ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 6843750

Озвучення тимчасово недоступне

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.11.2009 року Справа № 1/81

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді Якушенко Р.Є.

суддів Бородіної Л.І.

Перлова Д.Ю.

Склад судової колегії призначено розпорядженнями від 27.10.2009.

У судовому засіданні 16.11.2009 о 10 год. 30 хв. було оголошено перерву до 16 год. 45 хв.

при секретарі

судового засідання Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача Литвиненко О.М., дов. №10-2386 від 13.11.2009

від відповідача не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фелд-Інтер+”, м. Красний Луч

на рішення

господарського суду Луганської області

від 01.10.2009

у справі № 1/81 (суддя Зюбанова Н.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів „Донбасшляхбуд”, Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

„Фелд-Інтер+”, м. Красний Луч

про стягнення 766422 грн. 22 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.10.09 у справі №1/81 (суддя Зюбанова Н.М.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства „Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів „Донбасшляхбуд” (далі ВАТ „Донбасшляхбуд”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фелд-Інтер+” (ТОВ „Фелд-Інтер+”), стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 657423 грн. 03 коп., 3% річних у сумі 18642 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 90357 грн. 19 коп., витрати по держмиту в сумі 7664 грн. 22 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Відповідач у справі не погодився з прийнятим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Висновки місцевого господарського суду не відповідають матеріалам справи.

Умовами договору №168 від 28.11.2007 передбачено, що покупець, відповідач у справі, проводить 100% передплату за виготовлення асфальтобетону.

Відповідач передплату не проводив, заявку на поставку продукції не подавав, позивачу було відомо, що відповідач виконує роботи за державні кошти зі сплатою яких можуть бути затримки, проте позивач без отримання передплати здійснив поставку на свій страх та ризик, чим порушив договірні зобов”язання.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 01.10.2009 у даній справі –без змін.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З метою повного з”ясування всіх обставин, що мають значення для справи, у судовому засіданні було оголошено перерву до 16 год. 45 хв. для надання представниками сторін письмових пояснень щодо проведених відповідачем розрахунків за договором № 168 від 28.11.2007, заліку грошових коштів в сумі 250000 грн. перерахувавши відповідачем платіжними дорученнями № 1240 від 03.12.07 та № 1310 від 26.12.07.

Після перерви представник позивача подав письмові пояснення щодо розрахунків за вказаним договором та документальні підтвердження викладених доводів.

Відповідач також подав письмові пояснення, але в судове засідання не прибув та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на один місяць для надання доказів.

Позивач проти продовження строку розгляду апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши докази залучені до матеріалів справи, колегія суддів дане клопотання відхиляє, з огляду на приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №168 від 28.11.2007 (а.с. 9-11) за умовами якого ВАТ „Донбасдорбуд”, позивач у справі, зобов”язується поставити, а ТОВ „Фелд-Інтер+”, відповідач у справі, придбати на умовах, викладених у договорі асфальтобетон відповідно до калькуляції на виготовлення.

Кількість визначається в специфікаціях, що є невід”ємною частиною договору (п. 2.2 договору).

Ціна товару за одиницю зазначається у специфікаціях. Ціна товару приймається на умовах, викладених у специфікаціях на момент укладення договору (п. 2.4 договору).

Розділом 3 договору сторони визначили, що до товару додаються видаткова накладна та паспорт на виготовлення асфальтобетона. Поставка товару здійснюється автотранспортом продавця, позивача у справі.

Відповідно до пункту 4.1 договору „Умови оплати товару” покупець, відповідач у справі, здійснює 100% передплату за виготовлення асфальтобетону, також оплата може бути здійснена в будь-якій безготівковій формі, що не суперечить законодавству.

В пункті 6.1 договору зазначено, що приймання товару та підписання видаткової накладної є доказом відсутності у покупця, відповідача у справі, претензій щодо кількості та якості товару.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2007, а в частині взаєморозрахунків до повного їх здійснення (пункт 9.1 договору).

Специфікацією №1 до договору №168 від 28.11.2007 сторони визначили обсяг та вартість товару, що поставляється –загальна вага 3450 тон, загальна вартість 1490693 грн. 13 коп. з ПДВ.

28.12.2007 позивачем було поставлено відповідачу асфальтобетон у кількості 3450 тн на суму 1491111 грн. 01 коп., що підтверджується видатковою накладною №228 від 28.12.2007 та довіреністю серії ЯОН №031398 від 28.12.2007 (а.с. 15, 16).

Цієї ж дати позивачем виставлено відповідачу рахунок №184 від 28.12.2007 на суму 1491111 грн. 01 коп. (а.с. 14).

28.02.2008 позивач відвантажив відповідачеві дизельне паливо на суму 1060 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною№24 від 28.02.2008 (а.с. 27).

Відповідач оплату отриманого товару не здійснив, що стало підставою для звернення до нього позивача з претензіями №190 від 03.03.2008 на суму 1491111 грн. 01 коп. (а.с. 29) та №641 від 03.07.2008 на суму 840189 грн. 91 коп. з урахуванням 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с. 34-35).

У зв”язку з невиконанням відповідачем своїх зобов”язань за договором №168 від 28.11.2007 09.07.2009 позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача:

657423 грн. 03 коп. – основного боргу;

90357 грн. 19 коп. –інфляційних втрат;

18642 грн. 00 коп. –3% річних

Під час розгляду справи місцевим господарським судом сторони надали у судове засідання акт звірення розрахунків від 17.08.2009, яким підтвердили наявність за відповідачем боргу у сумі 657423 грн. 03 коп. за договором №168 від 28.11.2007 (а.с. 75).

