УХВАЛА
про закриття провадження у справі
12 квітня 2018 року
м. Київ
справа №800/296/17
адміністративне провадження №П/9901/198/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Гімона М.М., Стародуба О.П., Коваленко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Вишняка О.М.,
позивача - ОСОБА_2
розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України, третя особа на стороні позивача - Громадська організація "Малинівське міське відділення Всеукраїнського об"єднання ветеранів", третя особа на стороні відповідача - Президент України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
УСТАНОВИВ:
1. 19 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з позовом до Верховної Ради України, третя особа на стороні позивача - Громадська організація "Малинівське міське відділення Всеукраїнського об"єднання ветеранів", третя особа на стороні відповідача - Президент України, в якому просить:
« 1) визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо позбавлення права вільно розпоряджатись земельною ділянкою, що їй належить на праві власності;
2) визнати протиправною бездіяльність Президент України щодо не усунення умов порушення ст. 41 Коституції України, допущене Верховною Радою України у вигляді протиправного мораторію на право вільного відчуження власності ОСОБА_2 землі сількогосподарського призначення;
3) зобов'язати Президента України та Верховну Раду України вчинити дії згідно з ст. 93 Конституції України у вигляді законодавчої ініціативи щодо зняття мораторію та поновлення прав ОСОБА_2 з метою поновлення права вільного розпорядження землею».
2. На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.07.2017 про залишення позову без руху, подала 08.08.2017 позов у новій редакції, в якому просила:
- «визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо постійної заміни цифр у акті "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель", а сам акт визнати незаконним;
- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо позбавлення позивача права вільного розпорядження свою власністю у виді земельної ділянки розміром 2,7 га, закріпленої згідно з держаним актом на право власності від 23.02.2007 та зобов'язати Верховну Раду України до вчинення дій і прийняття рішення щодо скасування заборони на відчуження землі сільськогосподарського призначення;
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо не усунення порушення ст. 41 Конституції України, допущене Верховною Радою України у виді підміни цифр, задля протиправного продовження мораторію щодо заборони вільного відчуження власності позивача у виді землі сількогосподарського призначення;
- зобов'язати Верховну Раду України вчинити певні дії щодо зняття мораторію та поновлення обмеженого права позивача щодо вільного розпорядження своєю власністю;
- стягнути моральну та матеріальну шкоду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат".
3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.08.2017 відкрив провадження у цій справі.
4. У пункті 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що, з-поміж інших, Вищий адміністративний суд України діє у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом у складі, визначеному цим Законом.
У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності й Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV викладено у новій редакції.
Згідно з пунктом 5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; далі - КАС) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; <…>.
5. Верховний Суд ухвалою від 16.01.2018 року прийняв справу до провадження.
6. 19.02.2018 позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог. Просить здійснити їй відшкодування у вигляді морально-матеріальних втрат і збитків на суму 1 млн. грн.
7. Позивач позов обґрунтовує тим, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 23.02.2007 ОСОБА_2 отримала для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 2,70 га.
До прийняття чинної Конституції України право приватної власності громадян на землю передбачалося Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року, Законом України "Про власність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 року N 15-92, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.02.1993 N 10 (втратив чинність).
Згідно з вказаним Декретом у приватну власність, громадянам України передавались безплатно земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального дачного і гаражного будівництва.
Розділ Х чинного Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III врегульовує порядок заборони відчуження сільськогосподарських земель.
Позивач вважаючи, що постійна заміна цифр з « 2017» на « 2018» у Розділі Х Земельного кодексу України, яка продовжує заборону на відчуження землі сільськогосподарського призначення, є протиправними діями, а не усунення цього є протиправною бездіяльністю відповідача.
Позивач вважає, що її законний інтерес полягає у додержанні Верховною Радою України та Президентом України Конституції України; у прагненні, щоб вищий законодавчий орган держави дотримувався і виконував вимоги Конституції України, адже лише так, на думку позивача, вона зможе вільно розпоряджатися належною їй на праві власності землею, продавши яку, зможе забезпечити собі належне лікування. При цьому в обґрунтування своїх вимог поклилається також на порушення Президентом України статті 102 Конституції України.
8. Відповідач заперечив проти позову. Свою позицію мотивує тим, що права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин позивача не порушені, а провадження у справі підлягає закриттю. Стверджує, що позивач не належить до суб'єктів права законодавчої ініціативи, визначених у ст. 93 Конституції України, а тому її законодавчі ініціативи не можуть бути предметом розгляду. Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
9. Вирішуючи клопотання представника відповідача, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначають Конституцією та законами України.
10. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
11. Відповідно до пунктів першого та другого статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження;
13. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС.
Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
З наведеного випливає, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
14. За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Згідно з пунктом 3 статті 85 Основного Закону до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
15. Відповідно до частини другої статті 1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України», саме цей Регламент визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України. Саме згідно з нормами Регламенту Верховної Ради України створені нею з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України, обрані нею Голова Верховної Ради України та його заступники, народні депутати України в порядку і строки, визначені цим Регламентом Верховної Ради України, реалізують дії з розгляду законопроектів, які за змістом, способами, прийомами, завданнями і юридичною природою є проявами (вираженням, властивостями) функції законотворення.
16. Такі дії Верховної Ради України не мають ознак управлінських дій, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції. До них мають застосовуватися положення, що дозволяють вдатися до інших юрисдикційних форм захисту від порушень прав чи інтересів.
17. Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність нормам Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність нормам Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Згідно із частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2136-VIII до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
18. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що невідповідність актів Верховної Ради України нормам Конституції України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що вказує на неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.
19. Отже, Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів не виконує владних управлінських функцій, а реалізовує свої повноваження щодо законотворчої діяльності, що дає підстави дійти висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема Верховного Суду як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання незаконними законів України.
20. Зазначений правовий висновок висловлено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 9901/3/17.
21. У зв'язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку про те, що вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним положень Земельного кодексу України у зв'язку з порушенням низки конституційних приписів віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
22. Інші позовні вимоги не мають самостійного характеру, за підставами та по суті зв'язані з вимогою про визнання незаконними законів, якими запроваджено мораторії на продаж землі.
23. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, Суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.
24. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 2 ст. 239 КАС України).
Однак у зазначених статтях не вирішено питання про правові наслідки звернення позивача з позовом, в якому відсутні ознаки публічно-правового спору та який на підставі частини 3 ст. 124 Конституції не належить до юрисдикції усіх судів України.
Суд вважає, що такому випадку, закриваючи провадження у справі, позивачу слід роз'яснити, що його вимоги не належать до юрисдикції судів.
25. Невдоволення державною земельною політикою, зокрема діяльністю органів державної влади у зв'язку із застосуванням мораторію на продаж землі, не створює «публічно-правового» спору. Інтерес особи у належній роботі органів державної влади, зміні державної політики та прийнятті нових законів може бути реалізований через участь у державному житті країни, право на яке гарантоване ст. 38 Конституції України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України, третя особа на стороні позивача - Громадська організація "Малинівське міське відділення Всеукраїнського об"єднання ветеранів", третя особа на стороні відповідача - Президент України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди - закрити.
Ухвалу може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом 30 днів з її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 16.04.2018.
Головуючий суддя В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя М.М. Гімон
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб