ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2017 р. Справа № 922/2883/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - Оганезова Р.А. на підставі довіреності від 03.01.2017 №08-11/8/2-17,
відповідача - Любич В.О. на підставі довіреності від 11.09.2017,
третя особа - Курманов Д.Ю. (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№3292 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №922/2883/17
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Імпульс", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець Курманов Д.Ю., м. Харків
про розірвання договору
ВСТАНОВИЛА:
Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Імпульс", в якому просить суд розірвати договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди №1216 від 20.08.1997, укладений між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.08.1997 №1216, відповідачу в тимчасове користування була надана земельна ділянка загальною площею 0, 5465га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 7, на якій знаходяться зареєстровані за відповідачем на праві приватної власності нежитлові будівлі; нежитлова будівля літ. "З-1" площею 116, 0кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0, 0342га по вул. Хабарова, 7 у м. Харкові була відчужена відповідачем Курманову Д.Ю., таким чином, право власності відповідача на нежитлову будівлю літ. "З-1" площею 116, 0кв.м та право користування земельною ділянкою під нежитловою будівлею припинено, що є підставою, на думку позивача, для розірвання договору на право тимчасового користування землею площею 0, 5465га на умовах оренди від 20.08.1997 №1216 з відповідачем та у подальшому укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0342 з новим власником будівлі літ. "З-1" площею 116, 0кв.м. Як зазначає позивач, Курманов Д.Ю. не вчиняє дій щодо оформлення права оренди землі, територіальна громада міста Харкова несе збитки у вигляді недоотриманого доходу з плати за землю.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №922/2883/17 (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю на тій підставі, що до набувача будівлі, розташованої на орендованій відповідачем земельній ділянці, у зв'язку з відчуженням відповідачем на його користь будівлі та переходом до нього (набувача) права власності на будівлю, відповідно, перейшло й право користування тією частиною земельною ділянкою, на якій розташована сама будівля; ні договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди №1216 від 20.08.1997, ні положеннями законодавства України не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, отже, позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди задоволенню не підлягають.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що перелік підстав щодо розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди, передбачений законодавством, є вичерпним, тому договір підлягає розірванню в судовому порядку; внаслідок придбання Курмановим Д.Ю. нежитлової будівлі літ. "З-1" площею 116, 0кв.м, він повинен звернутись до міської ради із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки, оформити право оренди землі та сплачувати плату за землю у вигляді орендної плати, проте, земельна ділянка площею 0,0342 під будівлею літ. "З-1" площею 116, 0кв.м використовується Курмановим Д.Ю. без належним чином оформлених документів та плати за землю, у зв'язку з відсутністю угоди позивача з відповідачем про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.08.1997 №1216.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 29.11.2017.
28.11.2017 відповідачем подано до апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№12245), зазначає, що станом на укладення між відповідачем та третьою особою договору купівлі-продажу від 20.06.2007 законодавством не було передбачено припинення права користування та договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди з підстав набуття іншою особою права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці; відповідач продовжує користуватись більшою частиною земельної ділянки за цільовим призначенням та має законні очікування зберегти право користування на узгоджений у спірному договорі умовах до закінчення строку його дії. Як зазначає відповідач, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, просить суд врахувати сплив строку позовної давності, застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволення позову.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача оголосила заперечення на апеляційну скаргу, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 10.201.2017 - без змін.
Третя особа - Курманов Д.Ю. проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, представники сторін та третя особа у справі з'явились в судове засідання та висловили свої доводи, міркування, заперечення щодо апеляційної скарги, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.1997 між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Закритим акціонерним товариством "Імпульс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Імпульс") був укладений договір №1216 на право тимчасового користування землею на умовах оренди (надалі - Договір оренди) (т.1 а.с.60-61), відповідно до умов якого, Виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням №160 від 15.03.1995 надав, а Закрите акціонерне товариство "Імпульс" прийняло в тимчасове користування земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 7 загальною площею 0, 5465га згідно з планом землекористування, доданого до договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору оренди, земельна ділянка надається у тимчасове користування на умовах оренди строком до 15.03.2020 для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд.
Договір оренди зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 20.08.1997 за №1216.
