Провадження №2-а/760/1026/17
Справа №760/2846/17
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Літвінчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектора 8 роти 3 батальйону Управління Патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Кучера Артура про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати протиправними дії інспектора 8 роти 3 батальйону УПП в м. Києві лейтенанта Кучера Артура щодо притягнення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 843896 від 05.02.2017 року, якою на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Посилається в позові на те, що 05 лютого 2017 року інспектором 8 роти 3 батальйону УПП в м. Києві лейтенантом Кучером Артуром було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 843896 від 05.02.2017, котрою його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки), та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Зазначено, що вказану постанову про накладення адміністративного стягнення інспектор патрульної поліції виніс на місці зупинки, тобто в той час, коли, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки Toyota Highlander, номерний знак НОМЕР_1, позивачем було здійснено вимушену зупинку за адресою м. Київ, просп. Леся Курбаса, 2/13.
Як стверджує позивач, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення було проведено на місці його вчинення, протокол про адміністративне правопорушення не складався.
Позивач посилається на те, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що адміністративне правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі, а тому обов'язковим є оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Пояснено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
На думку позивача, дії інспектора патрульної поліції по здійсненню фіксації адміністративного правопорушення з одночасним накладанням адміністративного стягнення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, свідчать про невідповідність процесу розгляду справи вимогам ст.ст. 254, 257, 276, 279 КУпАП, передбачені ст. 280 КУпАП обставини не з'ясовувалися, права особи - правопорушника, передбачені ст. 268 КУпАП щодо отримання ним правової допомоги, дотримані не були.
Виходячи з вищенаведененого позивач просить задовольнити позов.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд вважає, що справу можна розглянути у відсутність відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду поданого позову.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05 лютого 2017 року інспектором 8 роти 3 батальйону УПП в м. Києві лейтенантом Кучером Артуром було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 843896 від 05.02.2017, котрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 4).
Так, позивач як на підставу визнання протиправними дій інспектора 8 роти 3 батальйону УПП в м. Києві лейтенанта Кучера Артура щодо притягнення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху посилається на те, що вказане адміністративне правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі, а тому обов'язковим є оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження, також дії інспектора патрульної поліції по здійсненню фіксації адміністративного правопорушення з одночасним накладанням адміністративного стягнення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, свідчать про невідповідність процесу розгляду справи вимогам ст.ст. 254, 257, 276, 279 КУпАП, передбачені ст. 280 КУпАП обставини не з'ясовувалися, права особи - правопорушника, передбачені ст. 268 КУпАП щодо отримання ним правової допомоги, дотримані не були, на що слід зазначити наступне.
За правилом частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень будь-якому з перелічених критеріїв є підставою для його скасування.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У частині першій статті 277 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, термін «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення
Згідно правової позиції, висловленої по даному питанню Конституційним Судом України в рішення від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте, у наведених вище положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Складання протоколу про адміністративне правопорушення (фіксування вчиненого правопорушення) та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Встановлено, що протокол у справі про адміністративне правопорушення не складався на підставі ч. 2 ст. 258 КУпАП, а постанова в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача складена на місці вчинення правопорушення, тією самою посадовою особою, яка виявила дане правопорушення.
З огляду на вказане суд зазначає наступне.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначається Інструкцією з оформлення матеріалівпро адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376.
Згідно з п. 3 зазначеної Інструкції протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
Тобто, орган поліції у випадку незгоди особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Як встановлено, позивач не погоджувався зі спірною постановою відповідача під час її винесення та з застосуванням адміністративного стягнення.
Таким чином, вказане свідчить про наявність у відповідача обов'язку скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, однак, такий протокол останнім складено не було.
Зазначена обставина свідчить про порушення інспектором 8 роти 3 батальйону Управління Патрульної поліції в м. Києві приписів вказаної вище Інструкції та ч. 5 ст. 258 КУпАП.
Крім цього, п. 18 Інструкції визначено, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення відповідно до статті 257 КУпАП надсилаються (надаються) органу (посадовій особі), уповноваженому(ій) розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Проте, справа була розглянута і спірна постанова була винесена відповідачем на місці вчинення правопорушення.
Виходячи зі змісту положень КУпАП , перелік адміністративних правопорушень, визначених частиною першою статті 258, за які адміністративне стягнення накладається та стягується на місці вчинення правопорушення є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Оскільки, на справи про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП, дія положень статті 258 КУпАП не поширюється, тому, винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема, право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Таким чином, суд вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призвело до порушення процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколами про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов`язок доказування, цей обов`язок покладається на органи та посадових осіб, які складають постанову та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає що спірна постанова прийнята інспектором 8 роти 3 батальйону УПП в м. Києві лейтенантом Кучером А. з порушенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Виходячи з вищенаведеного, позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектора 8 роти 3 батальйону Управління Патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Кучера Артура про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення та її скасування підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись КУпАП, ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 98, 158 - 163, 171-2 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії інспектора 8 роти 3 батальйону УПП в м. Києві лейтенанта Кучера Артура щодо притягнення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 843896 від 05.02.2017 року, якою на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: