Справа № 520/6471/17
Провадження № 2/520/2769/18
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2018 року
Київський районний суд м. Одеси
У складі судді Калашнікової О.І.
При секретарі Шеховцевій О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
Встановив,
Позивач у червні 2017 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його – ОСОБА_1– користь борг за договорами позики у сумі 1317500 грн і 3% річних від прострочених сум боргу в розмірі 19762,5 грн, стверджуючи, що відповідачі не виконують свої зобов’язання за договорами позики, що були укладені 01.01.2005 року і 01.06.2016 року. В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачі до суду не з’явились, про час і місце слухання справи сповіщались у відповідності до вимог закону. За дорученням суду представник позивача направив судові повістки відповідачам через кур’єрську службу доставки ТОВ «Двадцять п’ять годин». Як зазначено у повідомленні про вручення судової повістки 10.01.2018 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 «відмовились від отримання».
За згодою позивачевої сторони суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідачів.
Суд вивчив матеріали по справі і встановив наступне:
01.01.2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 взяла в борг , а ОСОБА_1 передав в борг грошові кошти в сумі 20 000 дол. США. ОСОБА_3 зобов’язалась у термін до 1 лютого 2006 року повернути зазначену грошову суму ОСОБА_1 У зв’язку з невиконанням боргових зобов’язань ОСОБА_3 сторони продовжували термін дії договору позики декілька разів. Останній раз 1.06.2016 року сторони домовились, що зобов’язання з повернення позики ОСОБА_3 виконають до 01.08.2016 року.
01.06.2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв в борг , а ОСОБА_1 передав в борг грошові кошти в сумі 30 000 дол. США. ОСОБА_2 зобов’язався у термін до 1 січня 2017 року повернути зазначену грошову суму ОСОБА_1
Позивач стверджує, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 свої зобов’язання за договорами позики не виконали, грошові кошти не повернули ОСОБА_1, останні 6 місяців відповідачі уникають будь-якого спілкування, тільки повідомили в усній формі про відсутність у них можливості повернути борг за договорами позики. Позивач звернувся до суду з цим позовом і вимагає стягнути з відповідачів в солідарному порядку борг за договорами позики 1 317500 грн , що на день звернення до суду з позовом дорівнювало 50 000 дол. США за курсом НБУ щодо вартості 1 дол. США – 26,35 грн. Посилаючись на положення ст..625 ЦК України позивач вимагає стягнути з відповідачів 3% річних за порушення строків виконання грошових зобов’язань в загальній сумі 19762,5 грн , розраховані за 9 місяців щодо позики в сумі 20 000 дол. США і за 4 місяці щодо позики в сумі 30 000 дол. США.
На підтвердження позовних вимог позивачева сторона посилалась на розписку від 01.01.2005 року, виконану ОСОБА_3, розписку від 29.01.2009 року, виконану ОСОБА_3 і ОСОБА_2, розписку від 01.06.2016 року на суму 20 000 дол. США виконану ОСОБА_2 і розписку від 01.06.2016 року на суму 30 000 дол. США, виконану ОСОБА_2 Щодо стягнення боргу в солідарному порядку позивачева сторона пояснила наступне: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, грошові кошти позичали на розвиток і ведення сімейного бізнесу (відповідачі займались фермерським господарством). В судовому засіданні у якості свідка надала пояснення ОСОБА_4 – дружина позивача, яка у повному обсязі підтвердила факти, викладені позивачем у заяві. Свідок стверджувала, що грошові кошти подружжя отримували від ОСОБА_1 разом, розписку писав один з них; що подружжя ОСОБА_3 ще весною 2017 року обіцяли повернути борги після збирання і продажу врожаю, але в кінці літа 2017 року вже почали уникати спілкування, а восени заявили про відсутність у них грошових коштів для повернення боргу.
При вищенаведених обставинах суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав:
1 січня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та 1 червня 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договори позики. При укладанні договорів сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: суми позики і строку повернення позики. Договори сторони оформили у письмовій формі у вигляді розписок. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами. Ст.611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. ОСОБА_1 -позикодавець – свої зобов’язання за договором виконав, коли передав 01.01.2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 20 000 дол. США, а 01.06.2016 року – передав відповідачам 30 000 дол. США. Виконання позичальником зобов’язань за договором підтверджується наданими до позову копіями розписок (суд в судовому засіданні оглянув оригінали розписок). Обов’язок позичальника повернути позику передбачено умовами договорів (в розписка вказано на обов’язок повернення) і ст.1049 ЦК України.
Суд встановив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 свої зобов’язання за договорами позики не виконали і не повернули позичені на певний строк грошові кошти.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України, який у своїй Постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Частина 1 ст.1050 ЦК України визначає, «якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу».
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст.625, 1050 ЦК України, які передбачають наслідки порушення договору позичальником, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми позики. У даному випадку стягненню підлягають тільки 3% річних від суми боргу, оскільки грошові кошти в боргу передавались в іноземній валюті.
Суд погоджується з доводами позивачевої сторони про солідарний порядок стягнення боргу з відповідачів, тому як твердження позивача про використання одержаних за договором позики грошових коштів в інтересах сім’ї не спростовано.
У відповідності до положень ст..141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8320 грн, понесення якого підтверджено відповідними квитанціями.
Керуючись ст.ст.263-265,268 ЦПК України, суд
Вирішив
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 Лінія,8, НОМЕР_2, виданий 21.11.1997 року) і з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН невідомий, (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4 Лінія,1, НОМЕР_3, виданий 04.10.2000 року) на користь ОСОБА_1 1337262 грн. 50 коп., де 1317500 грн сума боргу за договорами позики, 19762,5 грн – 3% річних від сум боргу.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 Лінія,8, НОМЕР_2, виданий 21.11.1997 року) і з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН невідомий, (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4 Лінія,1, НОМЕР_3, виданий 04.10.2000 року) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8320 грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, наданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Калашнікова О. І.
Ухвала № 83078119
Номер провадження: 22-ц/813/3385/19
Номер справи місцевого суду: 520/6471/17
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
03.07.2019 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Погорєлова С.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
встановила:
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 27.12.2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.02.2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору у розмірі 12 000,00 гривень.
26.03.2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 відмовлено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року залишено без руху. Апелянту, у відповідності до ч. 2 ст. 185 ЦПК України надано строк для усунення недоліків.
26.06.2019 року до Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
На підтвердження свого матеріального стану, представник ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу
Таким чином, суд прийшов до висновку, що клопотання представника ОСОБА_1 є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
У зв`язку із чим, представнику ОСОБА_1 необхідно у відповідності до ст. 357 ЦПК України, виконати вимоги ухвали Одеського апеляційного суду від 07.02.2019 року, для вирішення питання про розгляд апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 136, 185, 357 ЦПК України,-
ухвалила:
Клопотання представника ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року- залишити без руху.
Надати апелянту, у відповідності до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз`яснити апелянту, що у разі невиконання даної ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута апелянту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова