Справа № 522/7454/17
Провадження № 1-кс/522/7050/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2017 року Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА\_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА\_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА\_3 про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю по матеріалам досудового розслідування, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016160000001017 від 05.12.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Другим слідчім відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016160000001017 від 05.12.2016 р. за підозрою ОСОБА\_3 ОСОБА\_4 та ОСОБА\_5 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
09\.12.2016 р. об 13 год. 31 хв., ОСОБА\_3 ІНФОРМАЦІЯ\_1 , який є діючим адвокатом ІНФОРМАЦІЯ\_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002902 від 16.11.2016 року, видане на підставі рішення ради адвокатів Одеської області № 52 від 16.11.2016 р.) співробітниками прокуратури Одеської області та ІНФОРМАЦІЯ\_3 на підставі п. 1 ст. 208 КПК України незаконно затримано на розі Адміральського проспекту та Фонтанської дорозі в м. Одесі.
Наступного дня, 10.12.2016 р. об 13 год. 48 хв., з порушенням строку передбаченого КПК України, а саме вимог ст. 278 КПК України (письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання), ОСОБА\_3 , прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури Одеської області ОСОБА\_6 , діючим за дорученням виконуючого обов\`язки прокурора Одеської області ОСОБА\_7 , відповідно до ст.ст. 36, 42, 276, 277, 278, 481 КПК України та ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 368 КК України.
З тексту висунутої підозри встановлено, що ОСОБА\_5 перебуває на посаді оперуповноваженого ВКП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. Під час здійснення своєї службової діяльності отримав інформацію від свого колеги оперуповноваженого ВКП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА\_8 , робоче місце якого знаходиться у службовому кабінеті № 117, про те що у останнього перебувають на розгляді матеріали ЖЄО № 30753 від 16.11.2016 р. за заявою ОСОБА\_9 про неможливість встановлення його знайомого ОСОБА\_10 , та знаходження за адресою: АДРЕСА\_1 , за місцем його мешкання сторонніх осіб.
Так, 26.11.2016 р., оперуповноважений ВКП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА\_5 викликав до приміщення поліції ОСОБА\_11 з метою з\`ясування обставин придбання останньою квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА\_1 , мотивуючи тим, що під час придбання зазначеного житла була використана підроблена довідка форми № 1 на колишнього власника житла.
Так, 28.11.2016 р. ОСОБА\_11 за викликом прибула до ІНФОРМАЦІЯ\_4 , де зустрілась з працівником кримінальної поліції зазначеного підрозділу, а саме оперуповноваженим ОСОБА\_5 .
В ході розмови, ОСОБА\_5 пояснив ОСОБА\_11 , що квартира, яка знаходиться у власності останньої, до цього була придбана шахрайським шляхом і до неї є питання, як до власниці квартири, а також повідомив, що під час оформлення квартири використана підроблена довідка форми № 1.
Наступного дня, а саме 29.11.2016 р. ОСОБА\_5 зателефонував ОСОБА\_11 , та запитав коли остання може надати йому документи щодо придбання зазначеної квартири, мотивуючи що вказані документи необхідні для справи.
У той же день, ОСОБА\_11 , біля 18 год. 00 хв. прибула до Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, де зустрілась з ОСОБА\_5 . Під час розмови ОСОБА\_5 , нагадав ОСОБА\_11 , що деякі документи, які стосуються квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА\_1 , мають ознаки підроблення та в подальшому, на зазначену квартиру може бути накладено арешт, а квартира може бути передана на баланс ІНФОРМАЦІЯ\_5 .
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА\_5 залучив до участі у злочині, який планував, свого знайомого – юриста за освітою, який є головою громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ\_6 » (колишнього працівника прокуратури Малиновського району м. Одеси) ОСОБА\_3 , який надав свою добровільну згоду на участь у злочині спільно із зазначеним співробітником поліції та отримання відповідної незаконної грошової винагороди у разі успішної реалізації злочинного наміру.
При цьому ОСОБА\_5 повідомив ОСОБА\_11 , що його знайомий може вирішити питання щодо квартири та надав мобільний телефон ОСОБА\_3 , запропонувавши зустрітися з останнім.
