ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 65982679

Озвучення тимчасово недоступне

_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/1353/17

Провадження № 2-а/520/402/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2017 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у лютому 2017 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті основної та додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року неправомірними, зобов'язати ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог п.4 ст.54 і ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум пенсії. В судовому засіданні представник позивача вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі.

Представник ГУПФ України в Одеській області позов не визнав.

Суд вислухав представників сторін, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі №1512/2-а-222/11 задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області. Судовим рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по 2-й групі інвалідності у розмірі, встановленому ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням мінімального розміру пенсії, визначеної за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 червня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року по справі №2а-601/09/1570, зміненою постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській провести ОСОБА_1, з 24 лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року, перерахунок підвищення до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни 2-ої групи, та з 24 лютого 2003 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року без обмеження терміном, провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вих. №1432/Є-11 від 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про проведення перерахунку пенсії на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі №1512/2-а-222/11 та постанови апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року по справі №2а-601/09/1570, зміненої постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, за якими донараховано доплату у загальній сумі 107856,32 грн.

Ознайомившись з наданими ГУПФ України в Одеській області розрахунками ОСОБА_1 встановив, що відповідач не здійснив перерахунок пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

21.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Одеській області з вимогами на виконання судових рішень додатково до раніше здійсненного перерахунку пенсії провести перерахунок пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Відповідач листом від 19 січня 2017 року за №32/Є-11 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви із посиланням на відсутність правових підстав.

ОСОБА_1 вважає відмову ГУПФ України в Одеській області протиправною і звернувся до суду з цим позовом.

На обґрунтування своїх вимог позивачева сторона посилається на положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», відповідно до яких норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягали застосуванню у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012-2013 роки.

Тобто, у період з 22.07.2011 року по 31.12.2013 року визначення порядку та розмірів виплат особам, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, делеговано Кабінету Міністрів України.

Надалі Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року, не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема статей 50, 54 даного Закону.

Такі обмеження встановлювались Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року, який набрав чинності 03.08.2014 року. ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік» визначив, що норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

На думку позивача, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року були відсутні правові обмеження для нарахування та виплати пенсій у встановлених статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмірах, тому за цей період часу, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі №1512/2-а-222/11 та постанови апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року по справі №2а-601/09/1570, зміненої постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, він- Євса В.М. має право на відповідний перерахунок пенсії.

Позивач також доводить, що ні постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі №1512/2-а-222/11 щодо основної пенсії, ні постановою апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року по справі №2а-601/09/1570, зміненою постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, щодо додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не встановлені обмеження терміном для перерахунку та виплати.

Більш того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року було скасовано обмеження, яке містилося у первісній редакції постанови апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року по справі №2а-601/09/1570.

Представник відповідача, не визнаючи позов ОСОБА_1, доводить, що Головне Управління діяло в порядку та межах повноважень визначених чинним законодавством при виконанні судових рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду здоров»ю. Оскільки, постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 та апеляційного суду Одеської області від 02.12.2011, яка змінена постановою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014, не визначено кінцеві дати здійснення перерахунків, перерахунок державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проведено по 22.07.2011 рік. На 2014 рік мінімальні розміри пенсій по інвалідності особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у 2014 році виплата призначеної позивачу пенсії здійснювалась у відповідності із вказаними постановами. Крім того, відповідачева сторона стверджує, що позивач звернувся до суду з порушенням строків, встановлених законом для захисту порушеного права і просив залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.

Дослідивши надані сторонами докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних правових підстав:

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров"я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( №796-ХП). Нормами ст.49 названого Закону передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді : а) державної пенсії; б) додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ст.50 Закону №796-ХП ( в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду в 2010 році) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Ст.54 Закону №796-ХП передбачала, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2-ї групи , щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 14 червня 2011 року №3491-УІ Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2010 року №2857 УІ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,51,54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету УПФ на 2011 рік. 23 липня 2011 року набрала чинності постанова КМУ від 6 липня 2011 року №745 « Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розрахунок пенсійних виплат позивачу управління ПФУ здійснювало за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 1210).

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VІІ)не були встановлені обмеження щодо виплат основної та додаткової пенсій, не внесені зміни до Закону № 796-XII.

Отже, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року були відсутні правові обмеження для нарахування та виплати пенсій у встановлених статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмірах, тому за цей період часу, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі №1512/2-а-222/11 та постанови апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року по справі №2а-601/09/1570, зміненої постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, ОСОБА_1 має право на отримання пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 27.04.2016 року по справі за №21-2608а15.

Щодо вимог відповідачевої сторони про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права. Суд встановив і сторони визнали, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі №1512/2-а-222/11 та постанови апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року по справі №2а-601/09/1570, зміненої постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року ОСОБА_1 не отримав до сьогодні від ГУПФ України в Одеській області нарахування та виплату грошових коштів, а відмову щодо відповідних нарахувань за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року - позивач отримав від головного управління 19.01.2017 року, тому доводи відповідача не містяться на дійсних обставинах по справі.

Керуючись ст.158-163 КАС України, суд

Постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний адміністративний суд через Київський райсуд м. Одеси протягом 10 днів з дня оголошення постанови.

Суддя Калашнікова О. І.