ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
м. Київ
25 липня 2017 року П/800/63/16
ОКРКМА ДУМКА
Судді Вищого адміністративного суду України Мойсюка М.І.
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення
У листопаді 2016 року на розгляд судді Мойсюка М.І. надійшла вказана позовна заява після перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року, постановленій у цій справі про зупинення провадження.
Ухвалами судді-доповідача від 24 листопада 2016 року дану адміністративну справу прийнято до свого провадження і призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2016 року о 15 годині 30 хвилин.
У судовому засіданні, призначеному на вищевказані дату та час оголошено перерву у зв'язку з надходженням до суду клопотання представника позивача про зміну підстав позову.
Наступне судове засідання було призначене на 24 січня 2017 року о 12 годині, однак не відбулось у зв'язку з відсутністю повного основного складу постійно-діючої колегії суддів.
З цих же підстав розгляд справи неодноразово не відбувся і в подальшому.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21 липня 2017 року, складеним на підставі розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України від цієї ж дати № 769 щодо повторного автоматичного розподілу справи здійснено заміну суддів Іваненко Я.Л. та Пасічник С.С., які визначені, як члени постійно діючої колегії для розгляду справи у зв'язку з їх перебуванням у відпустці на суддів Рецебуринського Ю.Й. та Штульман І.В.
До початку розгляду справи суддя Штульман І.В. подав заяву про самовідвід з підстав порушення, на його думку, порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого частиною 3 статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на відсутність причин для здійснення заміни судді Пасічник С.С., яка перебуває у відпустці у період з 24 по 28 липня 2017 року тривалістю 5 днів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року вказану заяву задоволено і відведено суддю Штульман І.В. від розгляду даної адміністративної справи.
Вважаю, що вищевказане рішення колегії суддів про задоволення заяви судді Штульман І.В. про самовідвід постановлене з порушенням норм процесуального права, а сама заява не містить достатніх та обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для самовідводу.
Так, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді.
За приписами частини 6 цієї ж статті Кодексу порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
На виконання наведеної правової норми Кодексу адміністративного судочинства України рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення, у редакції рішення Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25).
Пунктом 1.4 Положення встановлені особливості функціонування автоматизованої системи в судах загальної юрисдикції, зокрема, у абзацах 1, 2 пункту 1.4.9 вказано, що збори суддів відповідного суду мають визначені цим Положенням повноваження щодо розгляду питань стосовно порядку функціонування автоматизованої системи. За результатами розгляду питань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду і вносяться до автоматизованої системи не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів.
На виконання вищезазначених вимог Положення рішення зборів суддів Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2015 року № 40 затверджено Засади використання автоматизованої системи документообігу та формування колегій суддів у Вищому адміністративному суді України (далі - Засади, зі змінами, затвердженими рішенням зборів суддів Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016 року № 5, 7 липня 2017 року № 9), які за визначенням абзацу 12 підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Положення є затвердженими рішенням зборів суддів відповідного суду правила застосування цього Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів та законів України.
За змістом підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Положення розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом, зокрема, визначення складу суду з метою заміни судді (суддів).
Абзацами 1-3 підпункту 2.3.25 пункту 2.3 Положення передбачено, що відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів-членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.
Аналогічні приписи містить і пункт 7 Засад.
Зазначені положення кореспондуються і з статтями 11, 26, 121, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають обов'язок суду вживати усі передбачені законом заходи, необхідні для повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, а також для її розгляду протягом розумного строку незмінним складом суду, але не пізніше строку, встановленого законом, який, у даному випадку, становить один місяць після відкриття провадження у справі.
Водночас, вказаними положеннями законодавства передбачено можливість зміни складу суду у виняткових випадках та з підстав, передбачених Положенням і Засадами з метою забезпечення недопущення порушення строків розгляду справи і невиправданих зволікань із ухваленням судового рішення по суті позовних вимог.
Варто наголосити і на тому, що перелік підстав, вказаних у підпункті 2.3.25 пункту 2.3 Положення та пункті 7 Засад не є вичерпним, а поняттю «довготривала відсутність судді» не надано конкретного визначення, що є логічним, оскільки для розгляду різних категорій справ процесуальним законодавством встановлені строки різної тривалості.
Більше того, за наявності певних обставин, пов'язаних із особливостями розгляду конкретної адміністративної справи, до порушення критерію розумності строків її розгляду може призвести і короткотривала відсутність судді, який визначений автоматизованою системою як член відповідної колегії.
Дійсно, у частині 4 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена процесуальна можливість продовження строку розгляду справи, але не більш як на один місяць.
