ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 67283639

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017

Справа № 910/5413/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Так-Агро"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович

2. Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Київській області

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників с удового процесу:

від позивача: Гурський М.Р. (представник за довіреністю від 20.02.2017р.);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: Рябокінь М.В. (представник за довіреністю № 2629 від 24.04.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Так-Агро" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (надалі також - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., реєстраційний номер 602 від 03.02.2017р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса суперечить нормам чинного законодавства України, а при його вчиненні приватний нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог відповідача до позивача, у зв'язку з чим позивач не погоджується із вказаною у виконавчому написі сумою стягнення та оспорює розмір грошових вимог відповідача.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що банком було дотримано визначений нормами чинного законодавства України порядок звернення до нотаріуса за виконавчим написом, у зв'язку з чим підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 16.05.2017р. Крім того, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича (надалі - третя особа-1) та Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Київській області (надалі - третя особа-2).

Третя особа-1 письмових пояснень щодо предмету та підстав заявленого позову до матеріалів справи не надала, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду.

Третьою особою-2 надано для долучення до матеріалів справи письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких вказує, що при надходженні виконавчого напису до органу виконавчої служби, державним виконавцем було перевірено його на предмет відповідності вимогам до виконавчого документу, встановленим законом України «Про виконавче провадження» та прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017р. розгляд справи відкладено до 30.05.2017р.

18.05.2017р. до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач вказує на те, що відповідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017р. у справі №826/6665/16 скасовано постанову Правління НБУ № 234 від 05.04.2016р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних», що на думку позивача, підтверджує факт звернення за вчиненням оскаржуваного виконавчого напису не уповноваженою особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 13.06.2017р.

13.06.2017р. до суду від відповідача надішли письмові пояснення, відповідно до яких останній вказує нате, що зазначені вище судові рішення у справі №826/6665/16 оскаржуються в судовому порядку та жодним чином не стосуються суті спору, так як виконавчий напис було вчинено 03.02.2017р., тобто під час здійснення ліквідації банку, в той час як вказаними рішеннями скасовано постанову Правління НБУ № 234 від 05.04.2016р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних», а процедура ліквідації банку не скасована та є законною.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання 13.06.2017р. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи-1, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 13 червня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2015р. між відповідачем (банк) та позивачем (позичальник) було укладено Кредитний договір № 62-10-15 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 4 000 000,00 грн. (кредит) з терміном повернення до 23 грудня 2016 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, відповідач звернувся до позивача з вимогою № 2-5/1/11320 від 15.11.2016р. про дострокове повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за кредитом та сплати штрафних санкцій.

03.02.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 602, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість у розмірі 4 705 068,92 грн., з яких заборгованість за кредитом - 4 000 000,00 грн., заборгованість за відсотками за період з 01.07.2016р. по 15.01.2017р. - 587 334,38 грн., штрафні санкції за простроченими відсотками за період з 30.07.2016р. по 15.01.2017р. - 39 671,81 грн., штрафні санкції за простроченою заборгованістю за кредитом за період з 24.12.2016р. по 15.01.2017р. - 70 508,27 грн., плата за порушення зобов'язання (згідно ст. 625 ЦК України) за період з 24.12.2016р. по 15.01.2017р. - 7 554,46 грн. Зазначена сума сплачується позивачем по Кредитному договору № 62-10-15, укладеному 29.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Так-Агро".

