ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 69518095

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 р.

Справа № 820/1538/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. по справі № 820/1538/17

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_3 (далі по тексту – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області (далі по тексту – ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану листом № 966/Т/20-40-13-02-13 від 07.03.2017 року;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації з урахуванням висновків суду надати ОСОБА_3 - нову індивідуальну податкову консультацію.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. по справі № 820/1538/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію, надану ОСОБА_3 листом № 966/Т/20-40-13-02-13 від 07.03.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (пп.14.1.226 п.14.1 ст.14, ст.63, п.67.3 ст.67 Податкового кодексу України, п.1 ч.1 ст.32 Закону України «Про адвокатуру», ст.ст.4, 7, 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В обґрунтування вимог апеляційної інстанції вказує на відсутність підстав для скасування спірної податкової консультації, оскільки адвокатом ОСОБА_3 до контролюючого органу, на обліку в якому перебуває позивач, не надано заяву або інші відомості щодо припинення здійснення незалежної професійної діяльності, що в свою чергу, на думку відповідача, не звільняє ОСОБА_3 від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та надання звітності з єдиного внеску як за 2016, так і за 2017 рік. Таким чином, висновки, викладені у податковій консультації, наданій відповідачем на письмовий запит ОСОБА_3, є правомірними та законними, що виключає задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а рішення – без змін. Стверджує, що апеляційна скарга ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області взагалі не містить обґрунтованих доказів, в ній не наводиться жодних достатніх фактів, що б спростовували висновки оскаржуваної постанови. Крім того, зміст апеляційної скарги відповідача фактично містить констатацію правових норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіну від 14.04.2015 року № 435. У апеляційні скарзі не наведено жодного спростування позиції, яка викладена в листі Міністерства фінансів України від 18.04.2017 р. № 11220-16-10/10500, який погоджувався спільно із Державною фіскальною службою України. Слід ще раз підкреслити, що саме висновки вказаного ОСОБА_2 повністю спростовують позицію ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області та підтверджують правомірність заявлених вимог позивача до спірних правовідносин. Також, позивач надав письмове клопотання про розгляд справи у свою відсутність.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи вказане клопотання позивача, колегія суддів вважає, що розгляд справи слід провести за відсутності позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 31.01.2017 року, ОСОБА_3 зареєстрований адвокатом згідно рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 27 від 21.07.1999 року. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом № 894 від 22.07.1999 року.

З 26.12.2016 року адвокатську діяльність ОСОБА_3 зупинено на підставі заяви адвоката у відповідності до вимог п. 1 ч. 1. ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (а.с. 13).

В подальшому позивач працював у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського на посаді завідувача кафедри цивільно – правових дисциплін та у Міжнародному економіко – гуманітарному університеті ім. академіка ОСОБА_4 (професор кафедри цивільно – правових дисциплін)

16 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області із запитом на отримання індивідуальної податкової консультації, в якому просив на підставі пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17, ст. 52 Податкового кодексу України надати йому індивідуальну податкову консультацію, роз'яснивши, чи поширюється на нього як на адвоката, професійна діяльність якого зупинена, дія положень Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VІ) та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (далі - Порядок №435) щодо обов'язкової сплати сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за тимчасове нездійснення адвокатської діяльності.

ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області № 966/Т/20-40-13-02-13 від 07.03.2017 року ОСОБА_3 було надано податкову консультацію та вказано, що на нього як на адвоката, професійна діяльність якого зупинена, дія положень Закону № 2464-VІ та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за тимчасове нездійснення адвокатської діяльності поширюється, у зв'язку з чим адвокату необхідно подавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб і суми нарахованого єдиного внеску та здійснювати сплату єдиного внеску на загальних підставах, визначених Законом № 2464-VІ для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.

В індивідуальній податковій консультації відповідач посилається на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Підставою для зняття з обліку у контролюючому органі самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі (п. 67.1 ст.67 та пп. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 Податкового Кодексу).

Вважаючи вказану податкову консультацію протиправною та такою, що суперечить вимогам Податкового кодексу України, змісту Закону № 2464-VІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкової консультації від 07.03.2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що надана відповідачем податкова консультація суперечить нормам та змісту відповідного податку, а відтак підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації з урахуванням висновків суду надати ОСОБА_3 - нову індивідуальну податкову консультацію, суд першої інстанції зазначив про їх передчасність, оскільки права позивача в цій частині не було порушено.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкової консультації від 07.03.2017 року, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні відносини склалися внаслідок різного тлумачення сторонами обчислення і сплати єдиного внеску адвокатом як самозайнятою особою, дія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю якого зупинено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі по тексту – ПК України).

Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до пп.14.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п.52.3).

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VІ).

Згідно з ч.ч.2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В обґрунтування правомірності наданої податкової консультації відповідач вказує на пп.пп.2, 4 та 5 п.11.22 розділу Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, при цьому наводить положення, які необхідно застосовувати при ліквідації, припиненні діяльності платників єдиного внеску.

Однак, колегія суддів зауважує, що у спірних відносинах позивач зупинив, а не припинив свою адвокатську діяльність, а тому посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем вказаних норм права у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковими.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені п.5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

З урахуванням вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі по тексту – Закон № 5076-VI).

Згідно зі ст.13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону № 5076-VI).

Положеннями ст.32 Закону № 5076-VI передбачено встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.5 та 6 ст.31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону N 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Окрім того, як вбачається з листа Міністерства фінансів України від 18.04.2017 р. № 11220-16-10/10500, який погоджувався спільно із Державною фіскальною службою України, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності або зупинення чи припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п.1 ч.1 ст.31 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” з 26.12.2016 року на підставі заяви ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 26.12.2016 року ОСОБА_3 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов’язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Поряд з цим, як вбачається з облікових карток Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_3 форми ОК-7, ОК-5, єдиний внесок за ОСОБА_3 в період зупинення його адвокатської діяльності було сплачено роботодавцями останнього - Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського та Міжнародним економіко – гуманітарним університетом ім. академіка ОСОБА_4, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

З приводу позиції контролюючого органу з приводу того, що ані Податковим кодексом України, ані Законом № 2464 не врегулювано особливості сплати грошових зобов'язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності, колегія суддів зазначає, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Дослідивши зміст податкової консультації, наданої ГУ ДФС у Харківській області листом № 966/Т/20-40-13-02-13 від 07.03.2017 року позивачу, колегія суддів дійшла висновку, що при надані вказаної консультації відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми законодавства, які регулюють саме припинення, а не зупинення професійної адвокатської діяльності, внаслідок чого допущено порушення норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на досліджені докази та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач - ГУ ДФС у Харківській області при наданні податкової консультації ОСОБА_3, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позов в частині скасування податкової консультації від 07.03.2017 року підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в частині задоволення позову висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. по справі № 820/1538/17 в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

ОСОБА_5

Судді

ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13.10.2017 р.