На переданій в оренду відповідачу земельній ділянці площею 0, 5465га по вул. Хабарова, 7 знаходяться нежитлові будівлі літ. "Б-1", загальною площею 14, 7кв.м, літ. "Г-1" площею 182, 7кв.м, літ. "Д-1" площею 75, 1кв.м, літ. "Е-1" площею 56, 4кв.м, літ. "Ж-1" площею 108кв.м, літ "З-1", загальною площею 116, 0кв.м, літ. "К-1" площею 25, 0кв.м, літ. "Л-1" площею 12, 2кв.м, літ. "М-1" площею 5, 3кв.м,
Усі зазначені нежитлові будівлі, окрім будівлі літ "З-1", загальною площею 116, 0кв.м, на даний час належать відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 18.11.2010 б/н, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.
Нежитлова будівля літ "З-1", загальною площею 116, 0кв.м була відчужена відповідачем третій особі - Курманову Д.Ю. на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2007, відповідно до умов якого відповідач передав майно - нежитлову будівлю літ "З-1", загальною площею 116, 0кв.м, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, буд. 7, у власність Курманова Д.Ю., а Курманов Д.Ю. прийняв майно і сплатив за нього обговорену грошову суму.
З витягу з Державного реєстру правочинів №4172927 від 20.06.2007 вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. "З-1" загальною площею 116, 0кв.м за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, буд. 7 належить Курманову Д.Ю., дата реєстрації права власності - 20.06.2007 (т.1, а.с.62).
Як зазначає позивач у позовній заяві, на підставі пункту 18 додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 29.04.2010 №67/10, із змінами внесеними пунктом 2 додатку 3 до рішення 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 27.10.2010 №304/10, надано фізичній особі-підприємцю Курманову Дмитру Юрійовичу в оренду строком до 01.04.2015 земельну ділянку площею 0, 0342га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення по вул. Хабарова, 7 (Фрунзенський район) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. "З-1") (т.1, а.с.37-40).
Пунктом 27 додатку до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 22.09.2010 №246/10 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ЗАТ "Імпульс" загальною площею, орієнтовано, 0, 5290га по вул. Хабарова, 7 (Фрунзенський район) для експлуатації і обслуговування нежитлових приміщень (т.1, а.с.29-30)
Пунктом 13 додатку 1 до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 19.12.2012 №962/12 вирішено наступне:
"Внести зміни до пункту 27 додатку до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 22.09.2010 №246/10, замінивши слова "ЗАТ "Імпульс" словами ТОВ "Виробнича компанія імпульс".
Надати ТОВ "Виробнича компанія "Імпульс" в оренду строком до 01.12.2022 року земельну ділянку площею 0,5346га за рахунок земель промисловості по вул. Хабарова, 7 у Фрунзенському районі (кадастровий номер 6310138500:12:002:0034) для експлуатації та обслуговування нежитлових виробничих будівель.
Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, реєстраційний №1216 від 20.08.1997 вважати таким, що припиняє свою дію з дня державної реєстрації нового договору оренди землі." (т.1, а.с.31-33).
Пунктом 32 додатку до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.09.2013 №1262/13 вирішено:
"Внести зміни до пункту 13 додатку 1 до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 19.12.2012 №962/12, замінивши цифри "01.12.2022" цифрами "01.03.2024".
Внести зміни до пункту 13.3. додатку 1 до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 19.12.2012 №962/12, виклавши його у наступній редакції:
"13.3. Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, реєстраційний №1216 від 20.08.1997 року вважати таким, що припиняє дію з дня прийняття цього рішення" (т.1, а.с.34-36).
На підставі рішень Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 19.12.2012 №962/12 та від 25.09.2013 №1262/13, Департаментом земельних відносин підготовлено проект (т.1, а.с.18) угоди про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди по вул. Хабарова, 7, укладеного з ТОВ "Виробнича компанія імпульс", реєстраційний №1216 від 20.08.1997, за умовами якого відповідач мав повернути земельну ділянку площею 0, 5465га Харківській міській раді.
Спір виник внаслідок того, що відповідачем не вчинено дій щодо розірвання Договору оренди, мотивуючи свою відмову тим, що підстави для розірвання договору на право тимчасового користування землею відсутні; відповідач здійснює добросовісне використання земельної ділянки на умовах укладеного договору, не порушуючи вимог щодо її цільового використання та своєчасного перерахування міській раді орендної плати.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтею 120 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України.
Пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 передбачено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони мали місце.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правовідносини щодо переходу прав на землю у даній справі регулюються Цивільний кодексом України, Земельним кодексом України в редакції, чинній на 20.06.2007, оскільки відчуження нежитлової будівлі літ. "З-1" загальною площею 116, 0кв.м третій особі, розташованої на орендованій відповідачем земельній ділянці, мало місце 20.06.2007.
