КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 360/1428/17 Головуючий у 1-й інстанції: Міланіч А.М.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні ПФУ у м. Києві та з 23 серпня 2011 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 1 березня 2017 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача та обраховано загальний розмір його пенсії 73 298,40 грн., розмір пенсії з обмеженнями - 33 016,93 грн. та до виплати в зв'язку з відрахуваннями в період роботи - 25 023,48 грн.
Не погоджуючись із обмеженням пенсійним органом пенсії ОСОБА_2, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії та її виплату позивачу проведено у відповідності до вимог діючого законодавства України, підстав для визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання його здійснювати пенсійне забезпечення позивача без обмежень нарахованого розміру пенсії не вбачається.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києва та отримую з 23 серпня 2011 року пенсію за вислугою років як працівник льотно-випробного складу. Пенсія ОСОБА_2 була призначена за Законом України від 5 листопада 1991 року N 1788- XIІ і нарахована за двоскладовою формулою, як члену льотною екіпажу. Можливість обчислити пенсію за віком за "двоскладовою формулою" з'явилась з 1 січня 2004 р. Це один із варіантів розрахунку пенсії як такої, що складається з двох частин. При такому механізмі обчислення пенсії здійснюється так: обчислюється частина пенсії за період роботи до 1 січня 2004 року та частина пенсії за період роботи після 1 січня 2004 року.
Частина пенсії за страховий стаж до 1 січня 2004 року розраховується за нормами Закону "Про пенсійне забезпечення". Друга складова - частина пенсії за період роботи з 1 січня 2004 року обчислюється за нормами нового закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": обраховуються місячні коефіцієнти заробітку за кожний місяць зарплати, починаючи з січня 2004 року і до моменту звернення за пенсією та середньоарифметичний коефіцієнт заробітку, визначається заробітна плата для обчислення пенсії шляхом множення середньої заробітної плати для обчислення пенсії за рік, який передує року звернення за призначенням пенсії, на середньоарифметичний коефіцієнт, визначається коефіцієнт страхового стажу теж за період роботи з 01 січня 2004 року та розмір пенсії за новою формулою (П=Зп*Кс). Загальний розмір пенсії складається із суми двох частин пенсії: розміру пенсії за період до 01 січня 2004 року, проіндексованої до моменту призначення пенсії, та розміру пенсії за період після 01 січня 2004 року.
Відповідно до п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. N 418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
На підставі вказаних вимог позивачу було здійснено перерахунок пенсії, а саме як зазначено в листі Управління, розмір пенсії по першій складовій становить 70 790, 48 грн., розмір пенсії по другій складовій становить 2 607, 92 грн.; загальний розмір пенсії по двох складових станом на 31.05.2017 складає 73 298, 40 грн., а розмір пенсії з обмеженням - 33 016, 93 грн. та до виплати в зв'язку з відрахуваннями в період роботи - 25 023,48 грн.
Частиною 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно із законом № 911 від 24.12.2015 р.) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Як зазначив в своїх запереченнях на позов пенсійний орган, на пенсію позивача поширюється обмеження, встановлене Законом України № 911. Проте, на час прийняття змін (24.12.2015 р.) розмір пенсії позивача становив 33016,93 грн., що є більшим за розмір, встановлений змінами до Закону. Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів з приводу викладеного вважає за необхідне зазначити наступне.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Тобто, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Під час судового засідання представник Пенсійного органу в сукупності зазначив, що на пенсію позивача поширюється обмеження, встановлене Законом України № 911. Проте, на час прийняття змін (24.12.2015) розмір пенсії позивача становив 33016,93 грн., що є більшим за розмір, встановлений змінами до Закону (10740 грн.), тому позивачу було залишено розмір пенсії 33016,93 грн., оскільки відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, з одного боку Пенсійний орган не допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача та не обмежив його пенсію до встановленого максимального розміру 10740 грн., а з іншого застосовує обмеження та не здійснює перерахунок пенсії у відповідності до п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. N 418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 713.
Позиція відповідача зводиться до того, що пенсійний орган визнає, що законодавчо встановлені обмеження розміру пенсії до позивача застосуванню не підлягають, проте безпідставно самостійно встановлює певні обмеження у виплатах нарахованого щомісячного пенсійного забезпечення, що суперечить вимогам Конституції України щодо обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України N7-рп/2004 від 17.03.2004, N 20-рп/2004 від 01.12.2004, N 8-рп/99 від 06.07.1999, N 5-рп/2002 від 20.03.2002 , N 20-рп/2004 від 01.12.2004).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на нарахування пенсії без її обмеження є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
В іншій частині позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне відмовити за їх безпідставністю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2017 - неправомірними.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.03.2017 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 07.11.2017.