Відповідно до відведеної ролі ОСОБА\_3 , останній повинен був зустрітися з ОСОБА\_11 та повідомити про вирішення питання щодо передачі останньою в якості неправомірної вигоди грошових коштів за не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та подальшого не накладання арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА\_1 .
ОСОБА\_3 зателефонував ОСОБА\_11 30.11.2016 р. та домовився про зустріч з останньою 01.12.2016 р.
Надалі 01.12.2016 р. ОСОБА\_11 приблизно о 18 год. 00 хв. прибула до офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА\_2 , де зустрілась з ОСОБА\_3 .
Під час розмови ОСОБА\_3 повідомив, що йому в повній мірі відомо від співробітників поліції про підстави виклику ОСОБА\_11 до ІНФОРМАЦІЯ\_4 . Під час зустрічі в приміщенні офісу перебувала особа, яка представилась ОСОБА\_4 та останній ознайомився із документами на квартиру, які надала ОСОБА\_11 .
Створюючи умови для передачі ОСОБА\_5 та ОСОБА\_3 неправомірної вигоди від ОСОБА\_11 та продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА\_3 , залучивши до спільних злочинних дій свого знайомого члена громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ\_6 » ОСОБА\_4 , чиї дії були обумовлені корисливими мотивами, надав ОСОБА\_4 документи на придбання квартири ОСОБА\_11 .
ОСОБА\_4 , ознайомившись з документами повідомив ОСОБА\_3 про те, що під час придбання ОСОБА\_11 вищевказаної квартири в її діях будь-яких порушень не виявлено, однак до колишніх власників наявні сумніви щодо законності права набуття власності.
У свою чергу, ОСОБА\_3 повідомив, що для скорішого вирішення проблеми ОСОБА\_11 повинна, як найшвидше, передати останньому 4 (чотири) тисячі доларів США. У випадку відмови від передачі грошових коштів, працівником ІНФОРМАЦІЯ\_4 ОСОБА\_5 буде вжито заходів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та накладено арешт на зазначену квартиру. У випадку передачі грошей ОСОБА\_3 , працівниками Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області не будуть вживати заходів з арешту квартири ОСОБА\_12 .
Діючи узгоджено, ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 , виконуючи вказівки ОСОБА\_5 , 09.12.2016 р. о 13 год. 00 хв. зустрілись з ОСОБА\_11 , на розі вулиць Малиновського та Космонавтів біля будинку АДРЕСА\_3 в салоні автомобіля «Лексус RX-330», державний номерний знак НОМЕР\_1 , під керуванням ОСОБА\_3 .
В ході розмови ОСОБА\_3 передав ОСОБА\_12 висновок про списання матеріалів ЖЄО, та повідомив, що ними виконані всі домовленості з приводу відмови співробітниками ІНФОРМАЦІЯ\_4 в реєстрації кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не накладання арешту на квартиру останньої, за що ОСОБА\_12 , виконуючи незаконні вимоги ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 , передала останнім в якості неправомірної вигоди кошти у сумі 3200 (три тисячі двісті) доларів США та 8000 (вісім тисяч) грн.
Після скоєння зазначеного злочину, ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 на розі Адміральського проспекту та вул. Фонтанська дорога в м. Одесі були затримані співробітниками прокуратури області та ІНФОРМАЦІЯ\_3 .
В ході огляду місця події з автомобіля, яким керував ОСОБА\_3 , виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди у сумі 3200 (три тисячі двісті) доларів США та 8000 (вісім тисяч) грн.
Крім того, 09.12.2016 о 14 год. 20 хв. у приміщенні кабінету № 117 ІНФОРМАЦІЯ\_4 , що розташований по АДРЕСА\_4 на робочому місці затримано оперуповноваженого ВКП зазначеного відділу поліції ОСОБА\_5 , виявлено та вилучено матеріали ЖЄО № 30753.
ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 та ОСОБА\_5 виконали усі дії, які вважали за необхідними для доведення злочину до кінця та одержали неправомірну вигоду у сумі еквівалентній 3500 доларів США, якими не встигли розпорядитись, у зв\`язку з тим, що були затримані працівниками правоохоронних органів.
Своїми навмисними діями ОСОБА\_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме співучасть в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування та проведення відносно ОСОБА\_3 невідкладних слідчих дій та (негласних слідчо-розшукових дій) стала заява в порядку ст. 214 КПК України на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ\_3 від гр. Лікар ОСОБА\_13 від 05.12.2016 р., в якої вона просила прийняти заходи та притягнути до кримінальної відповідальності співробітників ІНФОРМАЦІЯ\_4 ОСОБА\_5 та посадових осіб ГО « ІНФОРМАЦІЯ\_6 » ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 , які за попередньою змовою, вимагали від неї неправомірну вигоду в сумі 4000 доларів США за невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи із змісту вказаної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.12.2016 р. ОСОБА\_11 , до заяви було долучено диск з аудіозаписами, що можливо може свідчити про наявну провокацію або підбурювання до вчинення злочину зі сторони співробітників правоохоронних органів відносно ОСОБА\_3 .
Крім цього, при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження № 42016160000001017 від 05.12.2016 р. було встановлено, що на диску з аудіо-записом є три бесіди: перша та друга - від 28.11.2016 р. та 29.11.2016 р., що відбувалась в кабінеті Малиновського ВП ГУНП між ОСОБА\_11 та ОСОБА\_5 , третя - від 01.12.2016 р., що відбувалась в кабінеті адвоката ОСОБА\_3 між ОСОБА\_11 та адвокатом ОСОБА\_3 та адвокатом ОСОБА\_4 . При цьому відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА\_11 були внесені тільки 05.12.2016 р. Згідно до пояснень ОСОБА\_5 та ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 в процесі всіх зазначених бесід ОСОБА\_11 користувалась належним їй мобільним телефоном (приймала дзвінки та здійснювала дзвінки), що підтверджує той факт, що запис на телефон не здійснювався (телефони всіх марок так влаштовані, що диктофон при прийнятті дзвінку припиняє запис). Вважаю за необхідне звернути окрему увагу суду, що на кожній із зазначених зустрічей (бесід) ОСОБА\_11 в руках тримала невелику жіночу строгу сумочку марки «LOUIS VUITTON», яка за кольором (рожеві написи «LOUIS VUITTON» на темному фоні) аж ніяк не співпадала з одягом ОСОБА\_11 (спортивного стилю), та постійно направляла її боком, на якій був невеликий отвір, в бік облич співрозмовників. В ході бесід ОСОБА\_11 поводила себе знервовано, підбираючи слова, намагалась багато не говорити, більше ставила питання компрометуючого характеру.
З вищезазначеного можна зробити об\`єктивний висновок щодо того, що ОСОБА\_11 використовувала для запису розмов з ОСОБА\_5 , ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації ще до моменту внесення відомостей до ЄРДР, тобто не в рамках проведення НСРД, відповідно могла скоїти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 359 КК України, у вигляді незаконного придбання та використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, вчинені повторно, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА\_5 , ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 .
Європейський суд з прав людини не забороняє використовувати у кримінальному провадженні докази, отримані в результаті проведення НСРД, наприклад, операцій під прикриттям.
Проте ІНФОРМАЦІЯ\_7 забороняє судам використовувати докази, отримані в результаті провокації правоохоронців. Тому проведення заходів, пов\`язаних, наприклад, із використанням негласних агентів, повинне супроводжуватися відповідними гарантіями. У цій частині ЄСПЛ виділяє дві групи гарантій.
Перша стосується заходів, які вживаються безпосередньо на етапі здійснення контролю за вчиненням злочину. Друга - це процесуальні гарантії на стадії розгляду справи у суді.
Так, у справі «Тексейра де Кастро проти Португалії» ЄСПЛ провів межу між неналежними діями працівників поліції в ході контрольованої закупки та діями звичайних агентів, які діють під прикриттям з метою отримання доказів щодо вчинення особою злочину без активного підбурювання до його вчинення. Заборона підбурювання поширюється як на працівників поліції, так і на осіб, які діють за їх вказівкою.
