ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 70857205

Озвучення тимчасово недоступне

**ПОСТАНОВА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

04 грудня 2017 р.

Справа № 820/4259/17

**Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі**

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Спаскіна О.А. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА\_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. по справі №820/4259/17

**за позовом ** ОСОБА\_1

**до ** Головного територіального управління юстиції у Харківській області ** ** ** **

**про** визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

**ВСТАНОВИЛА:**

Позивач, ОСОБА\_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

\- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації від 07.08.2017 незаконними;

\- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит позивача від 07.08.2017, а саме: надіслати на електронну адресу позивача копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА\_2 у період з 10 по 23 листопада 2015 року;

\- стягнути судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 8320 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації, за результатами розгляду якого отримав відповідь із зазначенням кількості сторінок запитуваного службового розслідування та про відмову відповідача у наданні вказаної інформації, оскільки матеріали службового розслідування в електронному вигляді відповідачем не створювалися, а, на думку посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Харківській області, виготовлення електронних копій запитуваних документів є тотожним поняттю "створення нової інформації" або "створення інформації в інший спосіб". На думку позивача, такі дії відповідача є незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації позивача від 07.08.2017 року.

Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Харківській області повторно розглянути запит позивача від 07.08.2017 року на отримання публічної інформації.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело не неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 року в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 07.08.2017 року на отримання публічної інформації та відмови у стягненні компенсації за надання правової допомоги, та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 07.08.2017 позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації - копії матеріалів службового розслідування, яке проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА\_2 у період з 10 по 23 листопада 2015 року.

Головне територіальне управління юстиції у Харківській області листом №135-2017/09.01-30 від 11.08.2017 повідомило позивача, що на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 10.11.2015 №356/3 з 10 по 23 листопада 2015 року було проведено службове розслідування стосовно ОСОБА\_2, заступника начальника Управління державної, виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. У Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області матеріали зазначеного службового розслідування зберігаються на паперових носіях. Загальний обсяг матеріалів службового розслідування складає 222 аркуша. Копії матеріалів, в електронному вигляді не створювались, тому запитувана інформація потребує її створення в інший спосіб. Відповідно до абзацу другого п.п. 1.2 пункту 1 наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 25.05.2015 №291/4 "Питання виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області", Головне територіальне, управління юстиції у Харківській області не є розпорядником інформації за запитами на інформацію стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб. На підставі п.1 ч. 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідачем було відмовлено в наданні запитуваної інформації.

Не погодившись із вказаною відмовою Головного територіального управління юстиції у Харківській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації позивача від 07.08.2017 року є протиправними, а тому належним захистом прав буде зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 07.08.2017 року на отримання публічної інформації. Щодо вимог про компенсацію витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, відмова в наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник на запит вказує якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Проте, вказаних підстав у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області не було наведено. Підставою для відмови в наданні доступу до інформації, котра запитувалася позивачем, відповідач зазначив про те, що вказані матеріали службового розслідування не створювались в електронному вигляді, тому запитувана інформація потребує її створення в інший спосіб. Також відповідач зазначив про те, що він не володіє і не зобов'язаний, відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Враховуючи викладене, відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивачу було відмовлено в наданні запитуваної інформації в частині надання електронною поштою копії матеріалі" службового розслідування (обсягом 222 аркуші).

Статтею 4 Закону України "Про державну службу" визначено, що одним із принципів державної служби є прозорість, тобто відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у запитуваному позивачем листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області мова йде про дії, що вчинені під час здійснення свої службових повноважень посадовими особами органів державної виконавчої служби - заступником начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА\_2, а тому відповідач не мав жодних законних підстав для відмови в наданні такої інформації.

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Відповідно до положень частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", частини другої статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:

\- особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);

\- коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;

\- коли закон дозволяє певним суб'єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб'єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;

\- коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації позивача від 07.08.2017 року.

Також, враховуючи протиправність дій відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача у судовому порядку повторно розглянути запит позивача від 07.08.2017 року на отримання публічної інформації.

З приводу компенсації за надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Матеріали справи містять докази укладання позивача з ОСОБА\_3 Договору про надання правової допомоги від 15.08.2017 року; Додаткового договору №1 від 11.10.2017 року до договору про надання правової допомоги від 15.08.2017 року; Додаткового договору №2 від 27.10.2017 року до договору про надання правової допомоги від 15.08.2017 року; квитанцій до прибуткового касового ордеру №0609/17 від 06.09.2017 року та №2010/17 від 20.10.2017 року; акту виконаних робіт від 06.09.2017 року; копію диплома магістра за спеціальністю "Правознавство"; витяг із Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця; калькуляція-рахунок №1 від 06.09.2017 року та №2 від 20.10.2017 року.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу;

Згідно зі ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" зазначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 2 вищевказаного Закону визначено, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що під визначення поняття вчинення окремих процесуальних дій можливо віднести підготовку позову до суду, оскільки без здійснення вказаної дії стадія подання позову до суду неможлива.

Калькуляція-рахунок №1 від 06.09.2017 року містить наступні види отриманих позивачем послуг, а саме: ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника, їх вивчення та аналіз на предмет релевантності, належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення, в кількості 3 год., вартість 640 грн/год, загальна вартість 1920 грн.; аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій Верховного Суду України, публікацій науковців, висновків фахівців в кількості 4 год., вартістю 640 грн/год, загальна вартість 2560 грн.; складання тексту позовної заяви, підготовка додатків та примірників позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі в кількості 4 год, вартістю 640 грн/год, загальна вартість 2560 грн. Калькуляція-рахунок №2 від 20.10.2017 року містить наступні види отриманих позивачем послуг, а саме: участь ОСОБА\_3 в якості представника ОСОБА\_1С, у судовому засіданні у справі №820/4259/17, що відбулось 04.10.2017 року в кількості 1 год., вартість 640 грн/год, загальна вартість 640 грн.; ознайомлення з матеріалами справи №820/4259/17 в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду №820/4259/17 в кількості 1 год., вартість 640 грн/год, загальна вартість 640 грн.

Колегія суддів вважає, що час витрачений на підготовку позову має враховуватися при визначенні часу в розумінні статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ", тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо іншої частини видів правової допомоги, колегія суддів вважає їх такими, що не підпадає під значення витрат на правову допомогу, які визначені Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Під час визначення грошового розміру компенсації витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позову до суду - у сумі 500 грн, колегія суддів, звертає увагу на часткове його задоволення, завдяки застосуванню судами першої інстанції та апеляційної інстанції принципів змагальності та диспозитивності, викладеними в статтях 11 та 195 КАС України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 року не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до ч.2 ст. 205 ст. 202 КАС України підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

**П О С Т А Н О В И Л А:**

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА\_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. по справі №820/4259/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат за надання правової допомоги.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевим загальним та місцевим адміністративними судами на користь ОСОБА\_1 компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. по справі №820/4259/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий суддя

(підпис)

Бенедик А.П.

Судді

(підпис) (підпис)

Спаскін О.А. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений 11.12.2017 р.