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на 20.06.2007), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Положеннями частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 20.06.2007) також передбачено, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналіз змісту наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм розподільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При застосуванні наведених положень законодавства, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких нею користувався попередній власник нерухомості, якщо інше не передбачене у договорі відчуження нерухомості.
Отже, враховуючи норми діючого законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що право користування відповідачем земельною ділянкою з переходом права власності на нежитлову будівлю літ. "З-1" загальною площею 116, 0кв.м до Курманова Д.Ю. припинилось в тій частині, на якій розташована нежитлова будівля літ. "З-1" загальною площею 116, 0кв.м, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування в силу прямої норми закону з моменту реєстрації Курмановим Д.Ю. права власності на нежитлову будівлю; відповідно, Курманов Д.Ю. одночасно набув право користування земельною ділянкою в тій частині, на якій розташована нежитлова будівля літ. "З-1" загальною площею 116, 0кв.м, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування в силу прямої норми закону з моменту реєстрації Курмановим Д.Ю. права власності на нежитлову будівлю.
Як зазначено вище, Харківською міською радою на підставі рішень ради надано фізичній особі-підприємцю Курманову Д.Ю. в оренду строком до 01.04.2015 земельну ділянку площею 0, 0342га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення по вул. Хабарова, 7 (Фрунзенський район) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. "З-1"), проте, договір оренди між сторонами укладено не було, що, на думку позивача, має наслідком понесення територіальною громадою збитків у вигляді недоотриманого розміру орендної плати.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять рішення ради щодо надання ФОП Курманову Д.Ю. земельну ділянку в оренду після 01.04.2015.
Для захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0, 5465га, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Хабарова, 7, на умовах оренди 20.08.1997 №1216, укладений між позивачем та відповідачем.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається із Договору оренди, Міськвиконком має право припинити дію договору в разі порушення землекористувачем Земельного кодексу України, інших державних актів відносно землі, а також на умовах цього договору на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом (підпункт а) пункту 3.1. договору); Землекористувач має право припиняти дію цього договору в разі добровільної відмови або пріоритетного продовження його на новий строк шляхом подання до міськвиконкому відповідного клопотання (підпункт а) пункту 3.2. договору).
Крім того, розділом 4 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати стягується пеня у розмірі 0, 2 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення; якщо прострочення орендної плати та пені перевищить 6 місяців Міськвиконком залишає за собою право розірвання в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки і припинення права користування землею у встановленому порядку.
Отже, умовами Договору оренди не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди, як відчуження землекористувачем однієї із нежитлових будівель, що знаходяться на земельній ділянці, переданій в оренду.
Також позивачем не наведено істотного порушення відповідачем Договору оренди, як того вимагає стаття 651 Цивільного кодексу України.
Натомість, матеріали справи містять лист Східної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 23.05.2017 №4584/10/20-38-12-03-16 (т.1 а.с.63), в якому зазначено, що відповідач не має заборгованості з орендної плати за землю станом на 23.05.2017.
Апелянтом доказів наявності заборгованості у відповідача з орендної плати за землю не надано.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діє на момент звернення позивача до суду з позовом) наведено перелік підстав для припинення договору оренди землі, серед яких є і набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
При цьому, суд зазначає, що станом на момент відчуження нежитлової будівлі в статті 31 Закону України "Про оренду землі" була відсутня така підстава для припинення договору оренди землі, як набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що позивач просить розірвати Договір оренди, за яким земельна ділянка була передана відповідачу у користування площею 0, 5465га (хоча рішенням міської ради передано Курманову Д.Ю. до 01.04.2015 у користування земельну ділянку площею 0, 0342га) при тому, що на орендовані відповідачем земельній ділянці знаходяться належні відповідачу на праві приватної власності нежитлові будівлі літ. "Б-1", загальною площею 14, 7кв.м, літ. "Г-1" площею 182, 7кв.м, літ. "Д-1" площею 75, 1кв.м, літ. "Е-1" площею 56, 4кв.м, літ. "Ж-1" площею 108кв.м, літ. "К-1" площею 25, 0кв.м, літ. "Л-1" площею 12, 2кв.м, літ. "М-1" площею 5, 3кв.м.
Позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому майно, є порушенням прав, встановлених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що перехід права власності на будівлю літ. "З-1" загальною площею 116, 0кв.м, що належить Курманову Д.Ю. та розташована на орендованій відповідачем земельній ділянці може бути підставою для зміни умов Договору оренди в частині зменшення площі орендованої земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля літ. "З-1" загальною площею 116, 0кв.м, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування, а не позбавлення права відповідача користування земельною ділянкою, яка була передана відповідачу в оренду та на якій розташовані належні йому нежитлові будівлі.
Однак, із матеріалів справи не вбачається, що позивач ініціював питання укладення додаткової угоди до Договору оренди з відповідачем для внесення змін щодо площі орендованої земельної ділянки.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.
За умовами статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Проте, підстав для дострокового розірвання в судовому порядку укладеного сторонами у справі Договору оренди, що відповідали б наведеним вище нормам, позивач не навів, а із матеріалів справи таких підстав не вбачається.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що посилання позивача на постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі №922/550/16 та від 09.07.2015 у справі №910/23058/14 є безпідставним, оскільки у справі №922/550/16 умовами укладеного між сторонами спору договору оренди земельної ділянки було передбачено можливість розірвання договору на підставі переходу права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи; у справі №910/23058/14 відповідачем було заявлено відмову від права користування земельною ділянкою.
Судова колегія також зазначає, що згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як зазначено у пункті 2.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення міської ради до відповідача з пропозицією внести зміни до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди щодо розміру площі орендованої відповідачем земельної ділянки; матеріали справи не містять доказів, що позивач здійснював реальні дії, у тому числі, в судовому порядку, спрямовані на укладення договору оренди, виділеної Курманову Д.Ю. земельної ділянки, хоча, як свідчать матеріали справи, Курмановим Д.Ю. були надані до позивача всі необхідні документи для оформлення договору оренди земельної ділянки площею 0, 0342га, при тому, що рішенням ради надано земельну ділянку у користування ФОП Курманову Д.Ю. до 01.04.2015, матеріали справи не містять рішення ради щодо надання ФОП Курманову Д.Ю. земельну ділянку в оренду після 01.04.2015.
До того ж, судова колегія зазначає, що захист прав особи у будь-якому випадку не може здійснюватись з порушенням прав інших осіб.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно "суспільни", "публічний" інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ("пропорційність" є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного субєкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо).
Судом вже констатовано неправомірне втручання у право користування відповідачем земельної ділянки, на якій знаходяться нежитлові будівлі, що належать відповідачу; таке втручання не переслідує "суспільний", "публічний" інтерес.
На думку колегії суддів, відсутній і критерій пропорційності, оскільки позивач просить розірвати з відповідачем Договір оренди, на якій знаходяться будівлі, що належать відповідачу, без жодної суспільно-важливої причини.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги з підстав, які заявлено Харківською міською радою, є необґрунтованими та недоведеними, тому у задоволенні позову по даному предмету спору слід відмовити.
Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав з іншим предметом позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується і позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про розірвання Договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем.
Своє порушене право рада мотивує тим, що місцевий бюджет недоотримує кошти у розмірі, в якому міг би їх отримувати, якби договір оренди між позивачем та третьою особою був укладений.
Проте, судова колегія зазначає, що в обґрунтування своїх доводів щодо недоотримання місцевим бюджетом коштів у розмірі, в якому міг би отримувати кошти позивач, якби договір оренди між позивачем та третьою особою був би укладений, не надано жодних та допустимих доказів.
В якому розмірі міг би отримувати грошові кошти позивач, якби договір оренди земельної ділянки з третьою особою був укладений, із матеріалів справи не вбачається, а апелянтами таких доказів не надано.
Як стверджує відповідач, вбачається із матеріалів справи та не спростовується позивачем, відповідач сплачує орендну плату за земельну ділянку, що передана йому у користування за Договором оренди, у тому числі, на якій знаходиться належна Курманову Д.Ю. нежитлова будівля, та не має заборгованості з орендної плати за землю
За наведених обставин, доводи позивача щодо недоотримання місцевим бюджетом коштів у розмірі, в якому міг би отримувати кошти позивач, якби договір оренди між позивачем та третьою особою був би укладений, не підтверджені належними та допустимими доказами.
У свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування спливу строків позовної давності, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У даному спорі відсутні підстави застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Тому заява відповідача про застосування строків позовної не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 10.12.2017 слід залишити без змін.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, зокрема, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №922/2883/17 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 04.12.2017.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.