ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 71629985

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 141/794/17

Головуючий у 1-й інстанції: Слісарчук О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

11 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року (повний текст якої складено в смт. Оратів 29 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Оратівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимогна предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП", про визнання протиправним та скасування рішення 67 сесії 6 скликання Оратівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 21.10.2015 року,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Оратівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «Воїнське ХПП» (ТОВ «Воїнське ХПП»), про визнання протиправним та скасування рішення Оратівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 67 сесії 6 скликання від 21 жовтня 2015 року «Про надання земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Оратівської сільської ради с. Оратів, вул. Миру, 2, ТОВ «Воїнське ХПП» загальною площею 0,8997 га за рахунок земель Оратівської сільської ради в межах населеного пункту терміном на 49 років з правом подальшого викупу.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, опираючись на рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 112 ЗК України, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, положення пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

11 січня 2018 року ТОВ «Воїнське ХПП» на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду направлено відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначив про те, що позивач немає жодного відношення до оскаржуваного рішення, оскільки в даному випадку існує спір про право користування земельною ділянкою вирішення якого не пов'язане із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Також, просив залишити рішення першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції послався на норми п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), відповідно до якої суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Аналогічна норма міститься в ст. 4 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. В цьому випадку спір носитиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень органу місцевого самоврядування.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує рішення Оратівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 67 сесії 6 скликання від 21 жовтня 2015 року «Про надання земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Оратівської сільської ради с. Оратів, вул. Миру, 2, ТОВ «Воїнське ХПП» загальною площею 0,8997 га за рахунок земель Оратівської сільської ради в межах населеного пункту терміном на 49 років з правом подальшого викупу.

Отже в даному випадку спір між сторонами виник не у зв'язку із реалізацією відповідачем владних управлінських функцій, оскільки стосується виключно права користування земельною ділянкою ТОВ «Воїнське ХПП» та Оратівською сільською радою.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За правилами частини першої статті 116 Земельного Кодексу України (ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.83 ЗК України).

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, статей 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 16 грудня 2015 року №6-2510ц15, колегія суддів Судової палати дійшла висновку, що рішення субєкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою предявлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення субєкта владних повноважень

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави вважати, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним-розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2510ц15).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані правовідносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства, тому даний спір є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відтак, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права та прийнято вірне рішення про закриття провадження у справі.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 січня 2018 року.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_4 ОСОБА_5