ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 67351053

Озвучення тимчасово недоступне

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: [email protected]

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

ПОСТАНОВА

іменем України

"22" червня 2017 р. Справа № 806/889/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" травня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 13581,00 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 13 581 грн. У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що одноразову грошову (вихідну) допомогу, передбачену чинним законодавством, їй виплачено 24.02.2017, а не у день звільнення - 20.12.2016. Кошти своєчасно не виплачені з вини відповідача, тому, посилаючись на приписи ст.ст.117,118 Кодексу законів про працю України, позивач вважає, що затримка розрахунку при звільненні на її користь повинна бути стягнута з Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Позивач згідно з наказом Відповідача № 326 о/с від 20.12.2016 року звільнена з 20.12.2016 року зі служби в органах Національної поліції України за станом здоров'я і її (Позивача) вислуга на день звільнення складала 09 років 02 місяці і 18 днів.

Сторони не заперечують, що в розумінні вимог ст.9 Закону № 2262-XII Позивач мала право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Сторони не заперечують щодо розміру такої одноразової грошової допомоги і щодо того, що вона Позивачу була виплачена 24.02.2017 року.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку на загальну суму 13 581 грн. за весь час затримки (65 робочих днів) виплати вказаної одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини між сторонами по даній справі щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції регулюються виключно правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не КЗпП України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Так, нормами спеціального законодавства, а саме Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постановами Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, від 11.11.2015 року № 988, якими врегульовані питання звільнення зі служби в поліції; порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських; виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції та не врегульовано питання щодо пропуску строку здійснення виплат при звільненні з поліції.

При цьому судова колегія вважає, що у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі підлягають застосуванню норми трудового законодавства. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 лютого 2015 року в справі № 21-8а15.

Разом з цим, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що норми КЗпП не можуть бути застосовані.

Дійсно, при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів поліції та у випадку виникнення спорів з цього приводу пріоритетними є норми спеціального законодавства, проте у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, то застосуванню підлягають саме загальні норми законодавства про працю. Таким чином, хоч позивач і проходила службу в органах поліції на неї поширюються загальні норми законодавства про працю в разі відсутності їх у спеціальному законодавстві, що регулювали проходження ним служби.

За наведених обставин, коли нормами Законів України "Про Національну поліцію", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та від 11.11.2015 року № 988 не врегульовано порядок проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції та питання щодо пропуску строку здійснення виплат при звільненні з поліції, то згідно зі положеннями ст.9 КАС України, необхідно застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

В даному випадку день звільнення позивача (20.12.2016 року), належна останньому сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 33 621,40 грн. виплачена не була. Остаточний розрахунок з позивачем Головним управлінням Національної поліції в Житомирські області проведено 24.02.2017 року. Отже, відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Такий висновок відповідає змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", зокрема п.20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (зі змінами та доповненнями) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (надалі - Порядок).

Даний Порядок не містить правил розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі затримки розрахунку з поліцейським, але містить положення щодо розрахунку середньоденного грошового забезпечення у разі виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, яка проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абз. 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку).

Таким чином позивачем правильно визначено суму заробітної плати за час затримки розрахунку виходячи з того, що кошти в сумі 33 621,40 грн. перераховані позивачу 24.02.2017 року, відтак період затримки визначається із 20.12.2016 року до 24.02.2017 року та складає 65 календарних днів. У відповідності до довідки Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 17.03.2017 року № 547/29/01-2017 (а.с.10), загальна сума доходу ОСОБА_3 за два останні місяці роботи (жовтень - листопад 2016 року) становить 12 745,20 грн., середньоденна заробітна плата складає 208,94 грн. Отож, середній заробіток за весь час затримки виплати позивачу належних коштів у сумі 33 621,40 грн, який необхідно стягнути на її користь, становить 13 581 (65 к.д. * 208,94 грн.) грн.10 коп.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути середній заробіток за період затримки з 20.12.2016 року до 24.02.2017 року виплати належної їй одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 13 581,10 грн. і що позовні вимоги є обґрунтованими.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" травня 2017 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток у розмірі 13 581 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 10 коп. за період затримки з 20.12.2016 до 24.02.2017 виплати належної їй одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11500

3- представнику позивача: ОСОБА_6 АДРЕСА_2, 10001

4- відповідачу: Головне управління Національної поліції в Житомирській області вул.Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10008

- ,