Проте, у даному випадку, судове засідання з розгляду цієї справи не може розпочатись починаючи із січня 2017 року і п'ять разів не відбувся розгляд справи саме з причин відсутності колегії суддів у повному складі.
Відсутність суддів Пасічник С.С. та Іваненко Я.Л., за таких обставин, а також з урахуванням відпускного періоду суддів палати, призведуть до чергового затягування і невиправданого зволікання із розглядом справи ще на майже півтора місяці, що на мою думку, є неприпустимим.
Тобто, підстави для заміни судді у кожній конкретній справі варто визначати виходячи з встановлених у ній обставин, з урахуванням особливостей її розгляду, встановлених процесуальним законом, обов'язку дотримання судом норм процесуального права при її розгляді, в тому числі щодо строків розгляду справи, недопущення невиправданих зволікань, порушень прав осіб, які беруть участь у розгляді справи.
Вказаний висновок прямо витікає з завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка декларує право особи на, в тому числі, своєчасний розгляд її адміністративної справи і узгоджується з основними засадами судочинства, якими згідно статті 129 Конституції України, є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Визначення поняття розумний строк наведено у статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, у розумінні якої, це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
У преамбулі до Конституції України Парламентом України від імені Українського народу проголошені засади дбати про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, прагнути розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу.
Наведені принципи віднайшли своє відображення у статті 3 Основного Закону України, за замістом якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також визначивши, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За таких обставин, пріоритетним при здійсненні судочинства є обов'язок суду неухильно дотримуватись вимог законодавства, в тому числі і процесуального, з метою утвердження і забезпечення прав і свобод людини, зокрема і права на судовий захист гарантованого статтею 55 Конституції України, недопущення ситуацій, за яких такі права можуть бути порушені.
На дотриманні судом розумного строку, як однієї з гарантій судового захисту, наголошується і у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У даному випадку, дана адміністративна справа передана на розгляд судді Мойсюка М.І. 23 листопада 2016 року і прийнята ним до свого провадження на наступний день.
Упродовж строку, встановленого процесуальним законодавством суддею - доповідачем здійснено підготовче провадження у справі і призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2016 року о 15 годині 30 хвилин.
У першому судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, яка ухвалою суду від 20 грудня 2016 року прийнята до розгляду і оголошено перерву у розгляді справи до 24 січня 2017 року - 12 години.
Разом з тим, в подальшому, 24 січня, 23 лютого, 4 квітня, 30 травня і 27 червня розгляд справи не відбувся у зв'язку з відсутністю суддів з різних причин в основному складі постійно-діючої колегії.
Наступне судове засідання призначене на 25 липня 2017 року.
Однак, судді Іваненко Я.Л. та Пасічник С.С. згідно наказів Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року № 446-в та від 18 липня 2017 року № 465-в відповідно, станом на 25 липня 2017 року перебувають у відпустках, а з 31 липня по 1 вересня 2017 року і суддя - доповідач, згідно відповідного наказу Вищого адміністративного суду України.
Таким чином, у разі нездійснення замін вищевказаних суддів, які визначені, як члени постійно діючої колегії для розгляду цієї справи, наступне судове засідання відбулось би не раніше початку вересня 2017 року, тобто поза межами місячного строку, визначеного статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Саме тому, враховуючи вимоги наведених положень національного та міжнародного законодавства, з метою недопущення невиправданих зволікань, порушення строків розгляду цієї адміністративної справи, ураховуючи її тривале перебування (починаючи з листопада 2016 року) у провадженні судді - доповідача і неможливості її розгляду через постійну відсутність суддів у складі колегії, визначеної для розгляду цієї справи (розгляд справи з вказаних підстав не відбувся 5 раз) і було здійснено заміну складу колегії суддів з дотриманням приписів статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення і Засад.
За правилами пункту 4 частини 1 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Натомість, доводи вказані у заяві судді Штульман І.В. не дають підстав стверджувати про наявність таких обставин, які б викликали сумнів у його неупередженості, оскільки у даному випадку не було порушено порядок визначення суддів для розгляду справи, встановлений статтею 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Положенням і Засадами.
Наведені у заяві про самовідвід доводи не містять відомостей про наявність на момент подачі цієї заяви конкретних та об'єктивних обставин, які б достовірно свідчили про реальне упереджене ставлення вказаного судді, або даних про те, що таке ставлення може виникнути в процесі розгляду справи з огляду на предмет спору і суб'єктний склад учасників спірних правовідносин.
Ураховуючи наведене, а також вимоги статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вмотивованості та обґрунтованості заяви про відвід (самовідвід), змісту поданої заяви, вважаю, що у колегії суддів були відсутні підставі для задоволення заяви судді Штульман І.В. про самовідвід.
Суддя Вищого
адміністративного суду України М.І. Мойсюк