Дата документу Справа №
** **
 
** **
****
**Апеляційний суд Запорізької області**
 
**Єдиний унікальний № 320/2617/17 Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В.**
****
**провадження № 22-ц/778/1291/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. **
****
** **
 
**П О С Т А Н О В А**
****
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
  19 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
  Кочеткової І.В.
  при секретарі Ващенко З.С.
  за участі відповідача ОСОБА\_3 та її представника - адвоката ОСОБА\_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за** **апеляційною скаргою **_ОСОБА\_3 _**__на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА\_5 до ОСОБА\_3, ОСОБА\_6, треті особи - Мелітопольська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Рій Катерина Юріївна про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстрації права власності,
** В С Т А Н О В И В:**
У листопаді 2016р. ОСОБА\_3 звернулась до суду з позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
У грудні 2016 року ОСОБА\_5 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою про накладення стягнення на спадкове майно, що залишилося після смерті спадкодавця.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року вказану позовну заяву ОСОБА\_5 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА\_3 (т. 1 а.с. 46 ).
10 квітня 2017 року від ОСОБА\_3 надійшла заява про залишення її позовної заяви без розгляду, тому ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.04.2017р. її позовну заяву залишено без розгляду, а розгляд цивільної справи за позовними вимогами ОСОБА\_5 про накладення стягнення на спадкове майно для погашення боргу спадкодавця продовжено (т. 1 а.с. 89-90).
10 квітня 2017р. ОСОБА\_5 подав уточнену позовну заяву, у якій збільшив позовні вимоги, додавши вимоги про визнання договору дарування № 253 від 06.04.2017р., укладеного між ОСОБА\_3 та ОСОБА\_6, квартири АДРЕСА\_1 недійсним та скасування реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА\_6
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2017р. були роз»єднані у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА\_5 до ОСОБА\_3 та ОСОБА\_6, третя особа - Мелітопольська державна нотаріальна контора та приватний нотаріус Рей Ю.М. про визнання правочину недійсним та позовні вимоги ОСОБА\_5 до ОСОБА\_3 про накладення стягнення на спадкове майно ( Т. а.с. 92-93).
Свій позов про визнання недійсним договору дарування позивач обґрунтовує наступними обставинами: між ним та ОСОБА\_10 було укладено договір позики від 10.10.2014р., згідно умов якого останній отримав від нього в позику 10 000 доларів США під 10% в місяць від суми позики за користування грошовими коштами. Грошові кошти за умовами договору позики боржник повинен був повернути до 18.01.2015 року. На виконання договору позики від 10.10.2014 року між ним та ОСОБА\_10 в той же день було складено акт № 1 приймання-передачі, згідно з яким ОСОБА\_10 підтвердив прийняття ним позики у повному об'ємі. З метою забезпечення повернення коштів ОСОБА\_10 надав йому нотаріально завірену генеральну довіреність на розпорядження квартирою АДРЕСА\_1, що перебувала у власності позичальника, та документи на зазначену квартиру, а також договори на грошові кошти, що зберігаються на депозитних рахунках в АТ «Ощадбанк» (ОПЧ ТВБВ №10007/092-ЗОУ АТ «Ощадбанк»): в гривні (UАН) № рахунку НОМЕР\_1 (договір вкладу для фізичної особи № 7654307) та в доларах США (USD) № рахунку НОМЕР\_2 (договір вкладу для фізичної особи № 7654807), які останній прийняв у якості спадщини після померлої матері.
У встановлений договором строк ОСОБА\_10 не повернув кошти та не заперечував проти продажу його квартири з метою повернення коштів за договором позики, оскільки мав інше житлове приміщення.
ІНФОРМАЦІЯ\_1 ОСОБА\_10 помер. Спадкоємцем після смерті ОСОБА\_10 являється відповідачка по справі - ОСОБА\_3.
12\.02.2016р., у встановлений законодавством шестимісячний строк, він звернувся до Мелітопольської державної нотаріальної контори з письмовою вимогою до спадкоємців померлого ОСОБА\_10 про повернення суми боргу за договором позики від 10.10.2014р., а 12.08.2016р. особисто направив поштою вимогу відповідачці про повернення боргу спадкодавця. 19.08.2016р. вищевказана письмова вимога отримана відповідачем ОСОБА\_3, але не виконана, попри те, що їй було достовірно відомо про існування боргу, оскільки під час прийняття спадщини шляхом подання заяви до державного нотаріусу 09.06.2016р. ОСОБА\_3 підтвердила, що їй роз'яснено зміст ст.ст. 1218, 1268, 1273 ЦК України, та вона особисто завірила, що приймає спадщину з усіма правами та обов'язками, питання щодо оспорювання боргу не ставила.