Відповідач проти позову заперечував (відзив від 30.09.2009 (а.с. 85), посилаючись на не врахування платежів на суму 250000 грн. за платіжними дорученнями №1240 від 03.12.2007 та №1310 від 26.12.2007 та проведення сторонами заліку вимог на суму 58862 грн. 28 коп.

Рішенням господарського суду від 01.10.09 позов задоволено з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору купівлі-продажу №168 від 28.11.2007 за умовами п. 2.1 якого продавець, позивач у справі, поставляє, а покупець, відповідач у справі придбаває на умовах, викладених у договорі асфальтобетон, згідно калькуляції по виготовленню.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу і до нього застосовуються положення розділів І-ІІІ книги п’ятої Цивільного кодексу України (далі ЦК України), «Загальні положення про зобов’язання», «Загальні положення про договір», «Договірні зобов’язання», главою 54 «Купівля-продаж», розділів ІV, V Господарського кодексу України (далі ГК України).

Зміст договору купівлі-продажу визначений статтею 655 ЦК України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим до виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач 28.12.07 на виконання своїх зобов’язань за договором №168 від 28.11.2007 відвантажив відповідачеві асфальтобетон крупнозернистий згідно специфікації №1 до цього договору у кількості 3450 тон на суму 1491111 грн. 01 коп., а відповідач отримав його, що підтверджується видатковою накладною №228 від 28.12.2007 довіреністю відповідача серії ЯОН №031398 від 28.12.2007 (а.с. 15, 16).

На оплату асфальтобетону позивачем видано рахунок № 184 від 28.12.07.

На підставі накладної №24 від 28.02.2008 відповідач отримав від позивача дизельне паливо у кількості 200л на загальну суму 1060 грн. 80 коп..

Спір між сторонами за позовом виник в результаті не повної оплати відповідачем отриманого від позивача товару.

Порядок оплати асфальтобетону сторони визначили у п. 4.1 договору № 168 від 28.11.07, відповідно до якого покупець здійснює 100% передплату за виготовлення асфальтобетону, також оплата може бути здійснена в будь-якій безготівковій формі, що не суперечить законодавству.

У зв’язку з неоплатою відповідачем рахунку №184 від 28.12.07 на суму 1491111 грн. 01 коп. та дизельного палива, позивачем було направлено дві претензії, остання, №641 від 03.07.08 з вимогою оплатити отриманий товар, вручена відповідачу 14.07.2008 (а.с. 29, 34-35).

Матеріалами справи доведено, що на дату звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару складає 657423 грн. 03 коп.

Колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що місцевим господарським судом обґрунтовано не прийняті до уваги надані відповідачем на підтвердження розрахунків за договором №168 від 28.11.2007 платіжні доручення №1240 від 03.12.2007 на суму 100000 грн. та №1310 від 26.12.2007 на суму 150000 грн., оскільки вказані кошти перераховані відповідачем на підставі рахунку №155 від 26.11.2007 на виконання зобов’язань за іншим договором №146 від 12.11.2007.

Докази проведення заліку за договором №3/2008 від 24.09.08 на суму 58862 грн. 28 коп. в матеріалах справи відсутні, не надані вони і під час розгляду апеляційної скарги. Згідно пояснень позивача залік зустрічних вимог за вказаним договором не проводився.

Стосовно заліку суми 66419 грн. 16 коп. за накладною №ФІ-0000115 від 26.12.2007, згідно якої позивач отримав від відповідача на вказану суму щебінь, судова колегія зазначає, що позивачем проведено залік за вказаною накладною частково в сумі 12593 грн., що відображено в акті звірення розрахунків (а.с. 75), підписаному сторонами без зауважень.

Оскільки відвантаження щебеню відповідачем здійснено не в рахунок оплати асфальтобетону, отриманого за договором №168 від 28.11.07, у суду відсутні підстави для зарахування решти суми за накладною №ФІ-0000115 від 26.12.07 в рахунок погашення заборгованості за договором №168 від 28.11.2007, а тому відхиляються доводи відповідача в цій частині.

Отже, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 657423 грн. 03 коп. обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, у відповідача виникло грошове зобов’язання з 22.07.08 (після закінчення семиденного строку з дня пред”явлення останньої претензії), яке виконано ним не у повному обсязі, у зв’язку з чим позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 90357 грн. 19 коп. за період прострочення з липня 2008 по травень 2009 та 3% річних в сумі 18642 грн. за період прострочення з 22.07.08 по 01.07.09.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених сум інфляційних нарахувань та річних колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає їх правомірними.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було утворено борг з його вини, здійснено поставку продукції без передоплати на свій страх і ризик, чим порушено договірні зобов’язання, колегією суддів відхиляються за їх необґрунтованістю.

Відповідно до частини 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Умовами пункту 4.1 договору, крім 100% передплати товару, сторони також передбачили можливість оплати у будь-якій безготівковій формі.

Доводи заявлені відповідачем під час розгляду його апеляційної скарги про те, що згідно умов договору №168 від 27.11.2007 він придбаває асфальтобетон згідно калькуляції по виготовленню асфальтобетону і розрахунок провадиться за послуги по виготовленню асфальтобетону, а не за саму продукції також відхиляються судом, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та правовою природою укладеного між сторонами договору, який є договором купівлі-продажу, а не договором про надання послуг.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на її заявника –відповідача у справі.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фелд-Інтер+” на рішення господарського суду Луганської області від 01.10.2009 у справі №1/81 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 01.10.2009 у справі №1/81 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Р.Є. Якушенко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Д.Ю. Перлов