Так, перед проведенням контролю за вчиненням злочину працівники правоохоронних органів повинні: володіти достатнім обсягом інформації про причетність особи до вчинення злочину; вступати у злочин лише на етапі його підготовки або вчинення; поведінка агентів повинна бути пасивною.
Загалом про активну поведінку, яку може бути розцінено як провокацію, може свідчити самостійне звернення до особи (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ванян проти Росії»), повторні пропозиції після відмови особи, наполягання (див. рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви») і навіть спроба викликати співчуття (див. рішення ЄСПЛ у справі «Худобін проти Росії»).
Провокація (підбурювання) до вчинення злочину збоку правоохоронців є порушенням п.1 ст.6 Конвенції.
Відповідно до українського законодавства, рішення ЄСПЛ є для українських судів джерелом права й підлягають застосуванню для правовідносин, що виникають у судовій практиці.
Таким джерелом права зокрема є постанова ЄСПЛ від 4 листопада 2010 р. у справі «Баннікова (Bannikova) проти Російської Федерації» (скарга № 18757/06). Заявниця Баннікова у своїй скарзі в ЄСПЛ стверджувала, що її визнали винною у вчиненні злочину, спровокованого правоохоронними органами через агента — провокатора й що вона не вчинила би злочину без їхнього втручання.
За період своєї великої прецедентної практики ЄСПЛ розробив поняття провокації злочину з метою його викриття, адже використання такої провокації порушує п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, на відміну від застосування законних агентурних методів при розслідуванні кримінальних справ. Європейський Суд ухвалив, що використання особливих методів ведення слідства – зокрема, агентурних методів – не може саме по собі порушити право на справедливий розгляд. Ризик підбурювання з боку співробітників поліції, викликаний зазначеними методами, означає, що їхнє використання має бути строго регламентованим (Постанова Європейського Суду в справі «Раманаускас проти Литви», п. 51).
Безпосередньо, для відмежування провокації злочину від передбачених методів розслідування Європейський Суд розробив наступні критерії.
Перевірка обґрунтованості підбурювання.
У частині розгляду заяві про провокаційні дії, спрямовані на спонукання вчинення злочину з метою його викриття, Європейський Суд, звертає увагу на те, чи був б вчинений злочин без втручання органів влади. Визначення підбурювання, дане Європейським Судом у згаданій Постанові Європейського Суду в справі «Раманаускас проти Литви» (див. п. 55), говорить наступне: «Підбурювання з боку поліції має місце там, де задіяні посадові особи - співробітники служб безпеки або особи, що діють за їх розпорядженням - не обмежувані фактично необхідною пасивною слідчою діяльністю, а такі, що здійснюють такий вплив на особу, як підбурювання до вчинення злочину, що в іншому випадку не був би вчинений, з метою забезпечити докази й почати карне переслідування…».
При визначенні, чи було слідство «фактично пасивним», Європейський Суд розглядає причини проведення прихованої операції й поводження органів влади при її проведенні. Європейський Суд буде опиратися на те, чи були об\`єктивні відомості про те, що особа була залучена в злочинну діяльність і була істотна ймовірність вчинення злочину.
У справі Малінінас (Malininas) ЄСПЛ установив, що оперативно-розшуковий захід мав на увазі провокацію злочину з метою його викриття: «ЄСПЛ відзначає, що ініціатива належить співробітникові поліції В., коли той уперше звернувся до заявника з питанням про те, де він може придбати заборонені наркотики. Потім заявниця сама запропонувала постачати їм наркотики. У ході операції заявникові запропонували значну грошову суму – 3000 дол. США – за поставку великої кількості наркотиків, що явно являє собою підбурювання до постачання товарів. Суд першої інстанції визнав визначальну роль поліції… У цій справі дані елементи, на думку ЄСПЛ, розширили роль поліції від рамок таємних агентів до «агентів - провокаторів». Поліція не просто «приєдналася» до вчиненого злочину, а спровокувала його. Необхідний висновок з даних обставин: поліція не обмежила себе розслідуванням злочинної діяльності заявника у фактично пасивній манері, а вжила вплив, такий, як підбурювання до вчинення злочину…».
Отут слід зазначити, що саме таким чином, тобто - незаконно, провокативно, у більшості випадків діють працівники багатьох українських підрозділів правоохоронних органів.
При визначенні границь між законним втручанням таємного агента й провокуванням злочину, ЄСПЛ розглядає питання, чи піддавалася особа примусу до вчинення злочину.
Застосовуючи перераховані вище критерії, ЄСПЛ покладає тягар доказування на органи влади. У даному зв\`язку ЄСПЛ ухвалив, що «обов\`язок довести відсутність підбурювання покладає на обвинувачення, за умови, що заяви відповідача не є цілком неправдоподібними».
Ст. 6 Конвенції буде дотримана тільки у випадку, якщо заявник зміг ефективно підняти питання про підбурювання під час розгляду його справи, як за допомогою заперечення, так і іншим способом. Обов\`язок довести відсутність підбурювання покладається на обвинувачення, за умови, що заяви захисту не є цілком неправдоподібними. За відсутності будь-якого такого доказу, завданням судових органів є розгляд фактів справи й вжиття необхідних заходів для з\`ясування істини з метою визначення, чи мало місце підбурювання. У випадку встановлення, що підбурювання мало місце, судові органи повинні зробити висновки відповідно до Конвенції.
Якої би процесуальної форми національні суди не дотримувалися, ЄСПЛ вимагає, щоб така форма була змагальною, детальною, комплексною й незаперечною в питанні провокації злочину.
Питання, на які повинні були звернути судові органи при ухваленні рішення за заявою про провокацію злочину з метою його викриття, викладені в справі Раманаускаса: «ЄСПЛ відзначає, що в ході судочинства заявник повторював, що був спровокований на вчинення злочину. Відповідно, національні органи влади й суди повинні були, щонайменше, ретельно розглянути… чи мало місце підбурювання з боку органів прокуратури до вчинення злочинного діяння. У даному зв\`язку вони повинні були встановити, зокрема, причини проведення операції, ступінь задіяності поліції в злочині й характер будь-якого підбурювання або тиску, якому піддавався заявник. … Заявник повинен був мати у своєму розпорядженні можливість викласти свою справу по кожному з даних пунктів». Крім того, ЄСПЛ встановив, що заява підсудного про визнання провини стосовно інкримінованих злочинних діянь не звільняє суд першої інстанції від обов\`язку розглядати заяви про підбурювання (там же, п. 72).
Наостанок, ЄСПЛ вказує, що загальною рисою багатьох справ про агентів — провокаторів є те, що заявник не може подати заяву про підбурювання, оскільки захист не має доступу до значимих доказів, часто внаслідок формального рішення про обмеження, яке надається доказам особливої категорії (наприклад – перевірка показів агента, який вчинив контрольовану закупку). При цьому, ЄСПЛ приймає той факт, що можуть існувати обмеження в праві на цілком змагальну процедуру у випадку гострої потреби у світлі істотного зустрічного суспільного інтересу, такого як національна безпека, необхідність нерозголошення певних поліцейських методів ведення розслідування або захист основних прав іншої особи. Проте, розгляд не буде справедливим, якщо тільки які-небудь складності, що виникли у відповідача внаслідок обмеження його прав, не будуть достатнім образом збалансовані процедурами, проведеними судовими органами.
ЄСПЛ вимагає, щоб секретні агенти та інші свідки, які можуть дати показання з питання підбурювання, були заслухані в суді й піддані захистом перехресному допиту, або щоб щонайменше були надані вагомі підстави, чому такі дії не були виконані.
Таким чином, ЄСПЛ цією постановою фактично затвердив, так би мовити, «тест» з 2-х частин, який він застосовує для того, щоб відрізнити провокацію від припустимого поводження правоохоронних органів.
