[image: ]
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
19.01.2018
Справа № 910/20650/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши заяву Компанії Novartis AG/Новартіс АГ
про забезпечення позову
у справі № 910/20650/17
За позовом Компанії Novartis AG/Новартіс АГ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров'я"
(відповідач 1);
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач 2)
про визнання недійсним свідоцтва та зобов'язання вчинити дії.
без виклику представників учасників процесу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати свідоцтво України № 231740 недійсним відносно всіх товарів 05 класу МКТП, для яких знак було зареєстровано та зобов’язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України № 231740 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені “Промислова власність”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/20650/17, розгляд справи призначено на 16.01.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 справу № 910/20650/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. Підготовче засідання у справі № 910/20650/17 призначено на 06.02.2018.
Через канцелярію Господарського суду міста Києва 18.01.2018 позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи до забезпечення позову, а саме:
1. До набрання рішення суду в даній справі законної сили заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦЕВТИЧНА ГРУПА «ЗДОРОВ’Я» (Україна 61013 м. Харків, вул. Шевченка, буд. 22 код ЄДРПОУ 35533730) у будь якій спосіб передавати повністю або частково виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 231740 іншим особам або відмовлятись від наведеного свідоцтва;
2. До набрання рішенням суду в даній справі законної сили заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, Україна, м. Київ, вулиця М. Грушевського 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи 37508596) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно власника та статусу знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 231740 та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Зазначену заяву мотивовано тим, що:
- відповідач 1 може передати іншій особі/особам право власності на спірний знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг;
- відповідач 1 може укласти ліцензійні договори про передачу права на використання знаків для товарів і послуг за спірними свідоцтвами;
- відповідач 1 може відмовитися повністю або частково від спірних свідоцтв (ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва не має право в такому випадку на повторну реєстрацію знаку протягом 3-х років після припинення дії свідоцтва;
- відповідач 2 на підставі наданих відповідачем 1 або іншою особою документів, може внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно власника та статусу знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 231740 і здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Господарський суд міста Києва, розглянувши заяву компанії Компанії Novartis AG/Новартіс АГ про забезпечення позову, вважає за необхідне задовольнити її частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Повноваження із вчинення дій щодо державної реєстрації договорів про передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585 “Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності” надані Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.
Виходячи з викладеного суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно власника та статусу знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 231740 та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність», є пов’язаними з предметом спору у справі № 910/20650/17, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 136-140 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Компанії Novartis AG/Новартіс АГ про забезпечення позову задовольнити частково.
2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі:
2.1. Заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, Україна, м. Київ, вулиця М. Грушевського 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи 37508596) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно власника та статусу знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 231740 та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
3. Стягувачем за даною ухвалою є компанія Novartis AG/Новартіс АГ (4002, Базель, Швейцарія).
4. Боржником за даною ухвалою є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596).
Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 19.01.2018 р. та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.В. Мандриченко