Справа 556/1686/17
Номер провадження 2/556/12/2018
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.03.2018 дата розгляду справи
Володимирецький районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Іванків О.В.,
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Адміністрація ПАТ КБ «Приватбанк» звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 14136.31 грн..
В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, що у відповідності до ст.223 ч.3 п.1) ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 надала суду письмовий відзив, в якому заперечила проти позову, в судове засідання надала клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнала частково.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Так, судом встановлено, що 02 березня 2015 року між ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір б/н, згідно з якою ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Факт укладення кредитного договору підтверджується оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, в т.ч. кредитним договором з додатками, який підписано сторонами, розрахунком заборгованості.
Як вбачається зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 гл.71 Цивільного Кодексу України щодо договору позики.
Позивач виконав умови договору, а саме надав ОСОБА_1 кредит в сумі 700 грн., що підтверджується наданими суду письмовими доказами.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором належним чином не виконує, повернення боргу та сплату відсотків згідно затвердженого графіку не здійснює. У зв`язку із цим станом на 31.08.2017 року у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 14136 грн. 31 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 700 грн, заборгованості по процентам в сумі 9486,96 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 2800 грн., заборгованості за штрафами 500 грн. (фіксована частина), 649.35 грн. (процентна складова).
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом ст.ст.1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, в разі несвоєчасного повернення борг стягується в порядку виконання зобов`язань. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась неповернутою, та сплати належних йому процентів.
Оскільки своїх зобов`язань щодо повернення боргу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення боргу в частині заборгованості за кредитом в сумі 700 грн., підставними і такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення відсотків, пені та комісії, то з цього приводу суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 14 п.15 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду (резервістам і військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації та до закінчення особливого періоду) штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями, в т.ч. банками, і фізичними особами, а також відсотки за користування кредитами не нараховуються
Відповідач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, був призваним під час мобілізації 02 серпня 2014 року, що підтверджується листом Володимирецького об`єднаного районного військового комісаріату від 13 лютого 2018 року № 231, тобто ще до отримання кредиту.
Особливий період в країні на даний час не закінчився, отже ОСОБА_1 підпадає під дію п.15 ст.14 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і з моменту мобілізації до закінчення особливого періоду йому не можуть нараховуватись штрафні санкції, пеня та проценти.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналогічне зазначено і у ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З урахуванням викладеного, підстав для стягнення відсотків, пені та комісії, суд не вбачає.
Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 в користь позивача підлягає заборгованість по кредиту в сумі 700 грн.. Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають також частковому задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат, а саме в частині стягнення судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 551, 554, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.15, 30, 209, 212 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредиту в сумі 700 (сімсот) грн., понесені позивачем у зв`язку із розглядом цивільної справи та підтверджені документально судові витрати в сумі 79 (сімдесят дев`ять) грн. 20 коп., а всього стягнути 779 (сімсот сімдесят дев`ять) 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
С У Д Д Я :