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення - рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 36002,94 грн. (за податковим зобов'язаннями - 28802,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7200,59 грн.);

- податкове повідомлення - рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_5, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: «єдиний податок з фізичних осіб» у сумі 24581,53 грн. (за податковим зобов'язаннями - 19665,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4916,31 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_2, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору в загальній сумі 3000,24 грн. (за податковим зобов'язаннями - 2400,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 600,05 грн.);

- вимогу від 02.01.2018 року № Ф-0000101305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 35202,88 грн.

- рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 3520,29 грн. Не погодившись з такими рішеннями і вимогою, позивач оскаржив їх до суду, правомірність прийняття яких і є предметом розгляду у цій справі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що правила оподаткування фізичних осіб - підприємців у періоді, що перевірявся визначається Податковим кодексом України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_5 суд зазначає про таке.

Главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено право юридичної особи чи фізичної особи-підприємця самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України на групи платників єдиного податку, зокрема: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Так, у разі порушення умов перебування на другій групі платників єдиного податку, передбачених п. 2 пп. 291.4 ст. 291 ПКУ, така особа зобов'язана:

- перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність (п. 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ). Фактично, такий порядок переходу вважається відмовою від спрощеної системи оподаткування. При цьому для відмови суб'єкту господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) слід подати до контролюючого органу відповідну заяву (п. 298.2 ст. 298 ПКУ);

- до отриманого доходу за договором надання послуг юридичній особі застосувати ставку єдиного податку в розмірі 15% (п. 293.4 ст. 293 ПКУ);

- відобразити в податковій декларації окремо такі доходи (пп. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 ПКУ).

Тобто, існує певний алгоритм дій, якого повинен дотримуватися суб’єкт господарювання у разі порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема: він зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування та окремо відобразити у податковій декларації отриманий дохід від надання послуг юридичним особам зі ставкою єдиного податку у розмірі 15%.

Судом встановлено, що періоді, який перевірявся позивач мав господарські відносини з виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради, Державним-закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина №9 Міністерства охорони здоров'я" України» (далі - ДЗ «СМСЧ №9 МОЗ України») та ПАТ «Страхова компанія «Інгруп», які не є платниками єдиного податку на підставі наступних правочинів:

- договору від 21.01.2016 № 9, укладеного з Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради, згідно якого Виконком (Замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по забезпеченню медикаментами за рецептами лікарів для пільгових категорій хворих населення м. Жовті Води в межах планових призначень на 2016 р. згідно рішення міської ради від 23.12.2015 №19-3(І)/УТІ «Про затвердження витрат по заходам «Державної цільової програми радіаційного і соціального захисту населення м. Жовті Води на 2013-2022 роки» на 2016 рік» та помісячного розпису асигнувань на 2016 рік.

Замовник приймає на себе зобов'язання по відшкодуванню всієї вартості придбаних медикаментів за рецептами лікарів для пільгових категорій населення за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету м. Жовті Води на 2013-2022 рр. по «Державній цільовій програмі радіаційного і соціального захисту населення м. Жовті Води на 2013-2022 рр.»

- договору від 09.02.2016 №8/16, укладеного з ДЗ «СМСЧ №9 МОЗ України», згідно якого ДЗ «СМСЧ №9 МОЗ України» (Замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по забезпеченню медикаментами за рецептами лікарів громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами

Замовник приймає на себе зобов'язання по відшкодуванню всієї вартості придбаних медикаментів за рецептами лікарів для визначеної категорій населення за рахунок коштів місцевого бюджету м. Жовті Води.

- договору від 09.02.2016 №9/16 з ДЗ «СМСЧ №9 МОЗ України», згідно якого ДЗ «СМСЧ №9 МОЗ України» (Замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по забезпеченню медикаментами за рецептами лікарів хворих на хронічну ниркову недостатність, які потребують гемодіалізу.

Замовник приймає на себе зобов'язання по відшкодуванню всієї вартості придбаних медикаментів за рецептами лікарів для визначеної категорій населення за рахунок коштів місцевого бюджету м. Жовті Води.

- договору від 02.11.2015 №02-11/2015 (з урахуванням додаткових угод), укладеного з ПАТ «Страхова компанія «Інгруп», згідно якого ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) зобов'язується виконувати комплекс робіт, пов'язаних з наданням фізичним особам, застрахованим з ПАТ «Страхова компанія «Інгруп» (Замовником) по договору добровільного страхування медичних витрат, договору добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) наступні види послуг:

- надання медичних препаратів та лікарських засобів при умові їх наявності в аптеці на підставі рецептів, вимог-рецептів, встановленого зразка.

Замовник зобов'язується здійснювати оплату наданих застрахованим особам медикаментів.

Відповідно цих договорів ФОП ОСОБА_3 на адресу Виконкому та ДЗ «СМСЧ №9 МОЗ України» виписувала акти виконаних робіт, а на адресу ПАТ «Страхова компанія «Інгруп» виписувала рахунки на оплату.

Зарахування грошових коштів в якості відшкодування вартості придбаних медикаментів від зазначених юридичних осіб відбувалось у І кварталі 2016 року.

Так, згідно банківської виписки за рахунком № 26003492345 позивач отримав від вищевказаних контрагентів грошові кошти на загальну суму 131101,45 грн., у тому числі:

- від ПАТ «Страхова компанія «Інгруп» кошти у сумі 17867,94 грн. (02.02.2016 - 9564,14 грн., 11.03.2016- 17867,94 грн.);

- від Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради у сумі 85359,39 грн. (03.02.2016 -2866,42 грн., 11.02.2016 - 11372,17 грн., 19.02.2016-17991,98 грн., 29.02.2016- 14247,76 грн., 12.03.2016 - 13717,22 гр., 18.03.2016 - 25163,84 грн.);

- від ДЗ «СМСЧ №9 МОЗ України» у сумі 27874,12 грн. (29.02.2016 - 10600,80 грн., 15.03.2016 - 6673,32 грн., 31.03.2016 - 10600 грн.).

При цьому позивач, з 01.04.2016 року перейшла на загальну систему оподаткування, проте у порушення вимог пп. 5 п. 293.4 ст. 293, пп. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України у податковій декларації за І квартал 2016 року окремо не відобразила такі доходи із застосуванням до них ставки єдиного податку у розмірі 15 %.

Доводи позивача з приводу того, що вона не надавала саме послуги юридичним особам, а здійснювала відпуск лікарських засобів і товарів медичного призначення у спеціалізованих магазинах за рецептами лікарів судом до уваги не приймається, оскільки визначальною ознакою у вказаних правовідносинах є факт отримання неоподаткованого доходу, а не спосіб, у який провадить свою господарську діяльності позивач.

За таких обставин, висновки податкового органу про заниження позивачем єдиного податку у розмірі 19665,22 грн. (131101,45 * 15%) у І кварталі 2016 року відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_5 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_1 суд зазначає про таке.

Пунктом 177.2 статті 172 ПК України визначено, що об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу ґрунтуються на тому, що останнім безпідставно включено до складу інших витрат вартість сплаченої оренди, відшкодування комунальних послуг і сплату земельного податку за нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовтні води, вул. Кропоткіна, 16.

Відповідно до п.п.177.4.1, п.п.177.4.2, п.п.177.4.3, п.п.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг),купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;- суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Тобто, вказаною нормою права законодавець визначив вичерпний перелік витрат фізичних осіб–підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, при цьому, необхідною передумовою для визначення складу витрат є їх пов’язаність з господарською діяльністю та отримання доходу, а тому віднесення позивачем до складу інших витрат у 2016 році відсотків банку за кредитними договором на суму 3346, 43 грн. суперечить вимогам вищевказаних приписів. При цьому, понесення вищевказаних витрат жодним чином не вплинуло на формування одержаного доходу у 2016 році, а отже відсутній обов’язок використання даних товарів (послуг) з фінансово-господарською діяльністю платника податку, чим порушено п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Щодо віднесення позивачем до складу інших витрат вартість сплаченої оренди, відшкодування комунальних послуг і сплату земельного податку за нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовтні води, вул. Кропоткіна, 16 суд зазначає, що таке приміщення перейшло у користування ФОП ОСОБА_3 з 22.04.2016 року (згідно акту приймання-передачі орендованого майна по договору від 22.04.2016 року № 12/02-5996-ОД), проте фактично почало функціонувати з моменту введення в експлуатацію РРО у листопаді 2016 року, а тому висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу інших витрат, витрат по оренді такого приміщення, а також відшкодування комунальних послуг і земельного податку за період з 22.04.2016 року по 31.10.2016 року, які безпосередньо не пов’язані з отриманням доходом на загальну суму 5719,09 грн. є обґрунтованим.

Крім того, судом встановлено, що на письмовий запит щодо надання залишків товару станом на 01.01.2015 року, на 01.01.2016 року і на 01.01.2017 року ФОП ОСОБА_3 повідомлено, що ведення залишків товарних запасів не передбачено для фізичних осіб-підприємців.

При цьому, зі змісту Акту перевірки вбачається, що до складу витратної частини у 2016 році позивачем включено вартість придбаних фармацевтичних препаратів у сумі 170114,61 грн., проте згідно чеків РРО за період з 28.12.2016 року по 31.12.2016 року встановлено продаж вказаного ТМЦ на суму 19167,05 грн.

З цього приводу суд зазначає, що дійсно, платники податку, що перебувають на спрощеній системі оподаткування не зобов’язанні вести облік залишків товарних запасів, проте повинні підтверджувати допустимими і належними доказами факт його реалізації та/або надати інформацію щодо залишків ТМЦ.

Проте, ані під час проведення перевірки ані під час судового розгляду справи позивач так і не надавай жодної інформації щодо залишків ТМЦ на початок 2017 року, а тому висновок відповідача щодо завищення позивачем витрат за 2016 рік на суму 150947,56 грн. (170114,61-19167,05) відповідає фактичним обставина справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зібраними у справі доказами підтверджуються твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.177.2, п.п.177.4.4 п.177.4 ст. 177 ПК України, що полягає у завищенні суми витрат, документально не підтверджених та безпосередньо не пов'язаних з отриманим доходом, на загальну суму 160013,08 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_1, яким позиву збільшено грошове зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 36002,94 грн. (за податковим зобов'язаннями - 28802,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7200,59 грн.) прийнято відповідачем з урахування усіх обставин та у межах наданих повноважень.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного соціального внеску визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Частиною 11 ст.8 вищевказаного Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п. 2 і 3 ч.1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції від 24.12.2015 року), єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно пп. 3 п. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953) базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.

Як вбачається з матеріалів, заниження позивачем загального оподатковуваного доходу призвело до неправильного нарахування та сплати ним єдиного соціального внеску, в зв'язку з чим відповідачем правомірно донараховано єдиний внесок на загальну суму 35202,88 грн. (160013,08*22%).

Таким чином, висновки контролюючого органу про необхідність донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування до штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та обґрунтованим, а тому підстав для скасування рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_3 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3520,29 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.01.2018 року № Ф-0000101305 не вбачається.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 року №1621-VII ПК України, а саме - розділ XX «Перехідні положення», підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотка до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Вказаний №1621-VII ПК України набрав чинності з 03.08.2014 року.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 цього Кодексу.

Згідно п.162.1 ст.162 ПК України встановлено, що платниками збору є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 1.2 п.16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 ПК України.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст.168 ПК України за ставкою 1.5% від об'єкта оподаткування.

Фізичні особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб є 2015 рік.

За результатами перевірки порядку нарахування та сплати військового збору встановлено заниження позивачем суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у результаті заниження чистого оподаткованого доходу у 2016 році, а тому приймаючи податкове повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору в загальній сумі 3520,29 грн. відповідач діяв в межах наданих владних повноважень.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, у відповідності до ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність прийнятих оскаржених рішень та вимог, в зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 06.08.2018 року.

Суддя

ОСОБА_4