ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
16 травня 2018 рокусправа № 808/144/18
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Щербак А.А.
судді: Малиш Н.І. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018р. (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018р. позов задоволено.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як свідчать матеріали справи, позивачу на праві власності належить житловий будинок у м. Запоріжжя, вул. бульвар Шевченко,32 загальною площею 1372,7 кв.м.
07.11.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000020-49-0829, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 62831,61 грн.
Податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 оскаржив до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому на праві власності житловий будинок, є об єктом оподаткування цим податком.
Таким чином, суд першої інстанції дійшив висновку про наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами».
Судом першої інстанції також було зазначено, що податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік повинно було бути складено та направлено фізичній особі платнику цього податку не пізніше 31 червня 2017 року.
Посилаючись на вимоги ст. 266 Податкового кодексу України, судом першої інстанції зазначено, що складання податкового повідомлення-рішення №0000020-49-0829 від 07.11.2017 за 2016 рік та направлення його поштою суперечить визначеному Податковим кодексом України порядку адміністрування цього податку, а отже є таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства.
Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення не погоджується, та доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено статтю 266 Податкового кодексу України у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
У відповідності до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому на праві власності житловий будинок є об єктом оподаткування цим податком.
Таким чином, наявні правові підстави у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що контролюючий орган, порушивши строки направлення податкового повідомлення-рішення, фактично змінив строки сплати податку на нерухоме майно, а відповідно до п.п.266.10.2. п.266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, уразі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов язання.
З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Відповідачем не було змінено строк сплати податку на нерухоме майно.
Відповідно до пп.266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно із пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, 60-ти денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У спірному випадку обов язок сплати податкового зобов язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення від №0000020-49-0829 від 07.11.2017, у зв язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.
Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов язку щодо своєчасної сплати суми податку.
Рішення суду першої підлягає скасуванню, в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 17 травня 2018року.
Головуючий суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: Н.П. Баранник