ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2009 р.
Справа № 9/43/09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В.
Мирошниченко М.А.
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників сторін:
Від позивача: Соколов О.І., Абраімов Д.О.
Від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, с. Кінецьпіль
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 16.09.2009 року
у справі № 9/43/09
за позовом: Приватного підприємства „Аванта С”, Миколаївська область, Первомайський район, с. Кінецьпіль
до: Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, с. Кінецьпіль
про стягнення 51174,85 грн.
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2009 року приватне підприємство „Аванта С” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - сільрада) про стягнення 24467,59 грн. боргу, що виник у зв’язку з непроведенням розрахунку за виконані роботи згідно з договором № 17 від 08.07.2008 року, а також 8331,81 грн. збільшення договірної ціни на відсоток банківського кредиту, 15855,01 грн. пені та 2520,15 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Сільрада не визнала позов посилаючись на те, що підписуючи договір № 17 від 08.07.2008 року голова сільради перевищив свої обов’язки, встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. У бюджеті сільради не передбачені кошти на фінансування виконаних позивачем робіт.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.09.2009 року (суддя –Філінюк І.Г.) позов задоволено частково, з сільради на користь ПП „Аванта С” стягнуто 24467,59 грн. основного боргу, 1678,20 грн. збитків від інфляції, 8331,81 грн. відсотків банківського кредиту, 11230,62 грн. пені.
Рішення мотивовано тим, що позивач свої обов’язки за укладеним між сторонами договором № 17 від 08.07.2008р. виконав належним чином, що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 01/10-09 від 15.08.2008 року, який підписаний відповідачем без зауважень, але останній вимоги договору не виконав і грошові кошти за виконані роботи в розмірі 24 467 грн. 59 коп. позивачеві не перерахував. Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється в порядку відстрочення платежу, отже момент здійснення розрахунку за виконані роботи наступає з 08.01.2009 року. Пунктом 2.2 договору передбачено, що договірна ціна збільшується на відсоток банківського кредитування щомісячно у розмірі 2,7 % від розрахунково-договірної ціни зазначеної у п. 2.1 до моменту остаточного розрахунку. А тому суд керуючись статтями 525, 526 ЦК України позов в частині стягнення основного боргу та відсотків банківського кредиту задовольнив повністю, а в частині стягнення втрат від інфляції та пені –частково, з урахуванням умови п. 4.2 договору, тобто за період з 08.01.2009р. по 10.06.2009р.
В апеляційній скарзі сільрада вважаючи зазначене рішення незаконним та необґрунтованим просить його скасувати і припинити провадження у справі. При цьому скаржник посилається на те, що підписуючи договір № 17 від 08.07.2008 року голова сільської ради не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте сільрада не скористалася наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. 16.11.2009 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист сільради з клопотанням про перенесення засідання суду у зв’язку з хворобою сільського голови.
Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що по - перше: воно об'єктивно нічим не підтверджено, а по - друге: хвороба сільського голови не є достатньою підставою для відкладення судового розгляду справи, оскільки представництво інтересів сільради в господарському суді апеляційної інстанції може здійснюватися також іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності.
Нез’явлення в судове засідання представника сільради, належним чином повідомленого про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає апеляційному розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.07.2008 року між Кінецьпільською сільською радою (замовник) в особі сільського голови та приватним підприємством „Аванта С” (підрядник) було укладено договір № 17, відповідно до якого за дорученням замовника підрядник зобов’язався виконати на підставі проектно-кошторисної документації з використанням власних матеріалів і робочого обладнання роботи по виготовленню та встановленню метало-пластикових конструкцій в приміщені Кінецьпільської загальноосвітньої школи з відстрочкою платежу до 3 місяців.
Умовами пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 5.2, 7.2 даного договору визначено, що вартість робіт визначається розрахунково –договірною ціною, складає на 15.06.2008р. 24467,59 грн.; договірна ціна збільшується на відсоток банківського кредитування щомісячно у розмірі 2,7 % від розрахунково-договірної ціни зазначеної у п. 2.1 до моменту остаточного розрахунку; договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повних взаємних розрахунків і виконання усіх зобов’язань; строк виконання робіт –30 календарних днів з моменту підписання цього договору; розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт та згідно з п. 2.2; розрахунок за виконані роботи здійснюється в порядку відстрочення платежу, платіж відстрочується на строк до 6 місяців від дати підписання договору до фактичної дати розрахунку; після виконання робіт замовник зобов’язаний підписати акт приймання –виконаних робіт та розрахуватися з підрядником на умовах визначених в цьому договорі, або направити підряднику письмово мотивовану відмову; за затримку при розрахунках замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,3% від вартості прийнятих до оплати робіт за кожний день прострочки.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Отже, між сторонами у справі на підставі договору № 17 від 08.07.2008 року склалися цивільно –правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов’язки щодо виконання обумовлених цим договором робіт та їх приймання і оплати (ст. ст. 11, 509 ЦК України).