Перша частина такого тесту укладається в тім, що необхідно встановлювати, чи був би злочин вчинений, як би не втрутилися владні органи.
Друга частина тесту, викладеного в постанові «Баннікова проти Росії», укладається в оцінці Європейським Судом процедури, у рамках якої була розглянута заява обвинувачуваного про провокацію. При розгляді процедури, що застосовується національними судами, ЄСПЛ бере до уваги, чи могло ствердження про провокацію мати сприятливі наслідки для заявника. Так, ЄСПЛ повинен переконатися, чи володіли національні суди достатніми правами розглянути подібну скаргу у спосіб, який є сумісним із правом на справедливий судовий розгляд. Незалежно від виду процедури, до якої прибігають національні суди, ЄСПЛ вимагає, щоб вона була змагальною, ретельною, всеосяжною й здатною розв\`язати питання про провокацію.
Ч. 2 ст. 8 КПК України проголошує: 1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. 2. Принцип верховенства права у кримінальному проваджені застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позиція вказаного суду є обов\`язковою для виконання і судами першої інстанції України при розгляді судових справ.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що працівники правоохоронних органів вчинили підбурювання до вчинення злочину з метою його викриття.
Відповідно до ст. 42 КПК України, підозрюваний має право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК України, захисник користується процесуальними правами підозрюваного, захист якого він здійснює.
Ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов\`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом\`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
З показань заявника та свідка по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА\_11 встановлено, що в період з 26.11.2016 р. по 09.12.2016 р. вона неодноразово розмовляла за допомогою мобільного телефонного зв\`язку з ОСОБА\_5 , ОСОБА\_8 з приводу наявних в Малиновському ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області матеріалів ЖЄО № 30753 від 16.11.2016 р. за заявою ОСОБА\_9 та адвокатом ОСОБА\_3 з приводу надання їй правової допомоги у ІНФОРМАЦІЯ\_8 .
Згідно заяви ОСОБА\_11 про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України від 05.12.2016 р. встановлено, що ОСОБА\_11 використовувала мобільний телефон оператора мобільного зв\`язку ПрАТ " ІНФОРМАЦІЯ\_9 " № НОМЕР\_2 , за яким здійснювалися нею телефоні дзвінки з мобільними телефонами за період з 26.11.2016 р. по 09.12.2016 р.
У зв\`язку з вищевикладеним сторона захисту приходить до висновку, що з метою дослідження обставин кримінального провадження, виявлення як тих обставини, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного ОСОБА\_3 , а також обставини, що пом\`якшують чи обтяжують його покарання, або вчинення відносно мого підзахисного кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 370, 397 КК України, є всі підстави в отриманні тимчасового доступу до вищевказаних речей та документів, та можливості їх вилучення.
Крім цього, отримання вищевказаної інформації може підтвердити або спростувати факт співпрацювання потерпілої ОСОБА\_11 зі співробітниками Національної поліції України та прокуратури Одеської області ще до внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до ст. 160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, у випадку можливості використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та у разі неможливості іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, а також у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 160 КПК України, у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів повинні бути зазначені підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність підстав вважати, що ці речі або документи перебувають чи можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 2 ст. 163 КПК України, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.
Керуючись ст.ст. 159-166 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання адвоката ОСОБА\_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА\_3 про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю – задовольнити.
Надати захиснику підозрюваного ОСОБА\_3 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України по к/п № 42016160000001017 від 05.12.2016 р. адвокату ОСОБА\_2 дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме можливості оглянути та вилучити у телефонної компанії ПрАТ " ІНФОРМАЦІЯ\_9 ", що розташована за адресою: АДРЕСА\_5 , інформацію про вхідні та вихідні телефонні з\`єднання з абонентським номером № НОМЕР\_2 , а також телефонних трафіків з визначенням азимуту та адреси базової станції зазначених номерів мобільних телефонів за період з 26.11.2016 по 09.12.2016 року.
Встановити строк дії ухвали протягом 1 (одного) місяця з дня її постановлення.
Ухвала підлягає оскарженню протягом п\`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА\_1
24\.04.2017