06\.04.2017р. ОСОБА\_3, достовірно знаючи про існування боргу та судового спору з приводу квартири АДРЕСА\_1, отримавши в цей же день свідоцтво про право на спадщину, подарувала цю квартиру третій особі - своїй доньці ОСОБА\_6 з метою уникнення виконання зобов»язань спадкодавця ОСОБА\_10
Позивач вказує, що відповідачкою було порушено процедуру отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки у відповідності до п 4.13 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за обгрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Крім того, ОСОБА\_3 при укладенні договору дарування зазначила як своєю особистою заявою до нотаріусу, так і в самому договорі дарування, що майно, а саме: квартира АДРЕСА\_1 не перебуває під арештом та у судовому спорі, а також щодо цієї квартири не мається прав у третіх осіб, достовірно знаючи, що ця інформація є неправдивою, але умисно її приховала.
До того ж на час дарування квартири існувала ухвала суду про заборону відчуження цієї квартири від 06.04.2017р., про яку відповідачеві було відомо. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування № 253 від 06.04.2017р., укладений між відповідачами щодо квартири АДРЕСА\_1, та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА\_6 на цю квартиру.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування № 253 від 06.04.2017р., укладений між ОСОБА\_3 та ОСОБА\_6 щодо квартири АДРЕСА\_1
Скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА\_6 на квартиру АДРЕСА\_1
Застосовано як наслідок недійсності договору дарування від 06.04.2017р., укладеного між ОСОБА\_3 та ОСОБА\_6, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Рій К.Ю, реституцію шляхом повернення у власність ОСОБА\_3 квартири АДРЕСА\_1.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА\_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають істотне значення для справи, порушення судом матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА\_11 та її адвоката ОСОБА\_4, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що в листопаді 2016 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області звернулася ОСОБА\_3 з позовними вимогами до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА\_1 після смерті ОСОБА\_10 - справа № 320/7360/16-ц (т. 1 а.с. 1-3).
27 грудня 2016р. від ОСОБА\_5 через канцелярію Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області як третьої особи у вказаній справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надійшла позовна заява до ОСОБА\_3 про накладення стягнення на спадкове майно, що залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА\_10
Ухвалою суду від 27.12.2016р. позовну заяву ОСОБА\_5 до ОСОБА\_3, третя особа - Мелітопольська державна нотаріальна контора про накладення стягнення на спадкове майно, що залишилося після смерті спадкодавця, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА\_3 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа - ОСОБА\_5, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування (т. 1 а.с. 46-47).
06 квітня 2017р. Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області було винесено ухвалу за заявою ОСОБА\_5 про забезпечення позовних вимог, згідно якої було накладено арешт на спадкове майно, а саме: на квартиру АДРЕСА\_1 Запорізької області, яка зареєстрована за ОСОБА\_12, померлим ІНФОРМАЦІЯ\_2, та ОСОБА\_13, померлою ІНФОРМАЦІЯ\_3, та накладено арешт на спадкове майно, а саме: на грошові кошти, що зберігаються на депозитних рахунках в АТ «Ощадбанк» (ОПЧ ТВБВ №10007/092-ЗОУ АТ «Ощадбанк»): в гривні (UАН) № рахунку НОМЕР\_1 (договір вкладу для фізичної особи № 7654307) та в доларах США (USD) № рахунку НОМЕР\_2 (договір вкладу для фізичної особи № 7654807).
06 квітня 2017 року ОСОБА\_3 було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА\_1, що належить її померлому чоловіку ОСОБА\_10, який прийняв її у спадщину після батьків ОСОБА\_12 та ОСОБА\_13, але за життя не оформив своїх спадкових прав (т. 1 а.с. 226).
В цей же день, 06 квітня 2017 року між ОСОБА\_3 та ОСОБА\_6 було укладено договір дарування спірної квартири АДРЕСА\_1, згідно якого право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за обдарованою ОСОБА\_6
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА\_5, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відповідачка ОСОБА\_3 отримала позовну заяву ОСОБА\_5, у якій предметом спору були боргові зобов'язання спадкодавця ОСОБА\_10, приймала участь у судових засіданнях безпосередньо та користувалась правовою допомогою, була обізнана про існування права третьої особи на вказану квартиру, прийняла спадщину після смерті ОСОБА\_10, а тому не мала законних підстав для укладення договору дарування спірної квартири. Відтак, суд вважав відчуження квартири за договором даруванням таким, що порушує права позивача та суперечить положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України
 З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають обставинам справи, встановленим судом, наявним у справі доказам та ґрунтуються на вимогах застосованих судом норм матеріального права.
Суд в ході розгляду справи на підставі наданих позивачем доказів правильно встановив, що померлий ОСОБА\_10 мав боргові зобов»язання перед позивачем ОСОБА\_5 на підставі договору позики, що підтверджується відповідним договором та актом приймання-передачі позики позичальником ( Т. 1 а.с. 106-108), , які не були оспорені ані спадкодавцем за життя, ані його спадкоємцем в особі дружини ОСОБА\_3
Надаючи пояснення в ході апеляційного розгляду справи про те, що отриману у спадщину квартиру мала право подарувати своїй дочці, оскільки боргу кредитора не визнає, так як, на її думку, її чоловік не міг взяти таку суму у розмірі 10 000 дол. США в борг, ОСОБА\_3 вказувала, що питання про недійсність або безгрошовість письмового договору позики та акту приймання-передачі грошових коштів спадкодавцем не підіймала.
Отже, на теперішній час наявність боргу у спадкодавця, який утворився за його життя, не спростована.
Зі спадкової справи встановлено, що ОСОБА\_5 12.02.2016р., тобто своєчасно, у межах шестимісячного строку, звернувся до нотаріуса як кредитор померлого ІНФОРМАЦІЯ\_1 спадкодавця ОСОБА\_10 з претензією до спадкоємців щодо погашення боргу у розмірі 10 000 дол. США ( Т. 1 а.с. 33), а в подальшому з письмовою претензією від 12.08.2016р. до спадкоємця ОСОБА\_3 ( Т. 1 а.с. 111), яку остання отримала, але не виконала.
Тому позивачем було дотримано всі умови, передбачені вимогами ст. 1281 ЦК України, та він у зв»язку з невиконанням спадкоємцем ОСОБА\_3 вимог ст. 1282 ЦК України звернувся з відповідним позовом про накладення стягнення на спадкове майно, яким, серед іншого, є квартира АДРЕСА\_1.
Зі справи вбачається, що спадкоємцю ОСОБА\_3 було відомо про претензію у спадковій справі, вона отримала і письмову претензію, спрямовану їй кредитором особисто, а також була обізнана про судовий спір щодо накладення стягнення на спадкове майно, але, отримавши свідоцтво про право на спадщину 06.04.2017р. у нотаріуса, в цей же день подарувала спірну квартиру, щодо якої маються вимоги кредитора, своїй доньці ОСОБА\_6
Встановивши всі ці обставини, суд обґрунтовано визнав, що ОСОБА\_3 уклала правочин з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна квартира не була вільною від претензій третіх осіб, як вона неправдиво сповістила нотаріусу під час укладення договору дарування.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА\_3 наголошує на тому, що арешт на цю квартиру був накладений судом вже після її оформлення у спадщину та посвідчення договору дарування, та про це їй не було відомо, а нотаріусом був перевірений реєстр обтяжень, у якому відомості про арешт квартири були відсутні.
Між тим, не має правового значення той факт, що арешт на квартиру був накладений в цей же день, але після вчинення правочину дарування, а визначальним є той факт, що квартира перебувала у судовому спорі щодо претензій третіх осіб, а тому, незалежно від незареєстрованого обтяження, не могла бути предметом цивільної угоди до вирішення відповідного спору між спадкоємцем та кредитором, яким виконані всі вимоги ст. 1281 ЦК України.
Зважаючи на вказані обставини, апеляційний суд визнає неспроможними доводи апеляційної скарги в тій частині, що договір дарування був укладений без порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦПК України.
Також апелянти посилаються на те, що ОСОБА\_5 не міг оспорювати правочин, стороною якого він не був.
Проте, суд в цій частині врахував роз»яснення, надані в п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з якими відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання осопорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.
Зважаючи на все вищенаведене, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
**ПОСТАНОВИВ:**
Апеляційну скаргу **_ОСОБА\_3 залишити без задоволення._**__
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено резолютивну частину, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 квітня 2018р.
**Головуючий:**
**Судді:**