Позивачем свої зобов’язання за договором були виконані в повному обсязі, що підтверджується актом № 01/10-09 від 15.08.2008 року здачі –приймання робіт по виготовленню та встановленню метало-пластикових конструкцій загальною вартістю 24 467,59 грн., підписаним відповідачем без будь –яких зауважень.
Оплата виконаних робіт у встановлений договором строк відповідачем проведена не була і на момент вирішення даного спору його прострочена заборгованість перед позивачем складає 24467 грн. 59 коп.
Претензією № 430/01-03 від 14.01.2009 року позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості перед ним за договором № 17 від 08.07.2008 року та нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов’язання і виклав вимогу виплатити суму боргу з пенею у розмірі 39184,58 грн., попередивши, що у противному разі буде вимушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів. Доказом надходження до відповідача зазначеної претензії є відмітка канцелярії сільської ради про її реєстрацію 15.01.2009 року.
Проте, відповідач залишив цю претензію без відповіді і задоволення, що і змусило позивача звернутися до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи обсягу та належної якості виконаних відповідачем підрядних робіт не надав суду належних доказів проведення розрахунку, у зв’язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 24 467 грн. 59 коп. збільшений на відсоток банківського кредитування щомісячно згідно з умовами п. 2.2 договору на суму 8331 грн. 81 коп. правомірно визнано місцевим господарським судом таким, що підлягає стягненню.
Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що підписуючи договір голова сільської ради перевищив свої повноваження, правильно господарським судом першої інстанції не були прийняті до уваги. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Укладений сторонами договір № 17 від 08.07.2008 року у встановленому законом порядку недійсним не визнавався і з такими вимогами відповідач до суду не звертався. Окрім того, такі доводи відповідача позбавлені правового обґрунтування. Відповідно до п. п. 14, 16 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільській голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства. Згідно з положеннями ст. 2 ГК України органи місцевого самоврядування є учасниками відносин у сфері господарювання.
Отже, при укладенні договору № 17 від 08.07.2008 року, виконання зобов’язань за яким з боку відповідача є предметом спору у справі, сільській голова діяв у межах наданих йому законом повноважень.
За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 0,3% від вартості прийнятих до оплати робіт за період з 08.11.2008 року по 10.06.2009 року в сумі 15855,01 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України втрати від знецінення грошових коштів за увесь час прострочення в сумі 2520,15 грн.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов’язковим до виконання.
Дослідивши зазначені розрахунки обчислені позивачем господарський суд першої інстанції правильно визнав їх помилковими, складеними без врахування умови п. 4.2 договору, згідно з якою розрахунок за виконані роботи здійснюється в порядку відстрочення платежу, платіж відстрочується на строк до 6 місяців від дати підписання договору до фактичної дати розрахунку. А тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та пені частково та стягнув з відповідача 1678,20 грн. втрат від інфляції та 11 230,62 грн. пені за період з 08.11.2008 року по 10.06.2009 року, відмовивши в задоволенні позову в решті частини.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника з безпредметним посиланням на ст. 92 ЦК України, якою врегульовано цивільну дієздатність юридичної особи, не заслуговують на увагу. Пунктом 1 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, якими визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, недійсність правочину та правові наслідки недійсності правочину, не стосуються предмета спору у справі. Такі доводи можуть бути розглянуті судом в окремому провадженні за умови пред’явлення відповідного позову.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Разом з тим, пунктом 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України встановлено, що резолютивна частина судового рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. А тому з процесуальних мотивів оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити і доповнити його резолютивну частину п. 3 наступного змісту: „В решті частини позову відмовити”, а в решті зазначене рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2009 року у справі № 9/43/09 змінити, доповнити його резолютивну частину п. 3 наступного змісту: „В решті частини позову відмовити”.
Пункт 3 резолютивної частини відповідно вважати пунктом 4.
В решті частини зазначене рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.