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса суперечить нормам чинного законодавства України та має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні приватний нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог, у зв'язку з чим позивач не погоджується із вказаною у виконавчому написі сумою стягнення та оспорює розмір грошових вимог відповідача. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на невірність розрахунків штрафних санкцій та процентів за договором, а також на те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріус не отримував від сторін первинних документів щодо здійснення позивачем часткового погашення кредиту, відсотків за його користування і нарахованих комісійних та інших операційних доходів, виписок по особових рахунках. Крім того, всупереч вимогам законодавства у оспорюваному виконавчому написі не вказані номери рахунків позивача в установах банків, у кредитних установах, коду ЄДРПОУ позивача.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на те, що за умовами укладеного з позивачем Кредитного договору № 62-10-15 від 29.12.2015р. банком було повністю виконано свої зобов'язання та надано позивачу кредитні кошти, натомість позивачем порушено умови договору та не сплачено грошові кошти в рахунок погашення боргу у зв'язку з чим відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. для вчинення вказаного виконавчого напису. Відповідач зазначає, що ним було дотримано визначений нормами чинного законодавства України порядок звернення до нотаріуса за виконавчим написом, у зв'язку з чим підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні. При цьому, відповідач також вказує нате, що приписами чинного законодавства України не передбачено перевірку нотаріусом при вчиненні виконавчого напису безспірності заборгованості, встановлення прав та обов'язків учасників правовідносин, натомість нотаріуси перевіряють наявність документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що надані відповідачем документи не підтверджували безспірність заборгованості позивача за договором, заперечує проти доводів позивача щодо невірності розрахунків штрафних санкцій та процентів за договором, а стосовно не зазначення у оспорюваному виконавчому написі номерів рахунків позивача в установах банків, у кредитних установах, коду ЄДРПОУ позивача, відповідач вказує на те, що законом не передбачено обов'язкового зазначення рахунків у банківських установах та зазначено у оспорюваному виконавчому написі податковий номер, який одночасно є ідентифікаційним кодом юридичної особи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, внаслідок укладення кредитного договору відповідачем було виконано своє зобов'язання щодо надання позивачу кредитних коштів в розмірі 4 000 000,00 грн., в свою чергу останній зобов'язувався повернути кредитні кошти за сплатити відсотки за їх користування.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як передбачено в ст. 34 закону України «Про нотаріат» однією з нотаріальних дій є вчинення виконавчого напису.

Судом встановлено факт порушення позивачем взятих на себе за кредитним договором зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, у зв'язку з чим відповідач і звернувся до нотаріуса за вчиненням оскаржуваного виконавчого напису.

При цьому, позивач вказує на те, що надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи не підтверджували безспірності вимог банку за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно ст. 89 закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріусом виконавчих написів передбачено главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595.

Пунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У п. 2 вказаного акта визначено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно із п. 3.5. глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус при вчиненні виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 у справі 6-158цс15).

В господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

З наведеного слідує, що господарський суд при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряє лише належність банку, як кредитору, права задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлює наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

При цьому, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 ГПК України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а у відповідності до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Відповідно до абз. 3 п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 зазначено, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив безспірність вимог, зокрема, розрахунків відповідача штрафних санкцій та процентів за договором, а також на те, що при його вчиненні, нотаріус не отримував від сторін первинних документів щодо здійснення позивачем часткового погашення кредиту, відсотків за його користування і нарахованих комісійних та інших операційних доходів, виписок по особових рахунках, не вказав номери рахунків позивача в установах банків, у кредитних установах, коду ЄДРПОУ позивача.

Проте, як було зазначено вище, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Зазначена позиція викладена в Постанові ВГСУ від 07 вересня 2016 року по справі №910/32719/15.

З урахуванням викладеного, посилання позивача як на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив безспірність вимог, зокрема, розрахунків відповідача штрафних санкцій та процентів за договором, а також на те, що при його вчиненні, нотаріус не отримував від сторін первинних документів щодо здійснення позивачем часткового погашення кредиту, відсотків за його користування і нарахованих комісійних та інших операційних доходів, виписок по особових рахунках є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Щодо не зазначення у виконавчому написі номерів рахунків позивача в установах банків, у кредитних установах, коду ЄДРПОУ позивача, суд відзначає про помилковість такого твердження, оскільки як вбачається зі змісту виконавчого напису у ньому зазначено про відсутність інформації про рахунки позивача у банківських установах, оскільки такі рахунки не були відомі банку при зверненні до нотаріуса та вказано податковий номер позивача, який і є ідентифікаційним кодом юридичної особи.

Суд також не приймає посилання позивача на те, що за вчиненням оскаржуваного виконавчого напису зверталась не уповноважена особа, з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017р. у справі №826/6665/16 скасовано постанову Правління НБУ № 234 від 05.04.2016р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних», оскільки станом на дату вчинення виконавчого напису у відповідача було запроваджено процедуру ліквідації (така інформація є загальнодоступною та відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), яка у встановленому законом порядку не скасована та є законною.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що викладені позивачем у позові обставини в обґрунтування підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду позові та поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судовий збір позивача в розмірі 1 600,00 грн., у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017р.

Суддя

С.М. Морозов