ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
м. Київ
03.05.2018
Справа № 910/3972/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали скарги Міністерства оборони України
на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/3972/16
у справі за позовом Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління
до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1
про зобов'язання повернути житлове приміщення,
Представники:
від скаржника Сажієнко І.О. (за дов.)
від позивача Сажієнко І.О. (за дов.)
від інших учасників не прибули
ВСТАНОВИВ:
Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання повернути рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кіматну квартиру, загальною площею 73,10 кв.м., жилою площею 31,50 кв.м.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 у справі №910/3972/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016, позов задоволено повністю, зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повернути Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 73,10 кв.м, жилою площею 31,50 кв.м; а також присуджено до стягнення з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Міністерства оборони України 9649,20 грн. судового збору.
02.09.2016 видано відповідні накази.
10.02.2016 Міністерство оборони України подало скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2016 (ВП №52797389) та визнати вказану постанову недійсною.
08.11.2017 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
12.12.2017 Київський апеляційний господарський суд залишив цю ухвалу без змін.
20.03.2018 Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 та передав справу на новий судовий розгляд.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника та позивача, суд дійшов таких висновків.
У провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 52797389 з виконання наказу від 02.09.2016 у справі № 910/3972/16 про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повернути Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 73,10 м2, жилою площею 31,50 м2.
29.11.2016 державний виконавець наклав на боржника штраф.
15.12.2016 державний виконавець наклав на боржника штраф у подвійному розмірі та надіслав на адресу органів досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
15.12.2016 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з надсиланням виконавчого документа до суду який його видав.
У своїй постанові державний виконавець послався на частину 3 статті 63 Закону, оскільки, на думку державного виконавця, рішення суду не може бути виконано без участі боржника.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, викладені в статті 63 Закону. Цю статтю законодавець розмістив у розділі VII Закону, норми якого регулюють виконання рішень немайнового характеру.
Водночас в даному випадку мова йде про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повернути Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 73,10 м2, жилою площею 31,50 м2, тобто про виконання рішення майнового характеру.
Відповідно до ст. 60 Закону, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу повертає виконавчий документ стягувачу.
Отже виконання рішення про повернення майна, у випадку не вчинення боржником відповідних дій щодо повернення майна, визначеного у виконавчому документі, здійснюється примусово, що свідчить про те, що таке рішення не відноситься до рішень, які неможливо виконати без участі боржника.
З огляду на це, висновок виконавця про те, що зобов'язання боржника повернути рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 73,10 м2, жилою площею 31,50 м2, неможливо виконати без участі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є хибним, тому відсутні обставини, передбачені п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону, для закінчення виконавчого провадження. Таким чином, дії головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2016 (ВП № 52797389) є неправомірними.
Відповідно до ст. 33 Закону, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2016 (ВП № 52797389).
Визнати недійсною постанову Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2016 (ВП 52797389).
Ухвала набрала законної сили 03.05.2018.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 10 днів з дня її підписання суддею в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 29.05.2018.
Суддя С. А. Ковтун
Ухвала № 65409480
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
14.03.2017
Справа № 910/3972/16
За заявою
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
про
визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі
за позовом
№1 Міністерства оборони України №2 Київського квартирно-експлуатаційного управління
до
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
ОСОБА_1
про
зобов'язання повернути житлове приміщення
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачів
Мехреньгіна А.Б. - представник
від відповідача
Калусенко В.В. - представник
від третьої особи
не з'явилися
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 у справі №910/3972/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016, позов задоволено повністю, зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повернути Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління рівнозначне за площею, технічним станом та санітарними умовами житлове приміщення (квартиру) в новозбудованому будинку в місті Києві, а саме: 2-кімнатну квартиру, загальною площею 73,10 м2, жилою площею - 31,50 м2; а також присуджено до стягнення з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Міністерства оборони України 9649,20 грн судового збору.
02.09.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
23.02.2017 до Господарського суду міста Києва від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 у справі №910/3972/16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2017 розгляд заяви призначено на 14.03.2017.
В судове засідання, призначене на 14.03.2017, представник заявника з'явився, заяву підтримав.
Представник позивачів в судове засідання з'явився, проти задоволення заяви заперечив.
Розглянувши заяву Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд відзначає таке.
За змістом ст. 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Як зазначено в п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Обґрунтовуючи заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України стверджує про відсутність обов'язку боржника передавати вказане у наказі майно, оскільки виконання ним обов'язку за договором №303/25/6-982 від 22.06.2012 ставиться в залежність від надання ОСОБА_1 квартири у порядку черги від Міністерства оборони України. Тому відповідач вважає, що виконання його обов'язку за договором зараховується невиконанням Міноборони обов'язку по наданню житла ОСОБА_1 Крім того, заявник стверджує, що обов'язок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повернути відповідне приміщення відсутній в силу відсутності у нього на балансовому та позабалансовому обліку житлових приміщень.
Водночас, наведені у заяві доводи боржника фактично зводяться до заперечення власне позовних вимог у справі №910/3972/16, а оцінка таким доводам надана судом в ході вирішення справи по суті.
Оскільки боржником належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст.117 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заява Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 у справі №910/3972/16 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Суддя Ю.М. Смирнова